Постанова

від 12.10.2017 по справі 802/1663/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 жовтня 2017 р. Справа № 802/1663/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Головного управління ДФС у Вінницькій області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс"

про: стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, позивач) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс" (далі - ТОВ "Сервіс-Будкомплекс", відповідач) про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не сплатив самостійно узгоджене ним податкове зобов'язання на підставі поданих декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 51454,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, поряд з цим, надав суду клопотання (вх. № 21173 від 05.10.2017) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також не прибув з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін в письмовому провадженні.

Дослідивши адміністративну справу, суд встановив, що відповідач подав декларації з ПДВ від 17.09.2014 за серпень 2014 року, у якій визначив податкове зобов'язання у сумі 1350,00 грн.; від 20.10.2014 за вересень 2014 року, у якій визначив податкове зобов'язання у сумі 22030,00 грн. та від 19.03.2015 за лютий 2015 року, у якій визначив податкове зобов'язання у сумі 28074,00 грн.

З метою стягнення податкового боргу ГУ ДФС у Вінницькій області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку правомірності звернення контролюючого органу з вимогами про стягнення спірного податкового боргу, суд керується такими мотивами.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Як уже зазначалося, відповідачем подані декларації з ПДВ, в яких відповідач самостійно визначив суму грошового зобов'язання, однак суму податку, визначену у таких деклараціях, самостійно не сплатив.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)

При цьому п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Отже, якщо контролюючим органом платнику податків направлено податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того, з якого податкового зобов'язання: визначеного контролюючим органом чи самостійно платником податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у контролюючого органу не виникає обов'язку надсилати платникові податків податкову вимогу на суму новоствореного боргу.

Встановлено, що Вінницька ОДПІ з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача направляла податкову вимогу № 377-15 від 17.10.2013 на суму 56770,31 грн., що підтверджується корінцем податкової вимоги. Докази оскарження чи скасування зазначеної вимоги станом на день розгляду справи відсутні.

Після надсилання вимоги сума податкового боргу відповідача змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі.

Таким чином, матеріалами справи, зокрема, довідкою про суму податкового боргу платника, витягом з облікової картки платника підтверджується, що за відповідачем рахується борг з ПДВ в сумі 51454,00 грн. Станом на день розгляду даної справи в суді доказів погашення вказаної суми боргу в добровільному порядку не надано.

На підставі пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За правилами п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 21.12.2016 №1797 VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" доповнено ПК України статтею 19-3 та викладено в новій редакції п.п.19.1.1 п.19.1 ст.19, якими визначено перелік функцій державний податкових інспекцій, а функції контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Відповідно до ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (ст.41 ПК України).

Враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов'язання своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, наявність податкового боргу у відповідача підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.

Відповідно до частин 2, 4 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи зазначенні положення ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс" (код ЄДРПОУ 23060973) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 51454,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири гривні).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович