Ухвала

від 11.10.2017 по справі 814/328/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р. Справа № 814/328/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Косцової І.П.

- ОСОБА_1

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агроснаб-Південь на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агроснаб-Південь до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроснаб-Південь звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2014 року №0020472208 та №0020482208.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповність з'ясування обставин, які мають значення для справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що актом Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість №797/14-03-22-08/35674029 від 13 жовтня 2014 року встановлено порушення ТОВ Агроснаб-Південь норм Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 231 876 грн. та встановлено заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 224 576 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року №0020472208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 231 876 грн. та 57 969 грн. штрафні санкції; №0020482208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 224 576 грн. та 52 789, 75 грн. штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вірно зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, укладених позивачем з ПП Нольга , ТОВ Бареллі-Н , ТОВ ТК-Веста , ТОВ Проф-Трейд , ТОВ Греймаркет , ТОВ Трейд-маркет БМ та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту і витрат та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом, оскільки господарські операції між контрагентами не були підтверджені, виходячи з врахування місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З наведених норм слідує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.2.1, п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Водночас у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту за рахунок відповідної суми податку на додану вартість.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем до перевірки надано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено про надання транспортно-експедиційних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт та передпродажна підготовка за ІІІ квартал 2011 року, видаткові та податкові накладні, які були виписані ПП Нольга на адресу позивача за період вересень-жовтень 2011 року. Поряд з цим, у податкових накладних №18 від 05 вересня 2011 року, №122 від 26 вересня 2011 року, №127 від 27 вересня 2011 року зазначено про придбання позивачем мінеральних добрив: кумулюс, розабор, реглон Супер, Спондам, Круизер.

Також, до перевірки ТОВ Агроснаб-Південь надав по контрагенту ТОВ Бареллі Н рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено про надання транспортно-експедиційних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт та передпродажна підготовка за 4 квартал 2011 року, податкові накладні №97-100 від 28 грудня 2012 року.

По контрагенту ТОВ ТК-ВЕСТА за період лютий-червень 2013 року позивачем надано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, податкові накладні на придбання мінеральних добрив та надання транспортно-експедиційних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт.

По контрагенту ТОВ Проф-трейд до перевірки позивачем надано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про надання транспортно-експедиційних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт та передпродажна підготовка за ІІ квартал 2013 року, видаткові та податкові накладні за період червень-липень 2013 року.

По контрагенту ТОВ Греймаркет позивачем були надані рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено про надання транспортно-експедиційних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт та передпродажна підготовка, видаткові та податкові накладні за період вересень, грудень 2013 року.

По контрагенту ТОВ Трейд-Маркет БМ ТОВ Агроснаб-Південь надав рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні про придбання мінеральних добрив за період квітень 2014 року.

Проте, в наданих актах надання послуг не вказано напрямок руху товарів від постачальника до покупця, не вказано місце навантаження, найменування товару, що перевозився, його кількість, що є порушенням ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв'язку з чим відповідні акти не можуть розглядатись судом як належні та допустимі докази для підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Поряд з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ненадання товарно-транспортних накладених під час проведення перевірки свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні господарські правовідносини позивача з контрагентами були пов'язані, зокрема, з наданням транспортно-експедиційних послуг та навантажувально-розвантажувальних робіт.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил).

Як встановлено п.11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

З наведеного слідує, що товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування, тощо).

Відповідно до п.13.1 ст. 13 вказаних Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Проте, на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки та розвантаження продукції контрагентами не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента на склад апелянта, а отже, і доказів на підтвердження поставки продукції підприємству.

Таким чином, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, а саме транспортно-експедиційні послуги та навантажувально-розвантажувальні роботи та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами товари поставлені саме цими контрагентами, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта щодо реальності господарських операцій з контрагентами та правомірнсть формування валових витрат та податкового кредиту.

Під час апеляційного розгляду справи були допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (посадові особи ТОВ Агроснаб-Південь ), які плуталися у своїх свідченнях та не могли пояснити в чому саме полягає надання послуг з передпродажної підготовки та з чого вони складаються та не були надані докази наявності складських приміщень, де зберігався придбаний товар.

Більш того, апелянтом не була забезпечена явка до суду апеляційної інстанції посадових осіб контрагентів позивача, які б підтвердили факт виконання спірних господарських взаємовідносин.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року по справі №814/1365/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, оскільки вказаним судовим рішенням була надана оцінка взаємовідносин ТОВ Трейд-Маркет БМ , ТОВ Маренгоні лише за період березень, травень, червень 2014 року.

Отже, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про доведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2014 року №0020472208 та №0020482208, а відтак вимоги щодо їх скасування є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агроснаб-Південь залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: І.П. Косцова

Суддя: К.В. Кравченко