Рішення

від 18.10.2017 по справі 922/3274/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р.Справа № 922/3274/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агротрейд", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 20 519,27 грн. за участю представників :

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 02/10-17 від 10.10.2017 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агротрейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобжанський", про стягнення 19 602,00 грн. основної заборгованості, 818,99 грн. пені та 98,28 грн. 3% річних за користування чужими коштами. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки № 320 від 05 квітня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3274/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 18 жовтня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від: позивача - супровідним листом пакет документів (вх. № 33486 від 12 жовтня 2017 року); відповідача - клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 32621 від 04 жовтня 2017 року), клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 34163 від 18 жовтня 2017 року).

В призначене судове засідання 18 жовтня 2017 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення та поданим до суду клопотанням (арк. спр. 20, 40-41).

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 34163 від 18 жовтня 2017 року), мотивоване неможливістю представника відповідача з'явитися в судове засідання, проти задоволення якого не заперечував представник позивача, відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне: по-перше, представником відповідача ще 04 жовтня 2017 року було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і в нього (представника) було достатньо часу для того, щоб ознайомитися з матеріалами справи (14 днів), втім він своїм правом не скористався, з матеріалами справи не знайомився; по-друге, відповідач не був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї правової позиції стосовно позовних вимог; по-третє, явка представників сторін в дане судове засідання не визнавалася обов'язковою, і є лише правом сторони, а не обов'язком; по-четверте, суд попереджав сторін про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України (ухвала суду від 27 вересня 2017 року); по-п'яте, Вищій господарський суд України у Постанові № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судами першої інстанції" Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року (п. 3.9.2 постанови) роз'яснив господарським судам, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Більш того, суд вважає що даним клопотання представник відповідача намагається штучно затягнути розгляд даної справи, що є зловживанням з його боку своїми процесуальними правами.

Під час судового засідання 18 жовтня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В судовому засіданні 18 жовтня 2017 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 квітня 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 320 від 05 квітня 2017 року. Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити сухі молочні добавки (молоко сухе незбиране, сироватка суха молочна та інше), в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника, за наступною адресою: м. Харків, Салтівське шосе 129 (склад покупця). Постачальник здійснює поставку товару протягом п'яти днів з моменту отримання заявки від покупця. В заявці вказується асортимент, кількість, ціна товару та дата його поставки. Асортимент, ціна та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню. Відступлення у накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою покупця. Ціна на товар, після узгодження замовлення, може змінюватися виключно за погодженням сторін (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору). Ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в узгоджених специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар формується в українській валюті, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно діючого законодавства. Розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті- гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, які підтверджує отримання товару покупцем. Сторони погодили, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів банківською установою з поточного банківського рахунку покупця. Загальна сума даного договору визначається як сума усіх накладних, складених відповідно до умов даного договору протягом терміну його дії і відповідно до яких було поставлено товар (п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору). У випадку порушення своїх зобов'язань за договором, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Покупець за порушення терміну, визначеного у п. 4.3 цього договору зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Відповідно до п.п. 12.1, 12.4 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року. Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку якщо сторони в 30 (тридцяти) денний строк до закінчення дії цього договору не заявлять про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 19 602,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 1490 від 30 червня 2017 року на суму 19 602,00 грн. Втім, як вказує позивач у позовній заяві відповідач вартість отриманого товару не сплатив, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 320 від 05 квітня 2016 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки від 05 квітня 2016 року в частині сплати вартості отриманого товару, враховуючи п.п. 4.3, 12.4 договору, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 19 602,00 грн. З огляду на вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 602,00 грн. заборгованості за договором поставки № 320 від 05 квітня 2016 року є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 818,99 грн. пені (за період з 20 липня 2017 року по 19 вересня 2017 року), суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 8.3 договору поставки № 320 від 05 квітня 2016 року сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення сплати вартості отриманого товару.

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань. Разом з тим, позивачем не вірно визначено початок перебігу строку виникнення у відповідача прострочення по оплаті вартості отриманого товару - невірно визначено початок строку, з настанням якого є підстави для застосування п. 8.3 договору (при визначенні кінцевої дати оплати не враховано вимоги ст. 253 ЦК України), втім, така помилка позивача не призвела до невірного нарахування пені, яка підлягає стягненню. З огляду на, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 818,99 грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 98,28 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами, суд визнав безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як роз'яснено в п.п. 6.1, 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Втім, як вбачається з умов договору поставки № 320 від 05 квітня 2016 року сторонами не встановлено розміру відповідних процентів. Натомість, позивач посилається на те, що до спірних правовідносин, в частині встановлення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, повинно бути застосовано аналогію закону, а саме положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, що регулює встановлення розміру процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин, а оскільки сама правова природа виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами є абсолютно різною та регулює різні види цивільних (фінансових) санкцій, тому й для застосування вимог ст. 536 ЦК України не можливо враховувати приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України (якою встановлено розмір сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання).

З огляду на викладене, з огляду на предмет в цій частині по справі (прохальна частина позову - стягнення 98,28 3% річних за користування чужими грошовими коштами) суд дійшов висновку необґрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 98,28 грн. та безпідставності, що унеможливлює задоволення позову в цій частині, відповідно, дана вимога не підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, пропорційно, покладається на відповідача у розмірі 1 592,34 грн.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (61029, м. Харків, Шосе Салтівське, буд. 129, код ЄДРПОУ 00381870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агротрейд" (01033, м. Київ, вул. Еренбурга, буд. 5, р/р 26008571154000 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 39889866) 19 602,00 грн. основної заборгованості, 818,99 грн. пені та 1 592,34 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/3274/17