Постанова

від 18.10.2017 по справі 820/4333/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 р.                                                                                 № 820/4333/17

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області до Комунального підприємства "Чугуївська саночистка" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Чугуївська саночистка" , у якому просить суд : стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ( штрафу та пені) в розмірі 31700,03 грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ( штрафу та пені) в розмірі 31700,03 грн., яка, станом на час розгляду справи останнім не погашена.

У судове засідання представники сторін не прибули, надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представником відповідача подано заперечення на позов, в яких останній, заперечуючи проти позовних вимог просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки підставою виникнення боргу позивач пов'язує з існуванням рішення пенсійного органу № 34 від 20.08.2013 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків. У свою чергу, вказане рішення, яке є за свою суттю виконавчим документом, перебуває на примусовому виконанні у відповідному відділі ДВС, а тому, з винесенням рішення про стягнення боргу відбудеться повторне стягнення штрафу та пені за одне й те ж правопорушення, яке охоплене тим самим періодом. Більш того, частина боргу за період стягнення, а саме: до 2011 року, вже була предметом стягнення у справі № 2а-12415/11/2070.

          Суд, на підставі ч.4 ст. 122, ч.6 ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу у порядку письмового провадження.

          Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.

          Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває на обліку у Чугуївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

          Судом встановлено, що рішенням позивача № 34 від 20.08.2013 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків було застосовано до відповідача штраф у розмірі 4163,69 грн.

( 10%) від боргу по страхових внесках у розмірі 41636,90 грн. та нараховано пеню за період з 20.01.2011 по 18.05.2013 р. у розмірі 32406,20 грн., що у загальній сумі, згідно даного рішення, складає 36569,89 грн.

          Підставою винесення даного рішення стала наявність за відповідачем боргу по страховим внескам за грудень 2010 року у розмірі 41636,90 грн., строк сплати яких настав 20.01.2011р., проте останні було сплачено у повному обсязі 18.05.2013 р.

          Судом встановлено, що назване вище рішення позивача № 34 було отримано особисто уповноваженою особою відповідача 20.08.2013 р. та відповідні суми зобов'язань, визначені пенсійним органом частково погашено.

          Залишок непогашеної суми за даним рішенням складає 31700,03 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

          По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно цим законом визначаються платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

          Згідно з ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

          Відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ( надалі - Закон), стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зазначений закон набрав чинності з 01.01.2011 року.

За змістом п. 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 ( зареєстр. в Мінюсті 16 січня 2004 р. за № 64/8663) ( надалі - Інструкція), стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Пунктом 9.1. Інструкції визначено, що до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 Інструкції, фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Також, п.10.1 Інструкції унормовано, що на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

          Частиною 14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

          Розглядаючи вказаний спір суд звертає увагу на наступні ключові моменти, які, серед іншого були викладені відповідачем.

          Так, щодо тверджень відповідача стосовно того, що рішення пенсійного органу № 34 від 20.08.2013 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, з яким позивач пов'язує предмет даного позову, перебуває на примусовому виконанні у відповідному відділі ДВС, а тому, з винесенням рішення про стягнення боргу по даній справі відбудеться повторне стягнення штрафу та пені за одне й те ж правопорушення, яке охоплене тим самим періодом, суд зазначає наступне.

          Відповідачем було надано до суду лист Чугуївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Харківській області, від 18.07.2017 р. № 14.15-36/15760 зі змісту якого вбачається, що на примусовому виконанні перебуває ВП№ 53799802 з примусового виконання рішення № 34 від 20.08.2013 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків в частині стягнення суми боргу 31700,03 грн.

          У свою чергу, позивачем надано докази того, що 17.10.2017 р. вказане рішення з примусового виконання було відкликане.

          Щодо доводів відповідача, що частина боргу за період стягнення, а саме до 2011 року вже була предметом стягнення у справі № 2а-12415/11/2070, суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 року по справі №2а-12415/11/2070, яка, згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", 21.03.2012 року набрала законної сили, було задоволено адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області до комунального підприємства "Чугуївська саночистка" про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску та стягнуто з комунального підприємства "Чугуївська саночистка" на користь управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень, червень 2011 року в сумі 97223,23 грн. (дев'яносто сім тисяч двісті двадцять три грн. 23 коп.).

          Аналізуючи наведене, суд зазначає, що вказані доводи відповідача, що частина боргу за період стягнення, а саме до 2011 року вже була предметом стягнення у справі № 2а-12415/11/2070 спростовані самим зазначеним судовим рішенням, в якому суму боргу було стягнуто за період травень, червень 2011 року.

          Крім того, в рамках розгляду справи № 2а-12415/11/2070 судом встановлено, що відповідний борг стягувався за наявності вимоги про сплату боргу від 01.07.2011 №Ю-72.

          У свою чергу, в рамках даної справи № 820/4333/17, підставою звернення позивача до суду стало неповне виконання зобов'язань зі сплати штрафних санкцій та пені за рішенням № 34 від 20.08.2013 р.

          Отже, предмети позову у справі № 2а-12415/11/2070 та № 820/4333/17 є різними, оскільки, у першому випадку позивач звернувся за стягненням у судовому порядку заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у другому випадку - штрафу та пені.

          Таким чином, вказані доводи відповідача, які було покладено в основу заперечень проти позову, є безпідставними, а тому, останні суд відхиляє.

          В ході розгляду справи знайшов свої підтвердження факт наявності за відповідачем боргу у розмірі 31700,03 грн. внаслідок неповної сплати відповідних сум зобов'язань за рішенням позивача № 34.

Наявність зазначеної заборгованості також підтверджена даними облікової картки відповідача, яка наявна у справі.

Крім того, суд зазначає, що рішення № 34 від 20.08.2013 р. не було оскаржене та скасоване, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Отже, рішення № 34 від 20.08.2013 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків є чинним, а відтак, відповідач є обтяжений обов'язком , в силу приписів чинного законодавства, з його виконання та сплати належних сум у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

          Згідно ч.1 ст. 71 КАС країни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          На підставі викладеного вище, беручи до уваги той факт, що позовні вимоги позивачем були належним чином обґрунтовані та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у свою чергу, відповідач не довів факту погашення заборгованості у розмірі 31700,03 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, через що, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області до Комунального підприємства "Чугуївська саночистка" про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

          Стягнути з комунального підприємства "Чугуївська саночистка" (місцезнаходження: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 38, код ЄДРПОУ 35724286) на користь Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (місцезнаходження: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4-а, секція А, р/р 25607301593509, банк: філія Харківське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 40386356) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ( штрафу та пені) в розмірі 31700,03 грн. (тридцять одна тисяча сімсот гривень 03 копійки).

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                Заічко О.В.