Рішення

від 11.10.2017 по справі 914/1845/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017р. Справа № 914/1845/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В., судді Іванчук С.В., судді Ділай У.І., за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., у справі №914/1845/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу Аурум І , м.Львів

про стягнення 113 094,56 - основного боргу, 21 205,00 грн. - штрафу, 17 097,66 грн. - пені, 280,29 грн. - 3% річних, 118,26 грн. - інфляційних втрат.

за зутрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу Аурум І , м.Львів

до відповідача за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про відшкодування 47 058,54 грн. збитків .

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3- представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. позивачем подано заяву про відмову здійснення технічної фіксації судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" про стягнення 113.094,56 грн. - основного боргу, 21.205 грн. - штрафу, 17.097,66 грн. - пені, 280,29 грн. - трьох процентів річних, 118,26 грн. - інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.07.2016 р. Ухвалою суду від 27.07.2016 р. розгляд справи відкладався на 10.08.2016 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2016 р. у цій справі прийнято до спільного розгляду із первісним позовом зустрічну позовну заяву від 09.08.2016 р. в частині відшкодування 47.058,54 грн. збитків. Повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву від 09.08.2016 р. в частині внесення змін до умов договору про надання консультативно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 07.09.2016 р. В судовому засіданні оголошувались перерви до 08.09.2016 р. та до 12.09.2016 р. Ухвалою суду від 12.09.2016 р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд на 27.09.2016 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.09.2016 р. призначено судову товарознавчу експертизу, зупинено провадження у справі, проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

01 березня 2017 року до суду за вх.№316 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи з висновком судового експерта №4919 від 08.02.2017 р.

Ухвалою суду від 03.03.17р. поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.03.17р.

У зв"язку із закінченням терміну повноважень судді Трускавецького В.П. призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2017 року головуючим суддею у справі № 914/1845/16 призначено суддю Горецьку З.В.

В судових засіданнях 15.03.17р. розгляд справи відкладався на 04.04.17р., 04.04.17р. оголошувалась перерва до 16.05.17р., та зобов"язувалось забезпечити явку судовому експерту ОСОБА_4 в судове засідання, для надання додаткових роз'яснень щодо висновку судової товарознавчої експертизи № 4919 від 08.02.17р.

Ухвалою суду від 16.05.2017 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/1845/16 у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.05.2017 року, склад колегії суддів у справі № 914/1845/16: Горецька З.В. - головуючий суддя, Пазичев В.М.- суддя, Бортник О.Ю. - суддя.

Ухвалою суду від 16.05.17р.розгляд справи у складі колегії трьох суддів призначено на 14.06.17р. В судових засіданнях 14.06.17р. розгляд справи відкладався на 11.07.17р., 11.07.17р. на 26.07.17р.

У зв'язку з тим, що суддя Пазичев В.М. та суддя Бортник О.Ю. перебувають у відпустці, було здійснено заміну членів колегії.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.07.2017 року, склад колегії суддів у справі № 914/1845/16: Горецька З.В. - головуючий суддя, Іванчук С.В.- суддя, Ділай У.І. - суддя.

Ухвалою від 26.07.2017 року розгляд справи призначено на 20.09.2017 року.

Листом від 14.09.2017 року представників сторін повідомлено, що судове засідання, призначене на 20.09.2017 року, не відбудеться, у зв"язку зперебуванням судді Горецької З.В. на семінарі.

14.09.2017 року представником відповідача подано клопотання про продовження строків розгляду справи, яке буде розглянуте у наступному судовому засіданні.

Також, 18.09.2017 року ФОП ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог.

20.09.2017 року позивач через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 року між Житлово-будівельним кооперативом "Аурум І" (замовник або кооператив, відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач у справі) укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 (надалі - Договір), відповідно до п.1 якого, виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних членів Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" (учасників), з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Яцкова, 13 (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність Учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до п.4.1. Договору, вартість даного договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих, що могли бути надані виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного Договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до умов п. 4.2. Договору винагорода виконавця розраховується виконавцем та сплачується щомісяця.

Згідно п. 4.3. Договору розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного Договору.

Відповідно п.4.6. Договору оплати винагороди, вказаної в п.4.3. Договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 (шостого) числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Крім того, умовами п.4.12. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний виплатити виконавцю в повному обсязі винагороду за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90 (дев'яносто) відсотків та більше від суми повного пайового внеску передбаченого відповідними Договорами про сплату пайових внесків. Аналогічна умова передбачена в п.2.2.17 Договору.

Відповідно до проведеного виконавцем розрахунку встановлено, що протягом дії Договору виконавцем було надано замовнику послуги передбачені Договором та по ряду договорів про сплату пайових внесків забезпечено надходження на рахунок замовника грошових коштів від Учасників в розмірі понад 90 (дев'яносто) відсотків від сум повного пайового внеску.

Відповідачем подано зустрічний позов, згідно якого останній стверджує, що починаючи з 16.02.2016р. відповідачем надавались лише агентські послуги, нехтуючи виконанням взятих на себе за договором зобов'язань у частині надання консультаційних послуг.

Тому відповідач вважає, що з позивача слід стягнути 47 058,54 грн. збитків, згідно вимоги зустрічного позову, прийнятої судом до розгляду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, 01.09.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 (надалі-Договір), відповідно до п.1 якого, виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних членів Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" (учасників), з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Яцкова, 13 (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність Учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У встановленому Договором порядку позивачем було надано відповідачу акт виконаних робіт №013 від 01.06.2016р. на оплату наданих послуг, згідно з Договором на суму 55 308,80 грн. та акт виконаних робіт №014 від 01.06.2016р. на оплату наданих послуг, згідно з на суму 57 990,72 грн. Оскільки вказані акти було направлено позивачем на адресу відповідача поштовою кореспонденцією та були отримані останнім 06.06.2016 року, то за відсутності доказів заперечення щодо його підписання, обов'язок оплати вартості робіт (наданих послуг) включених у даний акт виконаних робіт настав 09.06.2016 року.

Отже, відповідач зобов'язаний був оплатити відповідні рахунки по актах виконаних робіт №013 та № 014 від 01.06.2016 року в строк до 09.06.2016р.

Тому, не оплаченою залишається сума в розмірі 113 094,56 грн. за вищевказаними Актами виконаних робіт. Суд зазначає, що сума заборгованості за вищевказаними актами становить 113 298,72 грн. (55 308,00 грн. + 57 990,72 грн.), проте, сокільки позивачем і в позовній заяві, і в заяві про збільшення позовних вимог, і в розрахунках зазначається сума основного боргу - 113 094,56 грн., то суд бере її до уваги.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Відповідач не заперечив надання посередницьких послуг позивачем згідно Договору. Однак він, заперечив надання консультаційних послуг згідно з умовами Договору. А тому вважає, що розмір винагороди, передбачений п. 4.3 Договору, що становить 5 % (відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного Договору, слід розділити як на винагороду за надання посередницьких послуг і на винагороду за надання консультаційних послуг. При цьому наголошує, що винагороду за надання посередницьких послуг сплачено повністю.

Однак, належних та допустимих доказів сплати заборгованості згідно Договору в сумі 113 094,56 грн. відповідачем не надано. Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на зміст Договору.

Так, п.4.2. Договору встановлено, що винагорода виконавця розраховується та сплачується щомісячно.

Відповідно п. 4.3. Договору розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного Договору.

Оплата винагороди здійснюється замовником на підставі Акту прийому передачі наданих послуг та виставлення рахунку на оплату наданих послуг (п.4.4. Договору).

Відповідно п.4.10. Договору порядок обчислення винагороди може змінюватися тільки за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатків до цього Договору.

Отже, винагорода в розмірі 5 % (відсотків) обчислюється і залежить від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу.

Доказів зміни такого обчислення винагороди чи її поділ за посередницькі послуги і окремо консультаційні послуги суду не подано.

Сторони в порядку ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, керуючись свободою договору, визначили момент виконання обов'язку зі сплати 5 % (відсотків) винагороди в залежності від поступлених коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного Договору.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 113 094,56 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Крім того, за несвоєчасне виконання умов Договору, позивачем, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, нараховано 21 205,99 грн. - штрафу, 17 702,48 грн. - пені, 4 306,38 грн. - 3% річних та 17 512,28 грн. - інфляційних втрат.

Так, судом встановлено, що під час виконання Договору замовником виникло прострочення оплати вартості наданих послуг по Акту №008 від 01.02.2016 року на суму 23 111,25 грн., Акту №012 від 01.05.2016 року на суму 28 168,25 грн., а також непогашено заборгованість по Акту № 013 від 01.06.2016р. на суму 55 308,80 грн., по Акту №14 від 01.06.2016 року на суму 57 990,72 грн.

Враховуючи умови договору, суд встановив, що граничний термін оплати по Акту №008 від 01.02.2016 року на суму 23 111,25 грн. - 06.02.2016 року, а оплачено відповідачем - 09.02.2016 року. Граничний термін оплати по Акту №012 від 01.05.2016 року на суму 28 168,25 грн. - 06.05.2016 року, а оплачено відповідачем - 19.05.2016 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою системи Ліга.Закон. дійшов висновку, що 3% річних в сумі 4 306,38 грн. (в межах заявлених позовних вимог, з врахування заяви про збільшення позовних вимог) нараховані вірно, правомірно та підлягають стягненню.

Щодо нарахування індексу інфляції суд зазначає.

Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою системи Ліга.Закон. дійшов до висновку про правомірність їх нарахування в розмірі 17 512,28 грн.

Відповідно до п.6.3.1. Договору у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15%, а відповідно до п.6.3.2 Договору за прострочення належних за Договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3.2 Договору за прострочення належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного суду України від 7 листопада 2011 року).

Частиною другої статті 343 ГК України зазначено, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань", що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд, враховуючи вищенаведене положення і те, що позивачем на суму боргу 23 111,25 грн. нараховано пеню за період з 07.02.2016 року (що припидає на неділю) по 09.02.2016 року (день фактичної сплати боргу), також на суму боргу 4 962,50 грн. за період з 07.05.2016 року (що припадає на суботу) по 19.05.2016 року (день фактичної оплати) здійснив перевірку нарахування пені та встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 17 631,47 грн., а штраф нараховано вірно та підлягає до стягнення сумі 21 205,99 грн., згідно заяви про збільшення позовних вимог.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Так, відповідач (позивач - за зустрічним позовом) стверджує, що ним сплачено на користь відповідача 67 226,48 грн. Водночас, оскільки консультаційні послуги починаючи з 16.02.2016р. ФОП ОСОБА_1 не надавались, відповідач за первісним позовом, беручи до уваги встановлену ринкову вартість винагороди за надання агентських послуг виходячи з їх дійсної вартості, стверджує, що такі кошти сплачено ним надмірно. Вважаючи різницю між обсягом сплачених за договором коштів та вартістю наданих у межах договору послуг в розмірі 47 058,54 грн. збитками, заподіяними неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, нехтуючи виконанням зобов'язань у частині надання консультаційних послуг, ЖБК "Аурум I" просить суд стягнути такі кошти з відповідача за зустрічним позовом.

Суд звертає увагу на те, що згідно статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 ЦК України).

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем за зустрічним позовом на виконання умов договору кошти не можуть вважатись збитками, у розумінні наведених вище законодавчих норм. Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

До аналогічного висновку дійшов господарський суд під час розгляду справи №914/2180/16, залишеним без змін рішення першої інстанції постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року.

Крім того, наведені вище доводи позивача та висновки господарського суду у справі узгоджуються із правовю позицією Вищого господарського суду України, яка відображена у постанові від 19.07.2017 року по справі №914/1854/16 за наслідками перегляду в касаційному порядку рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" (79016, м.Львів, Вул. Гушалевича, буд. 3 кв. 3 буд. 63, ідентифікаційний код 39735599) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 113 094,56 грн. - основного боргу, 21 205,99 грн. - штрафу, 17 631,47 грн. - пені, 17 512,28 гр. - інфляційних втрат, 4 306,38 грн. - три проценти річних та 2 594,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

3 . В задоволенні решти частини первісних позовних вимог - відмовити.

3 . В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2017 р.

Головуючий суддя Горецька З. В.

суддя Іванчук С.В.

суддя Ділай У.І.