Рішення

від 10.10.2017 по справі 446/2146/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/2146/15 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 22-ц/783/3157/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.

з участю представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 яна Романовича на рішення Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2016 року та додаткове рішення Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради про визнання права на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради про визнання права на спадкове майно - задоволено.

Вирішено визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом право власності на ? житлового будинку за адресою: с. Великосілки Кам янка - Бузького району Львівської області вул. Мазепи, 34, на ? частку земельної ділянки, площею 2,0123 га, яка складається із земельної ділянки № 1, площею 1, 7521 га, земельної ділянки № 2, площею 0,2602 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, на ? частку земельної ділянки, площею 0, 6057 га, яка складається із земельних ділянок № 1, площею 0, 3769 га, земельної ділянки № 2, площею 0,2288 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, які належали ОСОБА_1 як ОСОБА_6, померлому 16 лютого 2008 року.

Додатковим рішенням Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року доповнено рішення Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2016 року, а саме, визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом право власності на ? житлового будинку за адресою : с. Великосілки Кам янка - Бузького району Львівської області по вул. Мазепи, 34, на 1/ 2 частку земельної ділянки площею 2, 0123 га, яка складається із земельної ділянки № 1 площею 1,7521 га кадастровий номер 4622181600:10:000:0184, земельної ділянки № 2 площею 0,2602 га кадастровий номер 4622181600:10:000:0132 та виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 420111, на ? частку земельної ділянки площею 0,6057 га, яка складається із земельних ділянок № 1 площею 0, 3769 га кадастровий номер 4622181600:09:000:0435, земельної ділянки № 2 площею 0,2288 га кадастровий номер 4622181600:05:000:0202 та виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 439037, виданого на підставі розпорядження голови Кам янка - Бузької райдержадміністрації від 27 жовтня 2004 року № 382, які належали ОСОБА_7, померлому 16 лютого 2008 року.

Не погоджуючись із рішенням Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2016 року та додатковим рішенням Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року, такі оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, який не брав участі у розгляді даної справи.

В обгрунтування апеляційних скарг покликається на те, що оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими, такими, що ухвалені без повного та всебічного з ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що суд, ухвалюючи рішення по справі не перевірив, чи зверталася позивач ОСОБА_4 до нотаріуса чи уповноваженої посадової особи із заявою про прийняття спадщини, покликань на докази щодо відмови нотаріуса від видачі свідоцтва про право на спадщину у зв язку із відсутністю правовстановлюючих документів в рішенні суду немає.

Відтак, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 прийняла спадщину, є незаконним, оскільки нею був пропущений строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Суд мав обов язок застосувати положення ст.1272 ЦК України та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, судом не враховано положення ч. 3 ст. 1241 ЦК України про те, що будь - які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов язкову частку у спадщині дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов язкову частку. Суд жодним чином не дослідив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_8 як І.М., не встановив обов язкову частку у спадщині, внаслідок чого передчасно ухвалив рішення. У померлого ОСОБА_1 яка І.М. було двоє дітей ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 як) І.І. та Нос ( ОСОБА_1 як) ОСОБА_9 законом ОСОБА_4 мала б отримати ? частку від спадкового майна.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

Просить рішення Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2016 року та додаткове рішення Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення такої, з наступних підстав.

ОСОБА_9 приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року №11 роз яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та покликаючись на приписи ст. ст. 328-330, 1268 ЦК України, виходив з того, що 16 лютого 2008 року помер ОСОБА_1 як І.М., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 125481, виданим ОСОБА_5 сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області. ОСОБА_9 життя ОСОБА_1 як І.М. склав заповіт, який був посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_5 сільської ради Кам янка-Бузького району Львівської області 07.10.1997 р. за реєстровим №45, який станом на сьогоднішній день не відмінено та не скасовано. Згідно заповіту ОСОБА_1 як І.М. на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, а саме: належний йому будинок з сільськогосподарськими будівлями і все майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, заповів: 1/2 частину ОСОБА_4, та ? частину - ОСОБА_10 який 06.02.2001 року змінив прізвище на Проскурник . Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 є донькою померлого ОСОБА_1 яка І.М. (свідоцтво про народження ОСОБА_1 як І.І., свідоцтво про одруження ОСОБА_1 як І.І., якій присвоєно прізвище ОСОБА_4). Позивач ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, не відмовилася від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_8 як І.М. і має намір прийняти таку, однак через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно не в змозі цього зробити в нотаріальному порядку. Також суд вважає, що ОСОБА_4 в силу вимог ст. 1241 ЦК України як інвалід третьої групи має право на обов язкову частку. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до переконання, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам справи та вимогам закону, частина ж обставин, які суд вважав встановленими - не доведена та суд при вирішенні справи не взяв до уваги ряд обставин, що мають істотне значення для розгляду даної справи. Тому, рішення суду та додаткове рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням нового.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом вказаного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її ( ч.1 ст.1272 ЦК).

ОСОБА_9 позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, законом визначено порядок прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове нерухоме майно, якого повинні дотримуватись спадкоємці.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Встановлено, що 07 жовтня 1997 року секретарем Великосілківської сільської ради посвідчено заповіт від імені ОСОБА_1'яка І.М., згідно з яким ОСОБА_1'як І.М. належний йому будинок з сільськогосподарськими будівлями і все майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, заповів: 1/2 частину - ОСОБА_4, та 1/2 частину - ОСОБА_10, який 06.02.2001 року змінив прізвище на Проскурник .

ОСОБА_8'як І.М. помер 16.02.2008 року.

До дня своєї смерті ОСОБА_8'як І.М. постійно проживав і був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 (стара назва вулиці - 1-го Травня), 34 Кам'янка-Бузького районуЛьвівської області .

Технічний паспорт на цей будинок ( на жилий будинок індивідуального житлового фонду ) було оформлено на ОСОБА_1'яка І.М. 16.03.1989 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поза увагою суду першої інстанції залишились наведені вище норми матеріального закону, які встановлюють обов'язок спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, в складі якої є нерухоме майно, подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини та/або звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

На виконання цих вимог закону, судом першої інстанції не з'ясовано, чи зверталася позивач до нотаріуса за місцем відкриття спадщини про її прийняття та/або про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_8'яка І.М., чи є інші спадкоємці за заповітом та за законом і хто з них прийняв спадщину.

Апеляційним судом встановлено, що спадкова справа за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8'яка І.М., який помер 16.02.2008 року, нотаріусом не заводилась.

Підтверджуючих документів про те, що позивач зверталася до нотаріуса і нотаріус відмовив їй в оформленні її спадкових прав і з яких саме підстав, суду надано не було.

Крім того, в апеляційному суді встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_1'як І.М. оформив у встановленому законом порядку право власності на житловий будинок №34 по вул. 1-го Травня (стара назва вулиці Мазепи), що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької районної ради народних депутатів Львівської області 24.04.1989 року на підставі рішення виконавчого комітету цієї Ради №97 від 20.04.1989 року, яке зареєстроване в реєстровій книзі під №383.

Отже, перешкод, про які вказувала у своїй позовній заяві позивач ОСОБА_4, для оформлення права власності на частку належного спадкодавцеві житлового будинку в позасудовому порядку в нотаріуса не було, а тому звернення до суду з вказаним позовом є передчасним і суперечить вимогам ст.15 ЦК України.

Крім того, з наведених вище підстав передчасним є й звернення позивача до суду з вказаним позовом про визнання в порядку спадкування права власності на земельні ділянки, оскільки позивачем не доведено, що відсутність оригіналів державних актів про право власності спадкодавця на земельні ділянки є перешкодою для отримання нотаріусом на запит необхідної інформації для підтвердження відповідним документом права власності спадкодавця на це нерухоме майно, і доказів про те, що позивачем вчинялись дії щодо отримання відповідних правовстановлюючих документів або підтверджуючих довідок про право власності спадкодавця на землю, надано не було.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що позивач не вжила усіх необхідних заходів для оформлення своїх спадкових прав на нерухоме майно в позасудовому порядку, оскільки не надала суду доказів про те, що вона, як спадкоємець за заповітом, зверталася до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8'яка І.М. та/або про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і що їй було у цьому відмолено.

Крім того, судом першої інстанції не було з'ясовано про права та обов'язки іншого спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 (Носа) та не залучено його до участі в розгляді даної справи.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Це відповідно до приписів ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, ч.2, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 яна Романовича - задовольнити.

Рішення Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2016 року та додаткове рішення Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради про визнання права на спадкове майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_11