Ухвала

від 17.10.2017 по справі 910/4439/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2017 року Справа № 910/4439/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Картере В.І., Губенко Н.М., перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі№ 910/4439/13 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Н" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 прозвернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Подана 02.08.2017 (згідно зі штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті) Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (надалі - скаржник) касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі № 910/4439/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Статтею 110 ГПК України встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була прийнята 05.03.2015, двадцятиденний строк на оскарження даної постанови закінчився 25.03.2015, в той час, як з касаційною скаргою Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося 02.08.2017, тобто після спливу більше двох років, чим порушив норми ГПК України.

При цьому, причини, на які посилається скаржник, як на підставу для відновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними у розумінні ст. 53 ГПК України.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України визначає, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Скаржник обґрунтовуючи підстави пропуску ним строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015, посилається на те, що оскаржувану постанову було прийнято без участі представника позивача. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ДЕЛЬТА БАНК", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк". Наказом № 25 Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" до 03.03.2015 на представництво інтересів банку та/або вчинення правочинів від його імені, почалось масове скорочення штату працівників та зміни у роботі структурних підрозділів у зв'язку з чим працівник, за яким було закріплено ведення справ у господарському суді Київської області, з подальшим супроводженням на стадії апеляційного та касаційного проваджень був звільнений з банку та не передав наглядову справу та інформацію по справі № 910/4439/13 представнику, за яким було закріплено ведення справ в господарському суді міста Києва після введення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк". Окрім того, як зазначає скаржник, матеріали справи не містять повернень про вручення постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 позивачу або представнику позивача, а отже, АТ "Дельта Банк" не отримувало оскаржувану постанову. Про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався при підготуванні кредитного портфелю в рамках ліквідаційної процедури.

Проте, такі посилання не можуть слугувати підставою для відновлення скаржнику пропущеного ним більш ніж дворічного строку на касаційне оскарження, з огляду на наступне.

По-перше, з відмітки канцелярії Київського апеляційного господарського суду вбачається, що копії постанови від 05.03.2015 були надіслані сторонам 12.03.2015, тобто, після запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк".

По-друге, до касаційної скарги не додано жодних доказів з підтвердженням, коли саме відбулось звільнення працівника, за яким було закріплено ведення даної справи та того, що вказаний працівник не передав наглядову справу та інформацію по справі № 910/4439/13 іншому представнику.

По-третє, твердження скаржника, стосовно того, що матеріали справи не містять повідомлення про вручення постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 позивачу або представнику позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання та з інших причин, які не дають змогу оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень.

Враховуючи зазначену норму, суд касаційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні поштові повернення, які б підтверджували неотримання Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" оскаржуваної постанови.

Таким чином, Вищий господарський суд України вважає, що можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та мала суб'єктивний характер. Інших причин, які є дійсно непереборними і які не залежали від волі скаржника, останній не наводить, а тому суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного скаржником більш ніж дворічного строку на касаційне оскарження.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, п. 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у відновленні строку на подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі № 910/4439/13.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі № 910/4439/13 повернути скаржнику без розгляду.

3. Матеріали справи № 910/4439/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко