Ухвала

від 19.10.2017 по справі 815/2877/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2877/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Південно-транспортна компанія до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Південно-транспортна компанія звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008851407 від 03.05.2017 року на суму 570570 грн. (в тому числі: в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 467596 грн. та суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 102974 грн.); №0008861407 від 03.05.2017 року в частині, що стосується відносин з ТОВ Пром гарант плюс (код 39726851), у загальній сумі 34265 грн. (в тому числі: на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 22843 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 11422 грн.).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року позов ТОВ Південно-транспортна компанія задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 10.07.2017 року Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору не надано належної правової оцінки посиланням податкового органу на те, що у наданих позивачем до перевірки актах виконаних робіт (надання послуг) контрагентами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 не розкрито змісту господарських операцій, їх обсягу та характеру, термінів виконання та результатів проведених робіт (послуг), що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та пов'язати зазначені витрати з доходом для отримання якого вони були здійснені.

Також, апелянт посилається на те, що оскільки у штаті підприємства працює за фахом бухгалтер та, у зв'язку з цим, товариство має можливість самостійно здійснювати ведення бухгалтерського обліку, а тому платником податків безпідставно віднесено до складу витрат суму витрат на послуги з ведення бухгалтерського обліку, отриманих від ФОП ОСОБА_7

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Південно-транспортна компанія .

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 03.05.2017 року №0008851407 на суму 570570 грн. (в тому числі: в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 467596 грн. та суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 102974 грн.) та №0008861407 в частині, що стосується відносин з ТОВ Пром гарант плюс (код 39726851), у загальній сумі 34265 грн. (в тому числі: на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 22843 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 11422 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі акту №304/15-32-14-07-38438153 від 18.04.2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Південно-транспортна компанія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, яким зафіксовано порушення позивачем: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015-2016 роки на загальну суму 478477 грн.; п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2015 року, лютий, листопад, грудень 2016 року на загальну суму 69348 грн.

Зокрема, згідно акту перевірки підставою для висновків про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість в оскаржуваній частині податкових повідомлень-рішень є відсутність в актах надання послуг інформації щодо змісту фактично здійснених послуг ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, їх обсягу та характеру, термінів виконання та результатів проведених робіт (послуг), відсутність будь-яких інших первинних документів, що розкривають суть таких послуг, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та пов'язати зазначені витрати з доходом для отримання якого вони були здійснені. Також, актом перевірки зафіксовано віднесення ТОВ Південно-транспортна компанія до складу податкового кредиту листопада 2016 року сум ПДВ у розмірі 9145,86 грн. та грудня 2016 року сум ПДВ у розмірі 13697,25 грн., які не підтверджені реєстрацією податкових накладних в ЄРПН постачальником ТОВ Пром гарант плюс (код ЄДРПОУ 39726851).

На підставі викладеного, Головне управління ДФС в Одеській області дійшло висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ТОВ Південно-транспортна компанія з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ Пром гарант плюс , а надані в їх підтвердження первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Задовольняючи позов ТОВ Південно-транспортна компанія суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушення позивачем, зафіксовані актом перевірки №304/15-32-14-07-38438153 від 18.04.2017 року, у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Кодексу).

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) тощо.

Право на віднесення сум витрат до складу валових, а сум ПДВ - до складу податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних та інших документів на підтвердження відповідного придбання; подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Апеляційний суд встановив, що на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 по придбанню послуг за договорами:

- №377011014 від 01.10.2014 року про надання бухгалтерських послуг, укладеним між ТОВ Південно-транспортна компанія та ФОП ОСОБА_6, за умовами якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язується надавати позивачу послуги з питань ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

В підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_6 послуг за вказаним договором позивачем надано суду акти надання послуг за період з січня 2015 року по листопад 2016 року, які містять дані про господарські операції, вид послуг, кількість годин, витрачених протягом місяця, вартість робіт. Отримані від контрагента послуги оплачені позивачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення;

- №377011214 від 01.12.2014 року, укладеним між ТОВ Південно-транспортна компанія та ФОП ОСОБА_2, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 зобов'язується надавати товариству за плату в узгоджений строк послуги з прибирання внутрішніх приміщень усіх типів будівель, в тому числі, але не виключно, офісів, промислових будинків, виробничих приміщень, зовнішнього чищення будівель, чищення промислового устаткування, миття прилеглих зовнішніх об'єктів, таких як вікна або проходи, підмітання вулиць, прибирання снігу та льоду за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 39, в обсязі необхідному замовнику.

В підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_2 послуг за вказаним договором позивачем надано суду акти надання послуг за період з січня 2015 року по вересень 2016 року, які складені за кожен місяць та містять дані щодо виду виконаних послуг з прибирання території із зазначенням кількості днів, ціни, загальної вартості послуг, які відповідають умовам договору та калькуляції до договору. Надані ФОП ОСОБА_2 послуги оплачено позивачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення;

- №37741 від 01.02.2013 року та №377401 від 01.02.2016 року, укладеними між ТОВ Південно-транспортна компанія та ФОП ОСОБА_4, за умовами яких ФОП ОСОБА_4 зобов'язується надавати товариству за плату в узгоджений строк послуги у сфері виробництва інших текстильних виробів технічного та промислового призначення, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, виробництва готових текстильних виробів, крім одягу, ремонту і технічного обслуговування інших машин і устаткування в обсязі необхідному замовнику.

В підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_4 послуг за вказаним договором позивачем надано суду акти надання послуг за період з січня 2015 року по грудень 2016 року, які містять дані щодо змісту господарських операцій, вартості робіт, даних про автомобілі щодо яких здійснені роботи, виду робіт, зокрема, ремонт і пошив тентів на вантажні автомобілі, пошив салону та керма, килимків, ремонт сидінь, тощо. Отримані послуги оплачено позивачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення;

- №3771014 від 01.10.2014 року про здійснення обслуговування акумуляторних батарей, укладеним між ТОВ Південно-транспортна компанія та ФОП ОСОБА_3, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язується виконувати обслуговування акумуляторних батарей, зокрема, їх очищення, перевірку, зарядку та інші допоміжні процедури, а позивач зобов'язується приймати результат обслуговування акумуляторних батарей та здійснювати оплату послуг; акумуляторні батареї доставляються та забираються позивачем самостійно, обслуговування батарей здійснюється за адресою виконавця робіт: м. Одеса, вул. Прохоровська, 42.

В підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_3 послуг за вказаним договором позивачем надано суду акти надання послуг за період з січня 2015 року по вересень 2016 року, які складені за кожен місяць та містять дані щодо виду виконаних послуг, зокрема, обслуговування акумуляторних батарей, вартості послуг, тощо. Послуги з обслуговування акумуляторних батарей здійснювалися ФОП ОСОБА_3 на підставі замовлень позивача, які містять дані щодо кількості акумуляторних батарей, дані про автомобіль, на якому вони встановлені, вартість обслуговування кожної батареї та всіх разом, тощо. Отримані послуги оплачені позивачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення;

- №377402 від 01.02.2013 року та №377402 від 01.02.2016 року, укладеними між ТОВ Південно-транспортна компанія та ФОП ОСОБА_5, за умовами яких ФОП ОСОБА_5 зобов'язується надавати товариству за плату в узгоджений строк послуги у сфері допоміжної офісної діяльності, підготування документів, фотокопіювання, діяльності телефонних центрів, надання інших інформаційних послуг, діяльності з працевлаштування в обсязі, необхідному для замовника.

В підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_5 послуг за вказаними договорами позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2015 року по грудень 2016 року, які містять дані щодо змісту господарських операцій, вартості послуг. Отримані послуги оплачено позивачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Тобто, наданими ТОВ Південно-транспортна компанія документами підтверджено придбання послуг, сплату за них грошових коштів, використання їх у межах господарської діяльності позивача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, здійснення підприємницької діяльності щодо надання послуг, придбаних ТОВ Південно-транспортна компанія у ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, зафіксовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як основний вид діяльності вказаних контрагентів, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки з ЄДРПОУ.

В акті перевірки зафіксовано та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДФС в Одеській області посилається на те, що в наданих позивачем до перевірки актах виконаних робіт (надання послуг) контрагентами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 не розкрито змісту господарських операцій, їх обсягу та характеру, термінів виконання та результатів проведених робіт (послуг).

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки зміст господарських операцій, їх обсяг та характер, терміни виконання та результати проведених робіт (послуг) чітко визначено умовами договорів, укладеними ТОВ Південно-транспортна компанія з вказаними фізичними особами-підприємцями.

Більше того, окремі недоліки в оформленні первинних документів не роблять такі документи недійсними, якщо з інших документів являється встановити зміст господарських операцій та їх фактичне здійснення.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в штаті ТОВ Південно-транспортна компанія є бухгалтери, які можуть самостійно здійснювати бухгалтерський облік підприємства, у зв'язку з чим отримання послуг від ФОП ОСОБА_6 не пов'язано з господарською діяльністю товариства.

Колегія суддів критично ставиться до таких посилань апелянта та вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач не обмежений в виборі контрагентів, вільний в укладенні договорів, визначенні умов договору у відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України та може здійснювати свою діяльність самостійно, на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів у відповідності до ст.42 Господарського кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи укладені ТОВ Південно-транспортна компанія договори з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, апеляційний суд встановив, що вказані договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Щодо висновків акту перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту листопада 2016 року сум ПДВ у розмірі 9145,86 грн. та грудня 2016 року сум ПДВ у розмірі 13697,25 грн., які не підтверджені реєстрацією податкових накладних в ЄРПН постачальником ТОВ Пром гарант плюс (код ЄДРПОУ 39726851), то суд першої інстанції встановив, що зазначені висновки спростовуються наданими до суду податковими накладними №1000180 від 18.11.2016 року, №1000221 від 22.11.2016 року, №1000060 від 06.12.2016 року, №1000133 від 13.12.2016 року, №1000176 від 14.12.2016 року, №1000241 від 26.12.2016 року та квитанціями до них щодо реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводів щодо протилежного апелянтом не надано, таких висновків суду не спростовано.

Не подання ТОВ Пром гарант плюс податкової звітності та наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань зазначеного підприємства та податкового кредиту позивача, на думку колегії суддів, не є підставою для зменшення позивачу кредиту, оскільки порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

У справі, що розглядається, Головним управлінням ДФС в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі викладеного вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 03.05.2017 року №0008851407 на суму 570570 грн. (в тому числі: в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 467596 грн. та суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 102974 грн.) та №0008861407 в частині, що стосується відносин з ТОВ Пром гарант плюс (код 39726851), у загальній сумі 34265 грн. (в тому числі: на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 22843 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 11422 грн.).

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС в Одеській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, в апеляційній скарзі відсутні обґрунтування її вимог з посиланням на конкретні норми, які порушено Одеським окружним адміністративним судом при прийнятті оскаржуваної постанови та на докази, які спростовують відповідні висновки суду.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко