Рішення

від 18.10.2017 по справі 908/1743/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/52/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017 Справа № 908/1743/17

за позовом концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перетворювач-7» (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 56/25)

про стягнення 672672,19 грн.

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №230/20-19 від 11.07.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.09.2017.

СУТНІСТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області 29.08.2017 року звернувся позивач концерн «Міські теплові мережі» до відповідача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перетворювач-7» про стягнення за договором №738 від 01.08.2002 про постачання теплової енергії в гарячій воді заборгованості у розмірі 593749,39 грн., 3% річних - 16048,06 грн., інфляційних втрат - 62874,74 грн., усього - 672672,19 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у період з листопада 2015 по травень 2017 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 780413,29 грн. Відповідач частково оплатив спожиту теплову енергію на суму 186663,90 грн., решта суми у розмірі 593749,39 грн. відповідачем залишилась несплаченою. У зв'язку з цим відповідач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 593749,39 грн, а також 3% річних у сумі 16048,06 грн. та інфляційні втрати у сумі 62874,74грн.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, Закону України Про теплопостачання , Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007.

Ухвалою суду від 30.08.2017 року порушено провадження у справі №908/1743/17, справі присвоєно номер провадження 28/52/17, судове засідання призначено на 14.09.2017.

Ухвалою суду від 21.09.2017, у зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. з 13.09.2017 по 20.09.2017 на лікарняному, судове засідання призначено на 04.10.2017.

В судовому засіданні 04.10.2017 оголошено перерву до 18.10.2017 за клопотання представника відповідача.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами, в порядку ст. 75 ГПК України, та закінчений в судовому засіданні 18.10.2017 оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду 04.10.2017. Відповідно до зазначеної заяви відповідачем 06.09.2017 здійснено часткову оплату боргу у розмірі 12000,00грн.

Враховуючи викладене, розгляду підлягають вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 581749,39 грн., 3% річних - 16048,06 грн., інфляційні втрати - 62874,74 грн., усього - 660672,19 грн.

Представник відповідача проти суми основного боргу у розмірі 581749,39 грн. не заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, а також покласти судовий збір на позивача виходячи з наступного: відповідач, як юридична особа, не є споживачем теплової енергії. Кінцевим споживачем є фізичні особи, що мешкають у будинку по вул. Товариська, 56/25. Також відповідач відповідно до Статуту ОСББ Перетворювач-7 є неприбутковою організацією, основним джерелом надходжень є внески співвласників багатоквартирного будинку. Загальна сума боргу співвласників перед відповідачем становить 339824,77 грн. Крім того у будинку, що знаходиться в управлінні відповідача, мешкає більш ніж 20 субсидіантів та користувачів пільг. Заборгованість держави по відшкодуванню сум пільг та субсидій перед відповідачем складає 9842,52 грн. Все це перешкоджає своєчасному розрахунку відповідача за спожиту теплову енергію, а тому відповідач заперечує проти задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків. Щодо заперечень про стягнення судового збору, відповідач вважає, що позивач безпідставно звернувся до суду, оскільки відповідач не ухиляється від погашення заборгованості.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Перетворювач-7 (надалі - відповідач, споживач) та Концерн Міські теплові мережі (надалі - позивач, енергопостачальна організація) 01.08.2002 уклали договір №738 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір) на житловий будинок по вул. Товариська, 56 (з урахуванням додаткової угоди від 12.05.2017).

Відповідно до п. 1.2. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з п.1.3, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.2 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 01.09.2007 теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з п. 1.3 і п. 1.4 цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляція на протязі опалювального періоду; гарячого водопостачання - за наявної можливості; інші технологічні потреби.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться: опалення - розрахунковим способом, гаряче водопостачання - за приладами обліку.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Згідно з п. 6.4 договору підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію (п. 6.6 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01 серпня 2002р. по 31 липня 2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

На виконання умов договору позивач у період з листопада 2015 по травень 2017 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 780413,29 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк. с. 34-51).

Відповідачем отримано акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки, про що свідчать реєстри відправки рекомендованих листів по місту (арк. с. 70-88).

Акти приймання-передачі за період з листопада 2015 по травень 2017 споживачем не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У кожному окремому акті позивачем зазначено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в встановлені договором терміни, акт вважається погодженим. У зв'язку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач зобов'язання за договором виконав частково, оплативши суму заборгованості у розмірі 186663,90 грн. та у розмірі 12000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 581749,39 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №738 від 01.08.2002 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 581749,39 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 581749,39 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем, підтверджується матеріалами справи та визнаний відповідачем.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив суму основного боргу у розмірі 581749,39 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 581749,39 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути суму 3% річних у розмірі 16048,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 62874,74 грн. за період з листопада 2015 по травень 2017.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16048,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 62874,74 грн., такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення відповідача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом відхилені, оскільки нормами чинного законодавства, зокрема, статтею 625 ЦК України встановлено право кредитора нараховувати боржнику, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, яким позивач і скористався.

Щодо непогодження відповідача з вимогами позивача про стягнення судового збору, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01.01.2017р. встановлений у розмірі 1600,00 гривень.

Позивачем платіжним дорученням №6183 від 10.08.2017 та платіжним дорученням №6321 від 17.08.2017 сплачено судовий збір у розмірі 9005,25 грн. та 1084,84 грн. відповідно (усього - 10090,09 грн.).

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення всього 660672,19 грн. Судовий збір за розгляд зазначених вимог складає 9910,08 грн.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9910,08 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи викладене, решта суми судового збору у розмірі 180,01 грн. (10090,09 - 9910,08 = 180,01) може бути повернута позивачу ухвалою суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 526, 530, 610, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перетворювач-7» (6912, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 20512529) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 581749,39 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн. 39 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перетворювач-7» (6912, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 20512529) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 16048,06 грн. (шістнадцять тисяч сорок вісім грн. 06 коп.) 3% річних, 62874,74 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 74 коп.) інфляційних втрат та 9910,08 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот десять грн. 08 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 жовтня 2017.

Суддя О.В. Федорова