Рішення

від 12.10.2017 по справі 905/1230/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2017 Справа № 905/1230/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Попова О.В. та Паляниці Ю.О., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» , м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача : Колективного підприємства «Укрінвестпроект» , м. Сніжне, Донецька область

про розірвання договору кредитної лінії № 13 від 26.12.2013р. та стягнення 170 353 грн. 95 коп., з яких: 58 961 грн. 71 коп. - відсотки за користування кредитом, 1104 грн. 65 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими комісійними винагородами, 98 117 грн. 93 коп. - інфляційні втрати, 12 169 грн. 66 коп. - 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача : представник не з'явився,

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.10.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» , м. Краматорськ, Донецька область звернулось до Колективного підприємства «Укрінвестпроект» , м. Сніжне, Донецька область про розірвання договору кредитної лінії № 13 від 26.12.2013р. та стягнення 170 353 грн. 95 коп., з яких: 58 961 грн. 71 коп. - відсотки за користування кредитом, 1104 грн. 65 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими комісійними винагородами, 98 117 грн. 93 коп. - інфляційні втрати, 12 169 грн. 66 коп. - 3% річних.

В обґрунтування позивач посилається на укладений кредитний договір № 13 від 26.12.2013р., заочне рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09.12.2015р. по справі №319/1301/15-ц. Зазначає, що зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати комісії та відсотків за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач просить суд:

1) стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 170 353 грн. 95 коп., з яких: 58 961 грн. 71 коп. - відсотки за користування кредитом, 1 104 грн. 65 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими комісійними винагородами; 77 989 грн. 60 коп. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом; 19 715 грн. 27 коп. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за простроченими процентами; 413 грн. 06 коп. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за комісіями; 9103 грн. 56 коп. - 3% річних по простроченому кредиту; 3010 грн. 21 коп. - 3% річних по простроченим процентам; 55 грн. 89 коп. - 3% річних по простроченій комісії.

2) розірвати договір кредитної лінії № 13 від 26.12.2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» та Колективним підприємством «Укрінвестпроект» .

Як на правову підставу позивач посилається на ст.ст. 175, 193, 196, 220 ГК України, ст.ст. 525, 611, 625, 651, ЦК України.

Ухвалою суду від 02.06.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі, розгляд справи призначений на 22.06.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 06.07.2017р. відкладено розгляд справи з метою визначення колегіального складу суду для розгляду справи № 905/1230/17.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.07.2017р. з метою розгляду цієї справи утворено колегіальний склад суду: головуючий суддя - Мельниченко Ю.С., судді Тарапата С.С. та Ніколаєва Л.В.

Ухвалою суду від 07.07.2017р. призначено розгляд справи на 22.08.2017р.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.08.2017р. замінено суддю Ніколаєву Л.В. на суддю Попова О.В.

Ухвалою суду від 22.08.2017р. було відкладено розгляд справи на 27.09.2017р.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.09.2017р. замінено суддю Тарапату С.С. на суддю Паляницю Ю.О.

Ухвалою суду від 27.09.2017р. розгляд справи відкладено на 12.10.2017р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 22.06.2017р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що 09.12.2015р. Куйбишевським районним судом Запорізької області було винесено рішення по справі №319/1301//15-ц, яким, зокрема, було стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 185 330 грн. 71 коп., яка складається з: 159 753 грн. 44 коп. - тіло кредиту, 25143 грн. 80 коп. - заборгованість по процентам кредиту, 433 грн. 47 коп. - несплачена комісія станом на 28.04.2015р. Також зазначено, що за період з 28.04.2015р. по 27.03.2017р. заборгованість по несплаченим процентам складає 58 961 грн. 71 коп., заборгованість за несплачені комісійні послуги банка - 1104 грн. 65 коп. Крім того, під час розгляду справи № 319/1301/15-ц у Куйбишевському районному суді Запорізької області інфляційні втрати та 3% річних від прострочених сум заборгованості банком не стягувались.

26.09.2017р. на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просить стягнути заборгованість за такі періоди:

- несплачені проценти (58 961,71 грн.) та несплачені комісійні послуги (1104,65 грн.) з 28.04.2015р. по 27.03.2017р.;

- інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом ( 77898,60 грн.) з січня 2015р. по лютий 2017р.;

- інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за прострочені проценти (19715,27 грн.) та простроченим комісійним послугам (413,06 грн.) з серпня 2014р. по лютий 2017р.;

- 3 % річних від прострочених сум заборгованості (12169,66 грн.) з 28.04.2015р. по 26.03.2017р.;

10.10.2017р. на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Відповідач про судові засідання 22.06.2017р., 06.07.2017р., 22.08.2017р., 27.09.2017р. та 12.10.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 07.06.2017р., 05.07.2017р., 10.07.2017р., 31.08.2017р. та 02.10.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

В порядку Закону України «Про доступ до судових рішень» , ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/1230/17 та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

26.12.2013р. між сторонами був укладений договір кредитної лінії № 13, відповідно до п. 2.1. якого банк (позивач) зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25 грудня 2016р. (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.3. договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його у розмірі 160 000,00 (сто шістдесят тисяч, 00 гривень).

Відповідно до п. 2.3.2 договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком:

ПеріодДіючий ліміт кредитування, (валюта) 3 26 грудня 2013р. по 28.02.2016р. (включно) 160 000,00 (сто шістдесят тисяч) гривень З 01.03.2016р. по 31.03.2016р. (включно) 145 000,00 (сто сорок п'ять) гривень З 01.04.2016р. по 30.04.2016р. (включно) 130 000,00 (сто тридцять тисяч) гривень З 01.05.2016р. по 31.05.2016р. (включно) 115 000,00 (сто п'ятнадцять тисяч) гривень З 01.06.2016р. по 30.06.2016р. (включно) 100 000,00 (сто тисяч) гривень З 01.07.2016р. по 31.07.2016р. (включно) 85 000,00 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень З 01.08.2016р. по 31.08.2016р. (включно) 70 000,00 (сімдесят тисяч) гривень З 01.09.2016р. по 30.09.2016р. (включно) 55 000,00 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень З 01.10.2016р. по 31.10.2016р. (включно) 40 000,00 (сорок тисяч) гривень З 01.11.2016р. по 30.11.2016р. (включно) 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень З 01.12.2016р. по 25.12.2016р. 10 000,00 (десять тисяч) гривень

Відповідно до п. 2.7. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідно плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

- Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,3 (дев'ятнадцять цілих три десятих) процент (ів) річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (пп. 2.7.1. договору).

- Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (пп. 2.7.2. кредитного договору).

- Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10 січня 2014 року (пп. 2.7.3. кредитного договору).

- У випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6, 5.3.7. цього договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 21,3 (двадцять один цілих три десятих) процентів річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору (пп. 2.7.4. договору).

Згідно п. 2.10. та пп. 2.10.2 кредитного договору за надання банківських послуг позичальник сплачує банку комісійні винагороди, зокрема, за обслуговування кредиту - сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,03% відсотків від основної суми боргу станом на останнє число звітного місяця щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним місяців.

У відповідності до п. 10.5 кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Наявними в матеріалах справи виписками, а також заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09.12.2015р. по справі № 319/1301/15-ц підтверджений факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання кредиту, у зв'язку з чим цей факт відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України повторному встановленню не підлягає.

Посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та рішенням суду, що набрало законної сили позивач провів додаткове нарахування суми відсотків, комісійної винагороди та 3 % річних за період після набрання законної сили зазначеним рішенням суду, а також нарахував суму інфляційних втрат за весь час прострочення заборгованості, та просить суд стягнути 170 353 грн. 95 коп., з яких:

- несплачені проценти (58 961,71 грн.) та несплачені комісійні послуги (1104,65 грн.) з 28.04.2015р. по 27.03.2017р.;

- інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом ( 77898,60 грн.) з січня 2015р. по лютий 2017р.;

- інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за прострочені проценти (19715,27 грн.) та простроченим комісійним послугам (413,06 грн.) з серпня 2014р. по лютий 2017р.;

- 3 % річних від прострочених сум заборгованості (12169,66 грн.) з 28.04.2015р. по 26.03.2017р.;

Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача залишена не погашеною.

Крім того, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору в частині сплати заборгованості за кредитом позивач просив суд розірвати договір кредитної лінії №13 від 26.12.2013р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09.12.2015р. по справі № 319/1301/15-ц стягнуто солідарно з Колективного підприємства "Укрінвестпроект" та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецьке обласне управління АТ"Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором №13 від 26 березня 2013 року сумі 185 330 (сто вісімдесят п"ять тисяч триста тридцять) гривень 71 копійка, де 159 753 (сто п"ятдесят дев"ять тисяч сімсот п"ятдесят три) гривні 44 копійки сума заборгованості по тілу креду, 25 143(двадцять п"ять тисяч сто сорок три) гривні 80 копійок сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 433 (чотириста тридцять три) гривні 47 копійок - несплачені комісійні послуги.

Вищевказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили.

Як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 58 961 грн. 71 коп. та за несплачені комісійні послуги в сумі 1 104 грн. 65 коп. за період з 28.04.2015 по 27.03.2017р., означена суми підтверджується наявними в справі банківськими виписками.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення зазначеної суми, в той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заборгованість відповідачем повністю не погашена та продовжує існувати на день ухвалення рішення в цій справі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення

заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 58 961 грн. 71 коп. та за несплачені комісійні послуги в сумі 1 104 грн. 65 коп. за період з 28.04.2015 по 27.03.2017р. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також до стягнення інфляційні витрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом за період з січня 2015р. по лютий 2017р., інфляційні витрати по простроченим процентам за період з серпня 2014р. по лютий 2017р. та інфляційні витрати по простроченим комісійним за період з серпня 2014р. по лютий 2017р. у загальному розмірі 98 117 грн. 93 коп., а також 3% річних по простроченому кредиту за період з 28.04.2015р. по 26.03.2017р., 3% річних по простроченим процентам за період з 28.04.2015р. по 26.03.2017р., та 3% річних по простроченій комісії за період з 28.04.2015р. по 26.03.2017р. у загальному розмірі 12 169 грн. 66 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за основним боргом, по простроченим процентам та по простроченій комісії за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 12 169 грн. 66 коп.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за основним боргом за період з січня 2015р. по лютий 2017р., інфляційних витрат по простроченим процентам за період з серпня 2014р. по лютий 2017р. та інфляційних витрат по простроченим комісійним за період з серпня 2014р. по лютий 2017р. у загальному розмірі 98 117 грн. 93 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат по простроченим комісійним, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 413 грн. 06 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат по простроченим процентам, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок, згідно якого сума інфляційних витрат по простроченим процентам склала 21 808 грн. 99 коп. Разом із тим, оскільки відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат по простроченим процентам підлягають задоволенню в сумі 19 715 грн. 27 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за основним боргом, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.).

Самостійно здійснивши розрахунок сум індексу інфляції у відповідності до п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом підлягають задоволенню в сумі 71 356 грн. 78 коп.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості підлягають задоволенню частково, в розмірі 91 485 грн. 11 коп.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір кредитної лінії №13 від 26.12.2013р. у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору кредиту по поверненню основного боргу, сплаті процентів та комісійної винагороди.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За приписами ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки: розірвання договору, відшкодування збитків та інше.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором позбавило позивача грошових надходжень, на які він розраховував при укладенні договору, а тому таке порушення відповідачем умов договору є істотним.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-пр/2002 недотримання позивачем ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-74гс11.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 13 від 26.12.2013р. підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про розірвання договору кредитної лінії № 13 від 26.12.2013р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 599, 611, 615, 625,626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України; ст. ст. 67, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1 -3, 4, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства «Укрінвестпроект» (86500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30612854) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Сіверська (ОСОБА_2), буд. 54, код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 58 961 грн. 71 коп., заборгованість за несплачені комісійні послуги в сумі 1 104 грн. 65 коп., 3% річних в сумі 12 169 грн. 66 коп., інфляційні витрати від прострочених сум заборгованості в сумі 91 485 грн. 11 коп.

Розірвати договір кредитної лінії №13 від 26.12.2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління та Колективним підприємством «Укрінвестпроект» .

Стягнути з Колективного підприємства «Укрінвестпроект» (86500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30612854) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Сіверська (ОСОБА_2), буд. 54, код ЄДРПОУ 09334702) судовий збір в сумі 4055 грн. 82 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 12.10.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2017р.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя О.В. Попов

Суддя Ю.О.Паляниця