Рішення

від 11.10.2017 по справі 127/3196/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/3196/17

Провадження № 2/127/2269/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.10.2017 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі: Бедрак М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3, до товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, про визнання договору доручення недійсним,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3, до товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, про визнання договору доручення недійсним.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 являвся власником автомобіля марки AUDI, моделі А-6, червоного кольору, 2001 року випуску, тип - легковий седан-В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САА 011500, виданим 14.08.2009 року Гайсинським ВРЕВ УДАІ УМВС у Вінницькій області. 02.11.2015 року ОСОБА_3 надав право розпоряджатися (в тому числі й продати) вищезазначеним автомобілем громадянину ОСОБА_4 на підставі довіреності, зареєстрованої у реєстрі за № 2319, посвідченої ОСОБА_5, нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Вказана довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам. На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 011500, виданого 14.08.2009 року Гайсинським ВРЕВ УДАІ УМВС у Вінницькій області та довіреності за реєстровим номером № 2319, посвідченої 02.11.2015 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, було укладено договір доручення № 18/11 від 14.11.2015 року між ОСОБА_4 з однієї сторони як Довіритель та ТОВ АВТО ГЕО з іншої стропи як Повірений . ТОВ АВТО ГЕО зобов'язалось за дорученням ОСОБА_4 за плату вчинити від імені Довірителя, за рахунок Довірителя та в його інтересах угоду - укласти договір купівлі-продажу належного Довірителю (ОСОБА_4 згідно умов вказаного вище договору доручення) транспортного засобу, зазначеного в Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною, а саме: транспортний засіб марки AUDI, моделі А-6, червоного кольору, 2001 року випуску, тип - легковий седан-В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, на умовах, визначених договором доручення № 18/11 від 14.11.2015 року. Таким чином, за умовами вказаного договору ОСОБА_4 виступає Довірителем, а ТОВ АВТО ГЕО - Повіреним, із усіма правами та обов'язками передбаченими главами 17, 68 Цивільного- кодексу України. Проте, враховуючи наявність довіреності від 02.11.2015 року, виданої ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4, випливає, що ОСОБА_4 одночасно виступає і як повірений, і як довіритель у виниклих правовідносинах стосовно продажу спірного транспортного засобу, однак набуття статусу довірителя ОСОБА_4 було чітко заборонено довіреністю № 2391 від 02.11.2015 року, оскільки вона видана без права передоручення. Отже. ОСОБА_4, укладаючи договір доручення № 18/11 від 14.11.2015 року, перевищив повноваження, надані йому ОСОБА_3, діяв виключно у власних інтересах, що як наслідок призвело до порушення цивільних прав ОСОБА_3

Вище викладене й стало підставою звернення позивача до суду із вимогами про визнання договору доручення № 18/11 від 14.11.2015 року недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, що наведені в позовній заяві.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Судом відповідачу по справі повістки про розгляд справи направлялись за останнім відомим місцем перебування. Також, відповідач викликався в судове засідання через оголошення у пресі у відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України. Тому, відповідач ТОВ АВТО ГЕО вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив задовольнити.

Суд, враховуючи думку представника позивача та представника третьої особи, ухвалив провести заочний розгляд справи у відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55 , 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Так, судом встановлено, що позивач був власником автомобіля марки AUDI, моделі А-6, червоного кольору, 2001 року випуску, тип - легковий седан-В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САА 011500, виданим 14.08.2009 року Гайсинським ВРЕВ УДАІ УМВС у Вінницькій області .

02.11.2015 року ОСОБА_3 надав право розпоряджатися (в тому числі й продати) вищезазначеним автомобілем громадянину ОСОБА_4 на підставі довіреності, зареєстрованої у реєстрі за № 2319, посвідченої нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Вказана довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам. (а.с 12)

В подальшому, 14.11.2015 року ОСОБА_4 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО , код ЄДРПОУ 39981895, договір доручення № 18/11, згідно якого ТОВ АВТО ГЕО зобов'язувалося здійснити продаж отриманого транспортного засобу за узгодженою ціною вказаною у Додатку №1 до договору. (а.с. 13-15)

Згідно п.1.1. Договору доручення ТОВ АВТО ГЕО зобов'язалось за дорученням ОСОБА_4 вчинити дії від імені Довірителя - укласти договір купівлі-продажу належного Довірителю транспортного засобу, зазначеного в додатку №1 до договору.

Згідно акту прийому - передачі транспортного засобу від 14.11.2015 року ОСОБА_4 передав транспортний засіб ТОВ АВТО ГЕО , що був в його експлуатації та знятий з обліку (реєстрації) в Державтоінспекції, за оціночною вартістю 8 549, 00 доларів США. В акті зазначено, що передача т/з по Договору доручення не являється передачею права власності на нього. (а.с. 17-18)

За договором доручення № 18/11 повірений ТОВ АВТО ГЕО зобов'язався здійснити дії щодо продажу вищевказаного автомобіля за ціною не нижче 8 549, 00 дол. США на протязі 30 днів з дня укладення договору доручення (п. 2.1. п. 4.1. Договору).

Згідно п. 3.3. ОСОБА_4 на виконання умов договору доручення на протязі трьох днів після його підписання зобов'язаний оформити нотаріально засвідчену довіреність, якою передати право ТОВ АВТО ГЕО на продаж транспортного засобу.

Пунктом 3.4. ОСОБА_4 на виконання умов договору доручення на протязі трьох днів після його підписання зобов'язаний був зняти транспортний засіб з обліку в Державтоінспекції перед тим, як здійснити його передачу ТОВ АВТО ГЕО .

14.11.2015 року на виконання умов договору Довіритель - ОСОБА_4, зняв з обліку в Державтоінспескцї для реалізації транспортний засіб марки AUDI, моделі А-6, червоного кольору, 2001 року випуску, тип - легковий седан-В, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується обліковою карткою № 76541602. (а.с. 16)

Як зазначено в п. 8.1. договору доручення, транспортний засіб, переданий Дорірителем (ОСОБА_4В.) Повіреному ТОВ АВТО ГЕО є приватною власністю Довірителя до укладення Договору купівлі-продажу Повіреним з третьою особою. Згідно умов п.7.2. договору, сума, отримана Повіреним від реалізації транспортного засобу Довірителя, повинна бути виплачена в 3 денний строк з дня подання звіту Довірителю про виконання доручення. Отже, відповідно до п. 9.1 договору, повірений протягом 3 банківських днів після завершення умов договору зобов'язується передати Довірителю звіт про виконання доручення.

Проте, умови договору доручення № 18/11 від 14.11.2015 року з боку Повіреного - ТОВ АВТО ГЕО , не виконано. Звіт про виконання не передано, грошові кошти на виплачені.

З облікових карток № 76551155 та № 76550650 вбачається, що було проведено реєстрацію транспортного засобу марки AUDI, моделі А-6, червоного кольору, 2001 року випуску, тип - легковий седан-В, номер кузова НОМЕР_1 за ОСОБА_7, та 15.11.2015 року знято з реєстрації з ОСОБА_7, згідно облікової картки № 76613400 від 17.11.2015 року, автомобіль зареєстровано за ОСОБА_8 у м. Житомир на підставі довідки рахунку серії ААЕ № 905016 від 17.11.2015 року. (а.с. 17-19)

Таким чином, продаж вище вказаного транспортного засобу відбувся, але жодних грошових коштів за вказаний автомобіль його власником ОСОБА_3 на виконання договору доручення № 18/11 від 14.11.2015 року отримано не було, жодного звіту про виконання робіт підписано не було.

Згідно ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і у відповідності до ч. 3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Юридичні дії повіреного є діями самого довірителя, з яким через повіреного вступають у відносини треті особи. За договором доручення повірений за вчиненими ним правочинами з третіми особами жодних прав і обов'язків не набуває, натомість створює права та обов'язки для довірителя, що й становить сутність відносин представництва.

Частиною 1 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У ч. 1 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

В той же час, ч. 1 ст. 240 ЦК України передбачає, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, вчинення юридичних дій, які чітко не визначені в договорі доручення, навіть якщо вони спрямовані на досягнення кінцевої мети, задля якої укладено такий договір, і не охоплюються змістом договору доручення, можуть створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки довірителя тільки за умови їх схвалення останнім.

Отже, слід дійти висновку про те, що ОСОБА_4 вчиняючи правочин із ТОВ АВТО ГЕО , діяв всупереч вищевказаним нормативним актам та виданої на його ім'я довіреності, оскільки таких повноважень у нього не було визначеною довіреністю від 02.11.2015 року.

Згідно ч. 3, 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із викладених вище обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 та ТОВ ТОВ АВТО ГЕО уклали між собою договір доручення з порушенням вимог ст. 215 ЦК України , а тому даний правочин є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Згідно з частиною першою статті 214 ЦПК суд має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. У зв'язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог (стаття 119 ЦПК ).

Згідно ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 у договорі доручення № 18/11 від 14.11.2015 року безпідставно визначив себе власником автомобіля марки AUDI, моделі А-6, червоного кольору, 2001 року випуску, тип - легковий седан-В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки останній знаходився в його володінні на підставі довіреності від 02.11.2015 року. Таким чином, ОСОБА_4 не мав законних підстав укладати договір доручення із ТОВ АВТО ГЕО на продаж належного позивачу автомобіля, оскільки не був його власником.

До таких правових висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 16.12.2015 року у справі №6-688цс15.

У разі вчинення повіреним дій, які не охоплені змістом договору доручення і не схвалені довірителем, не можна вважати, що правочин, укладений унаслідок таких дій повіреного, відповідає вимогам закон.

До таких висновків дійшов Верховний суд України у своїх постановах у справі №6-209цс14 від 22.04 2015 року та у справі № 6-1171цс15 від 17.02.2016 року.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загально людських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом визнання недійсним договору доручення № 18/11 від 14.11.2015 року з моменту його вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Тому, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 640, 00 гривень та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 360, 00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 41 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 16, 203, ч. 1 та ч. 3 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ч. 1 ст. 237, ч. 1 ст. 238, ст. 239, ч. 1 ст. 240, ст. 241, 658, 1000 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 16, 57-60, ч. 9 ст. 74, п. 6 ч. 3 ст. 79, ст.ст. 88, 212-215, 218, 224-226, 228, 294, 360-7 ЦПК України, суд, -

ВИ Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір доручення № 18/11 від 14.11.2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО та ОСОБА_4 з моменту його вчинення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО (м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 12-А, 03057, код. ЄДРПОУ 39981895) на користь ОСОБА_3судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 640, 00 гривень та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 360, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Жмудь