Рішення

від 03.10.2017 по справі 909/759/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р. Справа № 909/759/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю. І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - старший юрисконсульт відділу правового забезпечення Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" (довіреність № 985 від 12.12.2016);

від відповідача представники не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, 18, Шевченківський район, м. Київ, 01601) в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014)

до відповідача: управління праці та соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Франка, 20, селище Верховина, Івано-Франківська область, 78700)

про стягнення суми боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії звернулось до господарського суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Верховинської РДА Івано-Франківської області про стягнення суми боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 31617,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариство надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати та посилаючись на те, що всупереч вимог чинного законодавства відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території Верховинської РДА, не відшкодовано за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 31617,46 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.08.2017.

В зв'язку з неприбуттям представника відповідача в судове засідання ухвалою суду розгляд справи відкладено на 03.10.2017.

В судовому засіданні 03.10.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 03.10.2017 повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.08.2017 та від 22.08.2017 не виконав Однак, 02.10.2017 від відповідача надійшло клопотання від представника відповідача (вх.15293/2017) про відкладення розгляду справи, що призначена на 03.10.2017, в додаток до якого відповідачем додано доручення на представництво інтересів управління праці та соціального захисту населення Верховинської РДА Івано-Франківської області юрисконсульта департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної адміністрації.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 09.08.2017 надіслано відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та відділенням поштового зв'язку суду не повернуто.

Ухвалу суду від 22.08.2017 про відкладення розгляду справи вручено уповноваженому представнику відповідача 31.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, долученим до матеріалів справи.

Отже, відповідача повідомлено про час і місце розгляду справи судом належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід зазначити, що задоволення будь-яких клопотань по справі є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, відповідача не було позбавлено можливості забезпечити присутність іншого представника на розгляд судом даної справи. Таким чином, відповідач не скористався належним чином своїм правом у розумінні ст. 22 ГПК України.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, справу розглянуто на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

відповідно до приписів чинного законодавства України ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Згідно статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку зазначеній категорії пільговиків на загальну суму 31617,46 грн., в підтвердження чого позивачем подано зведений розрахунком заборгованості видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги у Верховинському районі Івано-Франківської області за січень-грудень 2016 року та за кожен місяць зокрема.

З приписів статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України випливає, що до видатків місцевих бюджетів належать додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) і пільги окремим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що відповідач є розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

З пояснень представника позивача випливає, що відповідач зобов'язання не виконав та не компенсував видатки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, всупереч вимог законодавства відповідачем зобов'язання виконувались неналежним чином.

Слід зазначити, що згідно актів звіряння розрахунків заборгованості за послуги електрозв'язку надані пільговим категоріям населення (що погашається за рахунок субвенцій з державного бюджету) сторони неодноразово протягом 2016 року погоджували існування заборгованості. Дані акти підписано представниками сторін та скріплено їхніми печатками. Копії вказаних актив знаходиться в матеріалах справи.

Отже, відповідачем вже визнано факт існування заборгованості перед позивачем. Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні випливає, що станом на дату розгляду спору існуючу заборгованість відповідачем не погашено.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 31617,46 грн.

Враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та наданих письмових доказів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Франка, 20, селище Верховина, Івано-Франківська область, 78700, код 22186235) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, 18, Шевченківський район, м. Київ, 01601) в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014, код 21560766) суму боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 31617,46 грн. (тридцять одна тисяча шістсот сімнадцять гривень сорок шість копійок) та судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повне рішення складено 20.10.2017.