Ухвала

від 19.10.2017 по справі 815/7239/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/7239/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 18.10.2017 року)

представника позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 18.10.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тек-Мелфі до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тек-Мелфі звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.10.2016 року №0009281408 про визначення грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, за основним платежем у розмірі 1 928 631,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 113 719,57 грн., №0009171401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 850 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача про порушення позивачем правил податкового законодавства не відповідають дійсності. Одержані від нерезидентів транспортно-експедиційні послуги не підпадають під об'єкт оподаткування відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а отже у позивача відсутній обов'язок утримувати податок з доходу, виплаченого контрагентам-нерезидентам за відповідними господарськими операціями, здійснювати декларування таких відомостей. Зазначені обставини свідчать про те, що збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відбулось безпідставно, у зв'язку із чим ці рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 березня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.10.2016 року №0009281408, №0009171401.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, у період з 29.08.2016 року по 16.09.2016 року Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Тек-Мелфі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 23.09.2016 року №302/15-32-14-01/39071220 (а.с. 11-37).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Тек-Мелфі , зокрема, п.п. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента у загальній сумі 1 928 631,54 грн., у тому числі за 2015 рік - 1 765 355,74 грн., 1 квартал 2016 року - 23 296,53 грн., 1 півріччя 2016 року - 163 275,5 грн.; п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, наказу міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства , в результаті чого позивачем не подано податкові декларації (Додатків ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, таблиця 1 - Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України) за 2015 рік, 1 квартал 2016 року, 1 півріччя 2016 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт, проте вони були залишені без задоволення (а.с. 48-60), а на підставі виявлених порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 11.10.2016 року №0009281408, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, за основним платежем у розмірі 1 928 631,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 113 719,57 грн., №0009171401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 850 грн. (а.с. 45, 47).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження вказаних рішень, подавши скаргу до контролюючого органу вищого рівні, проте скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 61-75).

Не погоджуючись із збільшенням грошового зобов'язання та застосуванням штрафних санкцій, посилаючись на їх безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що, оскільки кошти, сплачені позивачем на користь нерезидентів, не є доходом від їх діяльності, що відбулась на території України, у позивача відсутній обов'язок утримувати до бюджету за цими операціями податок на доходи нерезидентів та декларувати ці суми у звітності, а отже збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток та застосування штрафних санкцій відбулось не у відповідності до норм податкового законодавства, що є безумовною підставою для скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Зокрема, для цілей цього пункту такими доходами є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно із п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Аналіз наведених правових норм показав, що у разі виплати визначених пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходів нерезиденту, резидент, який здійснює таку виплату, виступає податковим агентом з нарахування, утримання та сплати цього податку за ставкою, визначеною податковим законодавством.

Разом з цим, за правилами п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Як вірно встановив суд першої інстанції, між ТОВ ТЕК-Мелфі та ОАО Национальная экспедиционная компания (Молдова, Придністров'я) укладений агентський договір на виконання транспортно-експедиційних послуг та послуг сплати перевезення вантажів залізничними шляхами Молдови, Придністров'я №2015-NEC-174 від 28.02.2015 року (а.с. 76-81), за яким ОАО Национальная экспедиционная компания зобов'язується за винагороду від свого імені, але за дорученням та за рахунок ТОВ ТЕК-Мелфі виконати або організувати виконання послуг (юридичних та інших дій), пов'язаних із здійсненням транзитних перевезень (обслуговування інфраструктури необхідної для слідування локомотивів, вагонів, контейнерів, вантажів та забезпечення їх збереження на ділянці Кучурган УЗ - Кеушень ЧМФ, в межах Придністров'я) в міжнародному вантажному сполученні призначенням Рені, Джурджулешть. Додатком №1 до зазначеного договору передбачено, що ОАО Национальная экспедиционная компания приймає на себе зобов'язання за винагороду, від свого імені, але за дорученням та за рахунок ТОВ ТЕК-Мелфі виконати послуги або організувати виконання послуг з перевезення та експедирування вантажів в піввагонах, накритих вагонах, а також вантажів, які перевозяться на фітингових платформах.

За договором №2015-NEC-174 від 28.02.2015 року місцем надання транспортно-експедиційних послуг є територія Республіки Молдова (Придністров'я) без фрахтування транспорту.

Оплата експедиційних послуг здійснювалася на підставі рахунків (інвойсів), які містяться в матеріалах справи (а.с. 82-87).

Відповідно до актів виконаних робіт по договору №2015-NEC-174 від 28.02.2015 року ОАО Национальная экспедиционная компания (Молдова, Придністров'я) надала позивачу протягом 2015-2016 року послуги, пов'язані з організацією транспортно-експедиційного обслуговування вантажів (а.с. 87-95).

Також, між ТОВ ТЕК-Мелфі та Newgain Management LTD (Беліз) укладений агентський договір на виконання транспортно-експедиційних послуг та послуг сплати перевезення вантажів залізничними шляхами Молдови, Придністров'я №2015-3 від 27.02.2015 року (а.с. 96-99), за яким Newgain Management LTD зобов'язується за винагороду від свого імені, але за дорученням та за рахунок ТОВ ТЕК-Мелфі виконати або організувати виконання послуг (юридичних та інших дій), пов'язаних із здійсненням транзитних перевезень (обслуговування інфраструктури необхідної для слідування локомотивів, вагонів, контейнерів, вантажів та забезпечення їх збереження на ділянці Кучурган УЗ - Кеушень ЧМФ, в межах Придністров'я) в міжнародному вантажному сполученні призначенням Рені, Джурджулешть.

За договором №2015-3 від 27.02.2015 року місцем надання транспортно-експедиційних послуг є територія Республіки Молдова (Придністров'я) без фрахтування транспорту.

Оплата експедиційних послуг здійснена на підставі рахунку (інвойсу), який міститься в матеріалах справи (аркуш справи 103).

Відповідно до актів виконаних робіт по договору №2015-3 від 27.02.2015 року Newgain Management LTD надала позивачу протягом 2015 року послуги, пов'язані з організацією транспортно-експедиційного обслуговування вантажів (аркуші справи 100-102).

Також, між ТОВ ТЕК-Мелфі та ООО ТК Юрита (Російська Федерація) укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №359/04-2016 від 05.04.2016 року (а.с. 104-107), за яким ООО ТК Юрита здійснює транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні залізничним транспортом та іншими видами транспорту вантажів ТОВ ТЕК-Мелфі .

За договором №359/04-2016 від 05.04.2016 року місцем надання транспортно-експедиційних послуг є територія СНД, Грузії та країн Балтії без фрахтування транспорту.

До суду надані акти виконаних робіт з транспортно-експедиційних послуг, акти звірки розрахунків за цим договором, тощо (а.с. 108-111).

Судом першої інстанції вірно враховано те, що операції позивача з його контрагентами-нерезидентами проведені за межами України, за цими операціями контрагенти-нерезиденти надавали позивачу транспортно-екпедиційні послуги у вигляді виконання від імені позивача та організації виконання послуг, пов'язаних з транзитними перевезеннями в міжнародному вантажному сполученні.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано те, що відповідно до ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська послуга це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Отже, одержані від зазначених нерезидентів транспортно-експедиційні послуги пов'язані з організацією транзитно-експедиційного обслуговування вантажів, які є посередницькими послугами.

Таким чином, доходи у вигляді виручки від надання транспортно-експедиційних послуг, що перераховані позивачем на рахунки нерезидентів, не підлягають оподаткуванню податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків згідно правил п. 141. 4 ст. 141 Податкового кодексу України.

Зазначені обставини, а також відсутність підстав для оподаткування вказаних операцій, не заперечує і контролюючий орган у своєму акті перевірки (аркуш 15 акту).

Фактично підставою для віднесення вказаних операцій, за якими резидент має здійснити утримання податку з доходу нерезидента, стало віднесення контролюючим органом операцій між позивачем та нерезидентами до операцій фрахтування.

Разом з цим, відповідно до п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Як вбачається зі змісту договорів, укладених між позивачем та ОАО Национальная экспедиционная компания (Молдова, Придністров'я), Newgain Management LTD (Беліз), ООО ТК Юрита (Російська Федерація), їх умовами не передбачено здійснення перевезення вантажу морськими чи повітряними суднами, залізничним або автомобільним транспортом контрагентами-нерезидентами.

Отже, судом першої інстанції вірно враховану ту обставину, що вказані послуги не здійснювались за рахунок засобів перевезення нерезидентів, а отже висновки контролюючого органу про те, що ці операції мають характерні ознаки договорів фрахтування є необґрунтованими.

Разом з цим, відповідно до п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи викладене, оскільки сплачені позивачем кошти на користь нерезидентів не є доходом, отриманим нерезидентами із джерелом їх походження з України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач звільнений від декларування, нарахування, утримання і сплати цього податку за ставкою та в порядку, визначеним податковим законодавством.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що збільшення позивачу грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій не ґрунтується на Законі, що є безумовною підставою для скасування рішень контролюючого органу.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.10.2017 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1