Рішення

від 17.10.2017 по справі 676/4919/16-ц

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/4919/16-ц

Номер провадження 2/676/2068/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (заочне)

17 жовтня 2017 р. Кам'янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря Чекашкіної О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Соул-Україна про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Соул-Україна про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.07.2016 р. між ним та ТОВ Соул-Україна було укладено договір фінансового лізингу № 00408, згідно даного договору відповідач зобов'язався придбати та передати йому автомобіль марки ВАЗ 2121 Нива вартістю 139600 грн. 12.07.2016 р. сплатив 10% вартості предмету лізингу, а саме 13960 грн., але автомобіль в зазначений менеджером семиденний термін не отримав, після цього завітав на офіс ТОВ Соул-Україна в м.Кам'янець-Подільський, де йому повідомили, що має сплатити ще 50% вартості предмету лізингу і через 90 днів отримає автомобіль або потрібно сплатити 100 % вартості, якщо хоче отримати автомобіль швидше. Як пізніше виявилось сплачені 10% це плата за оформлення договору, яка в будь-якому випадку не повертаються. Позивач вказує, що представник відповідача скористався його станом оскільки є інвалідом 2-ї групи та має великі проблеми з зором, та шляхом обману примусив укласти договір фінансового лізингу на невигідних умовах, не роз'яснивши усіх умов договору. Позивач вважає, що оспорюваний договір порушує його права, передбачені Законом України Про захист прав споживача щодо справедливих умов договору, так як: в договорі не зазначено остаточної вартості предмета лізингу; за умовами договору вартість предмету лізингу може бути змінена; періодичність та розмір щомісячних платежів буде визначена тільки підписання Додатку № 2 (п. 10.1); зі змісту договору випливає, що він як лізингоодержувач в жодному разі не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною чим ставить його в повну залежність від відповідача; в Договорі та додатку №1 (специфікація) в предмет фінансового лізингу належним чином не визначений, відсутні технічні та індивідуальні характеристики автомобіля, рік його випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України; згідно пунктів 12.1; 12.13 Договору він не має права відмовитись від запропонованого та повинен пристати на пропозицію відповідача, а у разі відмови договір може бути розірваний, плата за оформлення договору в такому випадку поверненню не підлягає, окрім того має сплатити додаткові штрафні санкції; відповідно до п. 3.2.7 Договору відповідач має право в односторонньому порядку розірвати оспорюваний договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продажабо поставку предмета лізингу при цьому платіж за оформлення договору взагалі поверненню не підлягає; графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток №2) та сам обсяг таких платежів не погоджено та не підписано в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування; п. 9.7 оспорюваного Договору передбачено обов'язок сплати лізингоодержувачем до моменту передачі йому предмета лізінгу різниці до вже сплаченого авансового платежу. Позивач вказує, що в порушення положень ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач при укладанні з ним договору фінансового лізингу завуалював призначення першого платежу в розмірі 13960 грн. під вигляд "платіж згідно договору який за умовами договору не повертається в жодному випадку. Позивач просить суд винести рішення яким: визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00408 від 12.липня 2016 р., стягнути з ТОВ Соул-Україна кошти у розмірі 13960 грн. та 5000 грн. моральної шкоди. В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача направив суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, просить позов задоволити, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судовими повістками неодноразово, причини неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представника відповідача на підставі наявних в справі доказів із винесенням заочного рішення по справі.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України . Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.07.2016 р. між ТОВ Соул-Україна та ОСОБА_1 було укладено Договір фінансового лізингу №00408. Відповідно до п. 1.1. Договору, за даним Договором Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця визначений Лізингоодержувачем у Додатку №1 до Договору та у даному Договорі або іншому договорі Предмет лізингу за Вартістю Предмета лізингу, яка визначається Продавцем та передати даний Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на умовах, визначених даним Договором, а Лізингоодержувач повинен сплачувати відповідні платежі, які передбачені даним договором. Лізингоодержувач користується Предметом лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства України. Предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та у Додатку №1 до Договору, а саме ваз 2121 Нива, 1,7/ бензин, б/д (п. 1.2 Договору). Відповідно до п. 8.1. Договору, сторони погодились та визначили, а Лізингоодержувач підтвердив, що для проведення розрахунку та подальшої оплати Першого платежу, Погоджена вартість Предмета лізингу на момент укладання даного Договору, становить 139 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість.

В день укладання даного Договору 12.07.2016 р. позивачем було сплачено авансовий платіж на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 13900,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 6).Предмет фінансового лізингу позивачу не був переданий у користування.

Відповідно до частин 1-2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Такі ж правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15 та від 18.01.2017 р. в справі № 6-648цс16, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, за змістом ч.5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими згідно із ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2- 4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13). Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (ч.4 ст.18 цього Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням ст.808 ЦК України.

Ні змістом основного тексту Договору фінансового лізингу, ні підписаним Додатком № 1 не встановлено у грошовому виразі розмір фінансових активів, якими є Обсяг фінансування та винагорода Лізингодавця та не встановлений строк їх сплати. Виходячи із змісту основного тексту Договору фінансового лізингу розмір фінансових активів, якими є Обсяг фінансування та винагорода Лізингодавця зміст основного тексту Договору фінансового лізингу та Додаток № 1 не міститься. Оскільки зміст умов Договору фінансового лізингу підлягав фіксації у декількох документах, що, в свою чергу, підлягали підписанню сторонами, не підписання сторонами саме Додатку № 2 суперечить положенням ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" за якою: споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

На думку суду, вартість послуг за оформлення договору(платіж за оформлення договору) в розмірі 10% від погодженої вартості предмета лізингу, що становить 13 960,00 грн., які позивач оплатив відповідачеві є несправедливою та не відповідає обсягу робіт, які отримав споживач. Суд вважає, що ця сума є значно завищеною, оскільки відповідач фактично не поніс інших витрат на організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням даного договору, крім витрат на роздруківку тексту договору та заповнення рядків та реквізитів лізингоодержувача у тексті договору рукописним текстом. По суті ця сума не входить до погодженої вартості предмета лізингу, оскільки, як зазначено у договорі, є платою саме за перевірку, розгляд і оформлення договору, на цю суму для позивача збільшується вартість предмета за договором лізингу.

Ч. 2 ст.16 ЗУ Про фінансовий лізинг визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого Договору фінансового лізингу.

Не справедливими, є також положення п.12.1 договору які надають право відповідачу не повертати повністю платіж за оформлення договору у випадку розірвання договору з ініціативи споживача після пропуску трьохденного строку з дня підписання договору у випадку не отримання транспортного засобу при повній або частковій сплаті авансового платежу. Вказані положення свідчать про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачеві.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача визнати недійсним договір фінансового лізінгу підлягають до задоволення.

Згідно з п. 7 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Крім цього, згідно з п. 10 цієї ж Постанови реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 13960,00 грн. - кошти сплачені по договору з підстав визначених ч. 1 ст. 216 ЦК України.

В той же час вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд вважає такими, що задоволенню не підлягають. При цьому суд враховує, що п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. У ст. 1 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект. Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди тільки у випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 16, 22, 23, 203, 215, 216, 509, 806-808, 1167 ЦК України, Законом України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.18, 19, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст. ст. 11, 57, 60, 88, 212-215, 218, 226, 232 ЦПК України, -

Вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 00408 від 12 липня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Соул-Україна та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Соул-Україна (код ЄДРПОУ 40099841, м.Київ, пр..Соборності, 15, к.610) на користь ОСОБА_1 13960,00

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Соул-Україна (код ЄДРПОУ 40099841, м.Київ, пр..Соборності, 15, к.610) на користь держави 1280,00 грн. судового збору.

На рішення сторонами може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Хмельницької області через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В