Постанова

від 19.10.2017 по справі 820/3934/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 жовтня 2017 р.                                                                                 № 820/3934/17

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс плюс" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіс плюс» (код ЄДРПОУ 36371328), суму заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток у загальному розмірі 9 849,93 грн.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що платник податків не виконав податкового обов'язку за зобов'язаннями, котрі були визначені контролюючим органом, зокрема, відносно платника податків податковим органом було винесено податкове повідомлення–рішення, яке станом на теперішній час є діючими, однак відповідачем не сплачено. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс плюс", до судового засідання не прибув, був повідомлений належним чином, правом надати заперечення не скористався.

          Оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

          Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

          За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання – юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться у Київській ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

          Заявлена суб'єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів, як з'ясовано судом, ґрунтується на податковому повідомленні-рішенні від 24.05.2016 року №0001711201 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9.850 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням - 7.880,00 грн., за штрафними (фінансовимми) санкціями - 1.970,00 грн. (а.с.21).

Оглянувши в судовому засіданні зазначене податкове повідомлення-рішення, суд відзначає, що за формою, змістом, підставами прийняття оглянуте рішення відповідає повноваженням органів державної податкової служби України та способу їх реалізації, які ст.ст.54 і 116 Податкового кодексу України.

          Явних недоліків форми, змісту або підстави походження оглянутий правовий акт індивідуальної дії не має.

          У ході розгляду справи доказів втрати зазначеним податковим повідомленням–рішенням юридичної дії внаслідок оскарження в судовому або позасудовому порядку, доказів виконання платником податків податкового обов'язку за згаданими правовими актами індивідуальної дії, доказів відсутності податкового обов'язку за згаданими правовими актами індивідуальної дії сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.

          Визначені ст.57 Податкового кодексу України строки оплати зобов'язань за згаданим податковим повідомленням- рішенням у спірних правовідносинах збігли.

          Доказів виконання платником податків податкового обов'язку за рішенням суб'єкта владних повноважень матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми заборгованості визначений Податковим кодексом України.

За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абз.1 п.57.3 ст.57); у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз.2 п.57.3 ст.57).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг ст.57 Податкового кодексу України строків виконання податкового обов'язку.

Оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, де указано, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу унормовані ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до п.95.2 якої стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

          За матеріалами справи, судом встановлено, що 14.07.2016р. податковим органом була складена і направлена платнику податків податкова вимога №1952-17 на суму боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в загальному розмірі 9.849,93 грн. (основний платіж - 7.879,93грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи)- 1970,00грн.)(а.с.17).

          Доказів судового або позасудового (адміністративного) оскарження платником податків згаданої податкової вимоги судом в ході розгляду справи не виявлено, що свідчить про відсутність підстав для висновку про втрату данним рішенням суб”єкта владних повноважень юридичної сили.

          Фактичних даних, які б засвідчували існування у спірних правовідносинах визначених ст.ст.37, 38 Податкового кодексу України підстав припинення податкового обов'язку, в матеріалах справи немає.

          Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою інтегрованої картки платника податків, котра за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.(а.с.18-20).                    

Передбачений ст.102 Податкового кодексу України строк в 1095 від дати виникнення податкового боргу у спірних правовідносинах не збіг. Існування підстав для визнання заявленої до стягнення суми коштів безнадійним податковим боргом за правилами ст.101 Податкового кодексу України з матеріалів справи не вбачається.          

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

          Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

          Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

          Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

          Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс плюс" про стягнення податкового боргу – задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс плюс" (ідентифікаційний код – 36371328; місцезнаходження – 61136, м.Харків, вул. Уборевича, будинок 30, корп.В, кв.135) на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом у сумі 9.849,93 (дев'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн. 93 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосєльцева О.В.