Рішення

від 04.10.2017 по справі 296/3822/17

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3822/17

2/296/1815/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

"05" жовтня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.житомира, в складі:

головуючого - судді Галасюка Р.А.,

секретаря судових засідань Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СТОЛИЧНИЙ-СТАНДАРТ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середньомісячного заробітку починаючи з 01.01.2017 року виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Позивач в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд на підставі ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе винести заочне рішення по справі, оскільки в справі є достатньо доказів, що підтверджують позов, а також позивача проти цього не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши справу, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

З квітня 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду охоронника на ТОВ «Столичний Стандарт».

Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року ОСОБА_1 28.01.2015 року був мобілізований (4-та хвиля мобілізації) згідно Наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 89 від 24.04.2015 року у Збройні сили України.

Всупереч діючим законодавчим нормам відповідачем з моменту укладення ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби і по даний час не було нараховано та не виплачено передбачених законом виплат - середнього заробітку.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, іцо держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Пунктами 1 та 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; засади регулювання праці і зайнятості тощо.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статгі 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Так, відповідно до ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «;Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідної до цих законів.

Частина 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції, чинній на момент укладання контракту) передбачала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На даний час ч. 3 вказаної статті має наступну редакцію: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу і за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімеЙ».

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Частиною 2 ст. 19 вказаного закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обовязковими для всіх державних органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

В листі Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України № 321/7474 від 20 вересня 2016 року зазначається, що ГУ персоналу Генштабу ЗСУ за дорученням розглянуто звернення на "Урядову гарячу лінію" про надання роз`яснення стосовно виплати заробітної плати та збереження місця роботи (посади) у разі прийняття громадянина (працівника) на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.

Повідомляється, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та ст.. 1 Закону України "Про оборону України», з моменту оголошення мобілізації настає особливий період, під час якого набирають чинності особливості проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того, Законом № 1275 були внесені зміни до ст. 36 КЗпП, відповідно до якої :вами для припинення трудового договору є призов або вступ працівника чи власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий

період.

У відповідності до роз`яснень Міністерства оборони України від 12 травня 2016 року №716/1/352, з 17 березня 2014 року і по теперішній час Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду. Дані роз`яснення містяться у відповіді Відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України від 12 травня 2016 року №716/1/352 на лист Державної служби України з питань праці щодо надання роз`яснень стосовно наявності в Україні ситуацій що загрожує національній безпеці та прав працівників, які прийняті на військову службу за контрактом у 2015-2016 роках, на збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку.

У вказаній відповіді, зокрема, зазначається:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію»", оголошено про проведення часткової мобілізації, та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної заг рози і збереження іериторіальної цілісності України", уведеного в дію Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.

Збройні Сили України приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів у відповідності до норм Закону України "Про боротьбу з терроризмом".

Відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України № 113-VІІІ від 15.01.2015, «з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобовязано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас зазначеним законом України передбачено такий захід як демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій па роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі статтею 11 вказаного закону України, рішення про демобілізацію, із внесенням його на затвердження Верховною Радою України, приймає: Президент України. На даний час відповідних рішень Президентом України не приймалося.

Питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було було предметом судового розгляду. Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14) виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Ураховуючи вищезазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з 17.03.2014 і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалося, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду.

Отже, Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року ОСОБА_1 28.01.2015 року був мобілізований (4-та хвиля мобілізації) згідно Наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 89 від 24.04.2015 року у Збройні сили України.

Таким чином, ОСОБА_1 користується гарантіями, передбаченими статтею 119 КЗпП України "Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обовязків", відповідно до яких за позивачем на час проходження військової служби зберігається місце роботи, посада і середнії заробіток.

За таких обставин ТОВ «Столичний Стандарт», з яким у позивача не були припинені трудові відносини, зобов`язано було нараховувати виплати у розмірі середнього заробітку як працівнику, мобілізованому на військову службу, оскільки невиплата вказаних сум фактично прирівнюється до затримки виплати заробітної плати.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна платі виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці» за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат; що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином ТОВ «Столичний Стандарт» має здійснити нарахування ОСОБА_1 середньомісячного заробітку починаючи з 01.01.2017 року виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та виплатити заборгованість із нарахованої та не виплаченої заробітної плати в сумі 29805,77 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 92 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст..ст. 115 та 119 КЗпП України, та ст. 3, 15, 118 та 119 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «СТОЛИЧНИЙ-СТАНДАРТ» про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити.

Зобов`язати ТОВ «СТОЛИЧНИЙ-СТАНДАРТ» здійснити нарахування ОСОБА_1 середньомісячного заробітку починаючи з 01.01.2017 виходячи з розміру

Стягнути з ТОВ «СТОЛИЧНИЙ-СТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 38964549) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість із нарахованої та не виплаченої заробітної плати в сумі 29805 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот п`ять) грн. 77 коп.

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати у сумі її місячного розміру.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У такому випадку апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Cуддя Р. А. Галасюк