Рішення

від 19.10.2017 по справі 925/1014/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. Справа № 925/1014/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Споживчого товариства Центральний ринок - Золотоноша , Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Грибоєдова, 2

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Золотоніська міська рада, м. Золотоноша, Садовий проїзд, 8

про стягнення 3 970,03 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

позивача: Москаленко Д.С. - за довіреністю;

відповідача: Король О.А. - адвокат, за договором;

третя особа: ОСОБА_4 - за довіреністю.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 з вимогою стягнення заборгованості за договором оренди торгового місця від 01.03.2017р. в розмірі 3970,03 грн., в тому числі 3822,00 грн. основного боргу, 148,03 грн. пені та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги заперечив. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи у вирішенні спору підтримав позицію відповідача та покладається на розсуд суду.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

Випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 набув статусу підприємця 02.07.1999р. (номер запису 20221750000005520) - а.с. 35.

01.03.2017р. між споживчим товариством Центральний ринок - Золотоноша (Орендодавцем - Позивач по справі), в особі голови Мозгового С.М., що діє на підставі Статуту, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендарем - Відповідач у справі), що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, було укладено договір оренди торгового місця (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування торгове місце НОМЕР_2 (далі - об'єкт оренди), яке розташоване на території ринку за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п.п. 1.2-1.4 Договору об'єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою. Загальна площа об'єкта оренди становить 21 кв.м. Торгове місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі промисловими товарами.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендна плата за користування об'єктом оренди становить 1911 грн. за місяць оренди.

Відповідно до п. 4.2 Договору орендна плата сплачується Орендарем шляхом внесення коштів в касу підприємства до двадцятого числа місяця, за який сплачується орендна плата.

01.03.2017р. згідно акту приймання-передачі в оренду торгового місця Позивач надав в оренду Відповідачу у тимчасове платне користування торгове місце НОМЕР_2 площею 21 кв.м., яке розташоване на території ринку за адресою: м. Золотоноша вул. Обухова, 3а - для торгівлі промисловими товарами (а.с. 12).

За спірний період з 01.05.2017р. по 30.06.2017р. Позивачем було нараховано до сплати відповідачем орендну плату за торгове місце:

за травень 2017р. - 1911 грн. (рахунок-фактура №СФ-000799 від 10.05.2017р.);

за червень 2017р. - 1911 грн. (рахунок-фактура №СФ-001138 від 10.06.2017р.)

Всього нараховано орендну плату 3822,00 грн. за торгове місце.

Нараховану орендну плату за користування об'єктом оренди Відповідач не сплатив.

Неодноразово контролери ринку зверталися до ФОП ОСОБА_1 з вимогою оплатити суму простроченої заборгованості по орендній платі. Однак ФОП ОСОБА_1 відмовився оплатити борг.

недотримання відповідачем умов договору оренди та наявність заборгованості стали причиною звернення позивача до суду та захисту порушеного права.

Відповідач вважає, що позовні вимоги Позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами та не можуть бути задоволені судом, оскільки у позивача немає права на користування спірною земельною ділянкою, позивачем порушені норми формування тарифів на оплату торгового місця, Золотоніською міською радою засноване комунальне підприємство комунальних ринків, яке не відноситься до Черкаської обласної спілки споживчих товариств.

Третя особа заперечення відповідача підтримала. Вказує на встановлення виконкомом Золотоніської міської ради зовсім інших тарифів на оплату торгового місця на комунальному ринку та відсутність у позивача права на користування земельною ділянкою по вул. Обухова, 3 в м. Золотоноша.

На запитання головуючого в судовому засіданні представники сторін та третьої особи заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг в Україні.

Місцезнаходження юридичних осіб відповідає місцю їх державної реєстрації - приписи ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оренди торгового місця (майна) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своїм змістом представлений договір оренди торгового місця від 01.03.2017р. є договором найму (оренди) і відповідає вимогам ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму одна сторона (наймодавець) передає майно наймачеві у користування за плату на певний період.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору оренди торгового місця від 01.03.2017р. (а.с. 10-11). Договір не заперечний сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України встановлено, що одним із основних обов'язків орендаря є своєчасна і повна сплата орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на вищевикладені умови Договору та положення частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов'язання Відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент звернення до суду із цим позовом (за травень-червень 2017р.) настав.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Цивільним кодексом України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК). При цьому, згідно приписів статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак в порушення умов, визначених Договором, приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, Орендар свої зобов'язання за Договором не виконав, повністю та у строк орендну плату не сплатив, що є предметом спору.

Оскільки відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), Відповідач є таким, що порушив свої зобов'язання за Договором оренди, і продовжує тривалий час ухилятись від їх виконання.

Доводи відповідача про недійсність договору, про невідповідність спірного договору Типовому договору не заслуговують на увагу та не враховуються судом при прийнятті рішення, оскільки сторони є вільними в укладанні договору та у визначенні істотних умов договору.

Порушені права позивача підлягають судовому захисту та відновленню шляхом стягнення з Відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 3822 грн. Нарахування не спростоване відповідачем в належний спосіб. Суд вважає доведеним право позивача на стягнення боргу, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку за прострочення сплати орендної плати Позивач нарахував пеню за період прострочення з 20.05.2017р. по 31.07.2017р. в сумі 148,03 грн. з урахуванням обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Розрахунок санкцій перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга:Закон з урахуванням розміру заборгованості помісячно, строку прострочення орендної плати, облікової ставки НБУ за період прострочення. Розрахунок вимоги виконано вірно. Вимога позивача про стягнення 148,03 грн. пені підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу та санкцій відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про сплату санкцій - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів погашення вимоги. Позивач використав належний спосіб захисту права, тому позов підлягає до задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 1600 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий

на користь Споживчого товариства Центральний ринок - Золотоноша , Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Грибоєдова, 2, ідентифікаційний код 38094781, номер рахунку в банку невідомий

3822 грн. основного боргу, 148,03 грн. пені та 1600 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 20.10.2017р.

Суддя Скиба Г.М.