Ухвала

від 17.10.2017 по справі 9/122-1816

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2017 року Справа № 9/122-1816

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач), суддів:Карабаня В.Я., Кондратової І.Д. розглянувши матеріали касаційної скарги

Міністерства культури України на рішення та на постановуГосподарського суду Тернопільської області від 24.10.2005 Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 у справі№ 9/122-1816 Господарського суду Тернопільської області за позовомКременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника доКременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

провитребування майна з чужого незаконного володіння ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2005 порушено провадження у справі № 9/122-1816 за позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника до Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2005 позовні вимоги Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника задоволено частково, а саме рішенням суду звільнено у примусовому порядку нежитлові приміщення загальною площею 4 930 кв.м., що складаються з Північного навчального корпусу, площею 1 977,4 кв.м., Південного навчального корпусу, площею 2 952,6 кв.м., за адресою: м. Кременець, Тернопільської області, вул. Ліцейна, 1, яке займає Кременецький обласний гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка та зобов'язано передати вільне приміщення по акту прийому-передачі у 15-ти денний строк Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику. Стягнуто судові витрати на користь позивача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2005 у справі № 9/122-1816 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27.06.2006 ухвалою Вищого господарського суду України повернуто касаційну скаргу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення, оскільки остання подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження, а клопотання про його відновлення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили, якщо касаційна скарги подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

У відповідності до статті 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (тобто, з 29.03.2006).

Згідно з приписами частини третьої статті 105, статей 51, 110 ГПК України останнім днем для подання касаційної скарги в даному випадку було 17.04.2006.

Міністерством культури України касаційну скаргу було надіслано 11.07.2017 (згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті) та зареєстровано Львівським апеляційним господарським судом 17.07.2017 (вх. № 01-07/907/17), тобто поза межами встановленого статтею 110 ГПК України двадцятиденного строку подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин такого пропуску.

В обґрунтування поданого клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги Міністерство культури України посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови їм відомо не було, так як Міністерство культури України не було залучено стороною по справі, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 порушує його права та обов'язки.

Крім того, скаржник стверджує, що йому стало відомо про оскаржувану постанову лише з рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у справі № 910/19551/16.

Проте Міністерство культури України навіть після того, як йому стало відомо (06.04.2017) про існування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою лише 11.07.2017.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Строки, протягом яких особи, що приймають участь у справі, мають право подати касаційну скаргу, встановлені статтею 110 ГПК України. При цьому зацікавлені особи на свій розсуд вирішують, скористатися їм правом на оскарження чи ні. В межах цих строків вони повинні визначитися з волевиявленням на звернення до суду.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи право на справедливі строки судового розгляду.

По відношенню до особи, яка не реалізувала право на подачу касаційної скарги у визначений строк з поважних причин, викликаних об'єктивними і не залежними від заявника обставинами, застосовуються правила статті 53 ГПК України.

Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів скаржника.

У відповідності до приписів статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про відсутність об'єктивної можливості для оскарження у інший (адекватний) строк. Тому у задоволенні клопотання про відновлення строку слід відмовити.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись статтями 53, 110, пунктм 5 частини 1 статті 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства культури України про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 зі справи № 9/122-1816 відхилити.

Касаційну скаргу Міністерства культури України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 зі справи № 9/122-1816 повернути скаржнику.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:В. Карабань І. Кондратова