Рішення

від 11.10.2017 по справі 910/13892/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017Справа №910/13892/17

За позовом Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічний центр "Діалог"

про стягнення 74 189, 37 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники

від позивача: Гусейнов В.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: Джужа Р.С. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2017 року Київський міський психоневрологічний диспансер № 5 (далі - позивач, Диспансер) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічний центр "Діалог" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення основної заборгованості по орендній платі в сумі 36 859, 79, заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення в розмірі 10 429, 04 грн., а також пені у розмірі 26 900, 54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.10.2017 року.

Під час судового засідання 11.10.2017 представник позивача надав усні пояснення по справі, а також подав заяву про відмову від стягнення пені в сумі 26 900, 54 грн.

Відповідач позов визнав частково надав усні пояснення по справі. Оскільки позов доведено до суду, у зв'язку з неправомірними діями відповідача, останній взяв на себе оплату судового збору в повному осязі.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.10.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2014 року між Диспансером (далі - балансоутримувач) та Товариством (далі - Орендар), укладений договір оренди № 1456 про передачу Департаментом комунальної власності м. Києва (далі - орендодавець) майна в оренду.

Згідно п. 2.1 Договору позивач зобов'язався надати відповідачу в оренду нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 8, загальною площею 105,28 кв. м., а орендар зобов'язався щомісячно перераховувати на рахунок Диспансеру кошти, згідно договору.

Відповідно до п 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, та на дату підписання договору становить 61, 41 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 6 465, 00 грн. (без ПДВ).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 договору).

Станом на 01.01.2017 року розмір орендної плати становив 11 488, 98 грн.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата сплачується щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 9.1 договору, дана угода є укладеною з моменту підписання його сторонами і діє з 15.01.2014 року до 13.01.2017 року.

Позивач, згідно вимог договору, надав відповідачу послуги в повному обсязі за січень - червень 2017 року, що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.07.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач, на думку позивача, станом на 01.07.2017 року не оплатив орендну плату в сумі 36 859, 79 грн., внаслідок чого у Товариства утворилася вказана заборгованість.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2017 року відповідачем не було сплачено орендну плату в розмірі 36 859, 79 грн. за період з 01.01.2017 року по 01.07.2017. Однак датою подачі позову до суду є 17.08.2017 року. Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що на день подачі позову до суду, заборгованість по орендній платі була повністю погашена відповідачем, Даний факт підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до відзиву.

Отже суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення в розмірі 10 429, 04 грн. посилаючись на п 4.9 договору, відповідно до якого орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

Проте, Товариство у своєму відзиві вказує на те, що на думку позивача, відповідачем визнано вищевказану заборгованість, що підтверджується листом-вимогою Диспансеру № 1213/03 від 30.12.2016 року. Однак, як вбачається зі змісту зазначеного листа, то даний лист являє собою пропозицію щодо прийняття участі у здійсненні ремонту. Окрім того, відповідно до відповіді наданої на зазначену пропозицію, відповідач відхилив її. Також, відповідач зазначає, що кошти на капітальний ремонт аварійно-небезпечних ділянок фасаду в повному обсязі виділялися із Державного бюджету України, а отже кошти набуті внаслідок їх перерахування останнім на рахунок позивача, будуть безпідставно набутими.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення в розмірі 10 429, 04 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного внесення орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з Товариства 26 900, 54 грн. пені.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Водночас, у судовому засіданні позивач надав суду заяву про відмову від пені в розмірі 26 900, 54 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Зі змісту вищезазначених приписів вбачається, що коли у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку (п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18).

Таким чином, оскільки відмова від даної позовної вимоги не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про припинення провадження в справі в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 26 900, 54 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Одночасно, суд зазначає про наслідки, визначені ч. 2 ст. 80 ГПК України, щодо неможливості повторного звернення з цією вимогою.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 26 900, 54 грн. припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічний центр "Діалог" (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 8; ідентифікаційний код: 21602803) на користь Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 8; ідентифікаційний код: 01993828) 1 600, 00 грн. судового збору. Видати наказ.

3. У решті позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 17.10.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко