Рішення

від 19.10.2017 по справі 925/1269/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р.                                                  Справа № 925/1269/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:           

від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з’явився,

від третьої особи – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмаслотрейд”,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче

підприємство “Умань”, м. Умань, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім

“Гайсин”, м. Гайсин, Вінницької області

про стягнення 287 858 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Укрмаслотрейд” до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Умань” про стягнення заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 28 серпня 2015 року та переведення боргу від 14 липня 2016 року за №14/07 в розмірі 287 858 грн. 64 коп., в тому числі: 199 672 грн. 00 коп. основний борг, 54 026 грн. 32 коп. пеня, 28 153 грн. 75 коп. інфляційні втрати та 6 006 грн. 57 коп. 3% річних.

          Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Гайсин”, розгляд справи було призначено в судовому засіданні на 19 жовтня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Викликані в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року було зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати до суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 жовтня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1269/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 28 серпня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Укрмаслотрейд” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Гайсин” (покупець) було укладено договір поставки за №2808/Б/01.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в даному договорі, специфікаціях або накладних, які є невід’ємними частинами цього договору, а покупець – прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

За своєю правовою природою укладений між вказаними сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки виконав та поставив товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Гайсин” товар на суму 485 056 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних №117 від 31 серпня 2015 року та №198 від 16 жовтня 2015 року.

Водночас обов’язок щодо оплати поставленого товару товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Гайсин” виконало частково, сплативши позивачу 285 384 грн. 00 коп.

В подальшому 14 липня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Укрмаслотрейд” (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Гайсин” (боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Умань” (новий боржник) було укладено договір переведення боргу за №14/07.

Пунктом 1.1. вищевказаного правочину визначено, що боржник, за згодою кредитора, переводить борг по договору поставки №2808/Б/01 від 28 серпня 2015 року, укладений між боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов’язання по вказаному в цьому пункті договору (в подальшому – основний договір).

Сторони підтверджують, що сума боргу складає 208 672 грн. 00 коп. і є сумою основного боргу по основному договору (п. 1.3. договору переведення боргу).

Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалося вище, договір про переведення боргу у зобов’язанні укладено між кредитором, первісним боржником та новим боржником, тобто переведення боргу відбулося за згодою кредитора.

На момент розгляду справи в суді вказаний договір є чинним.

          Однак свого обов’язку щодо виконання грошових зобов’язань в повному обсязі відповідач не виконав, сплативши позивачу лише 9 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 44-50).

В зв’язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 199 672 грн. 00 коп. згідно договору поставки від 28 серпня 2015 року за №2808/Б/01 та договору про переведення боргу від 14 липня 2016 року за №14/07.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.2. договору поставки оплата поставленого товару здійснюється покупцем безготівково в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, згідно рахунку-фактури або накладних на товар.

Таким чином з урахуванням вимог п. 3.2. договору поставки товар поставлений 31 серпня 2015 року повинен був оплачений 14 вересня 2015 року, а за поставлений товар 16 жовтня 2015 року – 30 жовтня 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки від 28 серпня 2015 року за №2808/Б/01 та договору про переведення боргу від 14 липня 2016 року за №14/07, розрахунку з позивачем в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 199 672 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 5.6. договору поставки у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожен календарний день прострочення, 3% річних та інфляційні збитки.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 54 026 грн. 32 коп. пені нарахованої за період з 22 вересня 2016 року по 22 вересня 2017 року на суму 199 672 грн. 00 коп.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, обов’язок сплати поставленого товару виник 14 вересня 2015 року та 30 жовтня 2015 року відповідно.

Тобто, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України кінцевий термін нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару 31 серпня 2015 року закінчився 13 березня 2016 року, а нарахування пені за несвоєчасну оплату товару поставленого 16 жовтня 2015 року – 29 квітня 2016 року.

В зв’язку з вищенаведеним слід дійти висновку, що нарахування пені здійснено позивачем поза межами встановленими ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 54 026 грн. 32 коп. пені не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6 006 грн. 57 коп. 3% річних та 28 153 грн. 75 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 22 вересня 2016 року по 22 вересня 2017 року на суму 199 672 грн. 00 коп.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що 3% річних нараховано не вірно, розмір інфляційних нараховано позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив суму інфляційних, а тому з відповідача підлягає стягненню 28 153 грн. 75 коп. інфляційних втрат, а також 6 002 грн. 04 коп. 3% річних, в решті стягнення річних слід відмовити.

          Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Умань”, вул. Дерев’янко,3, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 40279001, р/р 26041606345600 в ПАТ “УкрсСиббанк”, МФО 351005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмаслотрейд”, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20, м. Київ, ідентифікаційний код 39437627, р/р 26004493815 в АТ “ОСОБА_2 Аваль”, МФО 380805 – 199 672 грн. 00 коп. основного боргу, 28 153 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 6 002 грн. 04 коп. 3% річних. та 3 507 грн. 41 коп. витрат на сплату судового збору.

3.          В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 20 жовтня 2017 року.

Суддя                     А.В.Васянович