Постанова

від 11.10.2017 по справі 904/12344/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017 року Справа № 904/12344/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Антонік(доповідач)

суддів: Вечірко І.О., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №011-544 від 02.10.2017 р., ;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №29/09 від 29.09.2017 р., ;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 27 від 07.08.2017 р., ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-промпроект" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі № 904/12344/17

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром", м.Дружківка, Донецька область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-промпроект", м.Дніпро

про стягнення 3 599 600, 00грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017р. (головуючий суддя Ніколенко М.О., судді Воронько В.Д., Рудовська І.А. ) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд-Промпроект на користь Приватного акціонерного товариства Єнакієвський Коксохімпром грошові кошти у розмірі 2 887 436,00 грн. та 43 311,54 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з виконанням робіт за договором № 592 від 22.11.11 пов'язані витрати за договором №014-12/ИЦ від 22.02.12 та договором №05/14 від 19.03.14 на загальну суму 712 164,00 грн. Отже, позивач зобов'язаний оплатити відповідачу витрати в розмірі 712 164,00 грн. Решту суми, відповідач зобов'язаний повернути позивачу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з останнього на користь позивача грошових коштів у розмірі 2 887 436, 00 грн. та прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що :

- ТОВ Конкорд-Промпроект не отримувало від позивача лист вих. № 07-881 від 03.09.2015р. про розірвання договору №592 від 22.11.11 року. У позовній заяві позивач зазначив, що вказаний лист вих. №07-881 від 03.09.15р. з пропозицією розірвати договір надіслано відповідачу на електронну адресу, також у позові зазначено, що відповідач листом вих. №10/21-1 від 21.10.2015 року направленим на електронну адресу позивача повідомив позивача про прийняття умови щодо розірвання договору № 592 від 22.11.11р. Договором №592 від 22.11.11 р. не передбачено листування по електронній пошті. Більше того, не було зазначено які електронні адреси використовувалися для листування, та не було надано доказів належності вказаних електронних адрес позивачу та відповідачу. Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1 ОСОБА_4 України "Про електронні документи та електронний документообіг", статей 1, 3, 4 ОСОБА_4 України "Про електронний цифровий підпис". Листування у формі роздрукованих повідомлень електронної пошти не містить даних для ідентифікації підписантів та підтвердження цілісності даних в електронній формі та не є носієм доказової інформації. Із вказаної переписки не вбачається які саме обставини підтверджуються даним листуванням, та чи є вони цілісними. Роздруківки листів надані позивачем та використані як підстава для задоволення позову, не є належними та допустимими доказами, на яких може ґрунтуватись об'єктивне рішення суду. Ч.2 ст. 36 ЦПК України визначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Позивачем надано суду начебто засвідчену копію листа вих. №10/21-1 від 21.10.2015 року, проте засвідчення копій здійснюється з оригіналу документа, а оригіналу вказаного листа вих. №10/21-1 від 21.10.2015 року в позивача взагалі не могло бути оскільки Відповідач такого листа не направляв на адресу позивача. З огляду на викладене, господарський суд Дніпропетровської області безпідставно та незаконно прийняв у якості належного та допустимого доказу листи вих. №07-881 від 03.09.15р. та вих. №10/21-1 від 21.10.2015 року, які начебто були направлені по електронній пошті.

- Відповідач не надавав згоди на розірвання договору №592 від 22.11.11 р. та у судовому засіданні при розгляді справи заперечував проти того, що договір розірваний, більше того, у своїх поясненнях було повідомлено суду про те що договір діє до повного виконання своїх зобов'язань за договором, які станом на день розгляду справи сторонами виконані не в повному обсязі. Зазначене вище свідчить про те, що суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо того, що договір №592 від 22.11.11 р. розірвано.

- Господарський суд Дніпропетровської області безпідставно зазначив у рішенні, що йому не вдалось встановити пов'язаність витрат на придбання металоконструкцій та витрат на заробітну плату із виконанням робіт за договором №592 від 22.11.2011р. Проте ТОВ "Конкорд-Промпроект" дійсно придбав металоконструкції для подальшого виготовлення коксовиштовхувача за розробленим для нього проектом. Металоконструкції придбавалися заздалегідь, оскільки ціна на метал дуже не стабільна і передплата сплачена позивачем могла не покрити вартість металоконструкцій, необхідних для виготовлення коксовиштовхувача. Витрати на оплату заробітної плати протягом трьох років були безпосередньо пов'язані з виконанням ТОВ "Конкорд-Промпроект" проектних та підрядних робіт за договором №592. Витрати на придбання металоконструкцій та витрати на заробітну плату підтверджені документально банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи №904/12344/16. Закінчити весь обсяг робіт за договором №592 від 22.11.2011р. відповідачу не вдалося через прострочення позивачем оплати, а після сплати останнього платежу передплати, у зв'язку з настанням з 07.04.2014р. форс-мажорних обставин, наявність яких підтверджується Сертифікатом (висновком) №2440 від 31.12.2014р., виданим Торгово- промисловою палатою України. Сторони в пункті 9.5 договору №592 від 22.11.2011р. погодили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови замовником (в даному випадку - позивачем) від оплати Обладнання, поставленого по даному Договору та робіт, виконаних по даному Договору. Повернення грошових коштів, перерахованих позивачем в якості передплати за Договором №592 на сьогоднішній день є не можливим, оскільки вони були задіяні в роботі над Договором №592. Відповідач не зміг виконати взяті на себе зобов'язання не з своєї вини.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказали, що господарський суд, на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до процесуальних вимог, посилаючись на норми матеріального права прийняв рішення, яким задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши суму передоплати, крім коштів витрачених відповідачем за договорами №014- 12/ИЦ та № 05/14. При цьому пов'язаність витрат на придбання металоконструкцій та на заробітну плату, на підставі наданих доказів, встановити не вдалося. ОСОБА_4 та обґрунтоване рішення відповідач оскаржує з формальних підстав, які спростовуються наданими сторонами доказами. Незважаючи на перерахування передоплати з запізненням, відповідач таку передоплату прийняв та приступив до виконання робіт. Отже отримання передоплати з запізненням не впливають на висновки суду. Відповідач не довів суду і в свій час позивачу обґрунтованість про підвищення ціни договору у два рази. Відповідач погодився на пропозицію позивача розірвати договір, про що повідомив листом.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101, 106 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

22.11.2011 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № 592, згідно умов якого, виконавець зобов'язаний у відповідності з умовами цього договору виконати за завданням замовника своїми силами та/або залученими силами комплекс робіт з проектування, виготовлення та поставки на умовах СРТ - м. Єнакієво (вул. Марата, 1) згідно Інкотермс-2010, у відповідності до специфікації № 1 (додаток № 1 до цього договору), монтажу та пуско-налагоджувальних робіт коксовиштовхувач для коксових пічок об'ємом 23, 5 м куб. (обладнання), а замовник зобов'язаний забезпечити виконавцю необхідні умови для виконання зазначених робіт, прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 2.1.1. - 2.1.3. договору, виконавець зобов'язаний протягом 9 місяців від дати надходження виконавцю на розрахунковий рахунок передплати згідно п. 1.1 специфікації 1 (додаток 1 до цього договору) за обладнання, що поставляється, поставити обладнання, у відповідності до Технічного завдання замовника та передати за актом приймання-передачі у власність замовнику обладнання, у відповідності з умовами цього договору.

Виконати установку та запуск обладнання в строки, встановлені сторонами в Додатку №4 у відповідності з умовами цього договору.

Виконати у повному обсязі роботи із своїх матеріалів, на своєму обладнанні та своїми інструментами, та забезпечити високу якість матеріалів, що використовуються та виконання робіт, якщо інше не зазначено у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п.7.1. - п.7.3. договору, ціна договору складається із вартості обладнання, зазначеної у специфікації 1 (додаток 1 до цього договору) та вартості робіт з його монтажу та пуско-налагуджувальних робіт, зазначеній у специфікації 2 (додаток 2 до договору).

Строки і порядок оплати вартості обладнання і робіт зазначені в Специфікаціях 1 і 2 до цього договору.

Вартість обладнання на період дії договору є фіксованою і перегляду не підлягає.

Цей договір вступає в силу з дати підписання договору сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 12.1 договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, якою погоджено вартість коксовиштовхувача для коксових печей у кількості 1 шт. - 17 998 000 грн., а також погоджені умови та форма оплати і строк поставки.

Пунктом 1.1. Специфікації передбачено, що замовник перераховує виконавцю 20% від вартості обладнання, а саме 3 599 600 грн. в якості передоплати за обладнання на протязі 10 банківських днів від дати підписання договору, на підставі виставленого рахунку виконавця.

Позивач в період з 27.02.2014р. по 20.05.2014р. здійснив передплату відповідачу у розмірі 3 599 600,00 грн., що підтверджується копією відповідних банківських виписок (а.с. 15-18) і не заперечується відповідачем.

Перерахування коштів здійснено з порушенням строків, встановлених п.1.1. Специфікації, але кошти прийняті відповідачем без зауважень.

Листами вих. № 08/15-1 від 15.07.2015р. та вих. № 08/27-2 від 17.08.2015р. відповідач попередив позивача про можливість виконання зобов'язань за договором № 592 від 22.11.2011 на інших умовах, а саме: збільшенні ціни договору з 17998000,00 грн. з урахуванням ПДВ до 35660000,00 грн. з урахуванням ПДВ, умови розрахунків - 50% попередньої оплати замість 30%, та умови постачання - з СРТ м. Єнакієве, вул. Марата, буд. 1 на РСА склад постачальника, посилаючись як на виникнення форс-мажорних обставин (а.с. 19-20).

Позивач листом вих. №07-825 від 26.08.15р. звернувся до ТОВ Конкорд-Промпроект з вимогою про повне та беззаперечне виконання умов договору № 592 від 22.11.2011р. (а.с. 29).

Відповідач листом від 27.08.15р. вих.№ 08/27-1 сповістив позивача про готовність виконання зобов'язань за вищевказаним договором, але на умовах вказаних у листі вих. № 08/15-1 від 15.07.15р., тобто з урахуванням збільшення ціни товару, або розглянути інший варіант розв'язання ситуації (а.с. 21).

Позивач, 03.09.15р. надіслав на адресу відповідача лист вих. №07-881, в якому повідомив про те, що нові умови договору № 592 від 22.11.11р. для нього не прийнятні та запропонував ТОВ Конкорд-Промпроект розірвати договір та повернути грошові кошти у сумі 3599600,00 грн. (а.с. 30).

Листом вих. №10/21-1 від 21.10.2015р. відповідач повідомив позивача про прийняття умови щодо розірвання договору № 592 від 22.11.11р. Також, повідомив позивача про неможливість повернення передплати у розмірі 3 599 600,00 грн., оскільки останні витрачені на виготовлення трьох варіантів технічних пропозицій техноробочого проекту та технологічної документації.

30.11.2015р. позивач направив вимогу відповідачу про повернення у 7-денний строк з моменту отримання вимоги 3 599 000 грн.

Відповідач кошти не сплатив і відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 3 599 000 грн. мотивуючи тим, що договір розірвано за взаємною згодою сторін.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду, яким позовні вимоги задоволенні частково, але з інших підстав.

Господарський суд аналізуючи природу укладеного договору правильно дійшов висновку, що він є комплексним, містить елементи договорів поставки, підряду. Але необґрунтовано дійшов до висновку, що містить елементи договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Договором передбачена оплата та прийняття за Актами поставки обладнання та прийняття робіт з монтажу обладнання. Оплата та прийняття будь-яких науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт договором не передбачено.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Передоплата позивачем в розмірі 3 599 600 грн. була здійснена за обладнання і відповідач, відповідно до п.2.1.1. Договору, зобов'язаний був на протязі 9 місяців від дати отримання коштів поставити обладнання за Актом приймання-передачі.

Останній платіж передоплати було здійснено позивачем 20.05.2014р. і відповідач повинен був поставити обладнання до 20.02.2015р. Однак відповідач свій обов'язок не виконав.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач у встановлений строк не передав обладнання, то позивачу ОСОБА_4 надає право вимагати повернення суми передоплати, отже вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Згідно ч.1, 2 ст..837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Виготовлення коксовиштовхувача для коксових печей є підрядом, оскільки відповідач зобов?язувався виконати роботи з проектування, виробництва нової речі.

При цьому роботи з проектування, оскільки вони окремо не оплачуються та не приймаються є складовою договору підряду, кінцевим результатом якого є створення речі.

Відповідно до ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Дана норма також надає право позивачу відмовитися від договору та зобов?язує виплатити підряднику плату за виконану частину роботи.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, після укладання договору, почав виконувати свої зобов'язання за Договором.

Зокрема, відповідачем 22.02.2012р. було укладено договір з ПП Інженерний центр Кокс-комплекс на розробку робочої та експлуатаційної документації на коксовиштовшувач та з ПАТ Славянський машинобудівний завод договір № 05-14 від 22.03.2014р. на проектування, виробництво і поставку коксовиштовхувача для коксових печей (а.с.44, 57).

За вищезазначеними договорами відповідачем були перераховані кошти контрагентам на загальну суму 712 164 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 44-59).

Крім того, як зазначає відповідач, ним на виконання умов договору було придбано металоконструкції та протягом 2012р., 2013р. та по серпень 2014 року виплачувалась заробітна плата адміністративно-управлінському персоналу та робітникам, які були залучені до процесу виконання договору. Всі кошти передоплати були витрачені.

Господарський суд правильно не прийняв витрати на придбання металоконструкцій та виплату заробітної плати, як витрати на виконання договору.

Відповідачем, по-перше, не надано належних та допустимих доказів, що придбані металоконструкції необхідні для створення замовленого позивачем обладнання, та які роботи, ким із працівників виконувалися та калькуляцію зарплати за ці роботи.

По-друге, як витікає з договорів, укладених відповідачем з ПП Інженерний центр КОКС-КОМПЛЕКТ та ПАТ Слав?янский машинобудівний завод , перший зобов?язаний був розробити робочу та експлуатаційну документацію на обладнання, а другий виконати комплекс робіт по проектуванню, виробництву та поставці відповідачу коксовиштовхувача для коксових печей об?ємом 23,5 м 3 .

При цьому колегія суддів звертає увагу, що договором з ПАТ Слов?янський машинобудівний завод не передбачено, що відповідач повинен передати будь-яку технічну документацію та матеріали для виробництва обладнання. Навпаки, розробка проектної та технічної документації і виготовлення обладнання відповідачем були покладені на контрагентів за укладеними договорами.

Що стосується форс-мажорних обставин, які встановлені Сертифікатом торгово-промислової палати України, то дані обставини ні яким чином не впливають на можливість виконання відповідачем свого зобов?язання щодо виготовлення обладнання. І відповідачем не наведено та не доведено, яким чином зазначені форс-мажорні обставини зробили неможливим виконання ним робіт з виготовлення обладнання.

Господарським судом також правильно не прийнято до уваги, як на неможливість виконання зобов?язання, посилання відповідача на прострочення позивача.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України, в такому випадку надає продавцю право зупинити виконання свого обов?язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідач у зв?язку з порушення строків перерахування передоплати не відмовився від виконання договору, а почав виконувати договір і, отримавши передоплату повністю її використав.

Тому порушення позивачем строків перерахування передоплати не є підставою для невиконання відповідачем свого обов?язку.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв?язку з вищенаведеним. Рішення суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-промпроект" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі № 904/12344/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.10.2017р.

Головуючий суддя

---

С.Г.Антонік

Судді

---

Л.О.Чимбар

---

ОСОБА_5