Рішення

від 12.10.2017 по справі 500/1564/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5288/17

Номер справи місцевого суду: 500/1564/15-ц

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою фермерського господарства ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 19 березня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого Ізмаїльським районним відділом земельних ресурсів 22 вересня 2005 року, є власником земельної ділянки площею 3,08 га кадастровий номер НОМЕР_2 цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. 1 вересня 2014 року уклала з фермерським господарством Дінекс-Агро договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. В ході державної реєстрації договору стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки, укладено 4 січня 2011 року між нею ОСОБА_3 та фермерським господарством ОСОБА_4 . Позивач зазначила, що мала з ФГ ОСОБА_4 домовленість щодо використання протягом певного часу земельної ділянки, однак договору оренди землі вона не підписувала. Позивач ОСОБА_3 просила визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки площею 3,08 га кадастровий номер НОМЕР_2 цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, укладений 4 січня 2011 року між нею ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_4 , зареєстрований державним реєстратором 6 грудня 2014 року (а.с.2-7).

Відповідач ФК ОСОБА_4 позов не визнав.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2017 року позов задоволено (а.с.145-146).

В апеляційній скарзі ФК ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з недотримання вимог закону в частині вільності волевиявлення учасника правочину і відповідності його внутрішній волі при укладенні 4 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , обґрунтувавши вказані обставини тим, що ОСОБА_3 не підписувала спірний договір, що, згідно висновку суду, є підставою його недійсності.

Висновки суду щодо не укладення ОСОБА_3 спірного договору оренди земельної ділянки, а, відтак, і наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч.1.2 ст.202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частин 1, 3 даної норми матеріального права зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,08 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, що посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданим 22 вересня 2005 року Ізмаїльським районним відділом земельних ресурсів (а.с.12, 88-89, 90-91).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 4 січня 2011 року, договір укладено між ОСОБА_3 та фермерським господарством ОСОБА_4 в особі голови ОСОБА_4, за яким ОСОБА_3 передала в оренду на 10 років земельну ділянку площею 3,08 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, належну їй згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого 22 вересня 2005 року Ізмаїльським районним відділом земельних ресурсів. Договір зареєстровано 6 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17941426 від 12 грудня 2014 року. Договір містить підписи сторін та печатку ФГ ОСОБА_4 (а.с.82-84, 85, 86-87).

Недійсність договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що не підписувала договір, а, відтак, відсутнім є її волевиявлення, як одна з вимог чинності договору як правочину.

В порядку перевірки доводів ОСОБА_3 щодо не підписання нею особисто договору оренди землі ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року призначено судову почеркознавчу експертизу, однак експертний висновок не надано через не надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи (а.с.104, 106-109).

Наслідком не проведення експертизи мало місце те, що Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області за заявою представника позивача постановив ухвалу від 24 жовтня 2016 року з посиланням на статтю 146 ЦПК України, якою встановив факт виконання підпису, проставленого в договорі оренди земельної ділянки від 4 січня 2011 року ФГ ОСОБА_4 та на акті приймання - передачі до договору від імені ОСОБА_3 не нею самою, а іншою особою (а.с.127).

Встановлений у такий спосіб факт не підписання ОСОБА_3 договору оренди було покладено в основу висновку про недійсність договору.

Проте, встановлений ухвалою суду факт виконання підпису від імені ОСОБА_3 не нею самою, а іншою особою, не може бути у розумінні статті 57 ЦПК України прийнято як доказ порушення передбачених частиною 3 статті 203 ЦК України вимог вільного волевиявлення ОСОБА_3 на укладення з ФГ ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки.

Так, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

Підписання спірного договору оренди не є обставиною, визнаною сторонами, відтак, ця обставина підлягає доказуванню.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтв, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.143 ЦПК України).

У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (ч.1 ст.146 ЦПК України).

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи (ст.1 Закону України Про судову експертизу ).

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису, для з'ясування цих обставин потрібні спеціальні знання в науковому дослідженні закономірностей письма і почерку на базі різних галузей наук.

Отже, з огляду на невизнання ОСОБА_3 підписання спірного договору, ідентифікація виконавця підпису орендодавця на договорі оренди підлягає з'ясуванню лише на підставі спеціальних знань в порядку призначення почеркознавчої експертизи. У будь-який інший спосіб провести ідентифікацію виконавця підпису не можливо. Тлумачення суду першої інстанції статті 146 ЦПК України як право суду постановляти судове рішення, в даному випадку ухвалу про встановлення факту виконання підпису не ОСОБА_3, а іншою особою, є помилковим, оскільки ухвалою суду неможливо замінити експертизу, до компетенції суду не належить з'ясування ідентифікації виконавця підпису.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про не підписання ОСОБА_3 спірного договору оренди не може доводитись ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року, якою з посиланням на статтю 146 ЦПК України встановлено факт виконання підпису на договорі від імені ОСОБА_3 не нею самою, а іншою особою.

Обґрунтованими є й доводи ФГ ОСОБА_4 в тій частині, що передбачені статтею 146 ЦПК України при не проведенні експертизи негативні для сторони наслідки обумовлені ухиленням від вчинення необхідних для проведення експертизи дій. В даному ж випадку не надання ФГ ОСОБА_4 оригіналів договору оренди та акту приймання - передачі земельної ділянки обґрунтовано втратою документів, втрата документів (іншого не встановлено) як така виключає ухилення від надання документів, оскільки ухилення є умисна дія в даному випадку по ненаданню оригіналів документів, які наявні.

Слід звернути увагу на те, що повідомлення №6961 від 24 червня 2016 року про неможливість надання висновку за матеріалами справи №500/1564/15-ц обґрунтовано експертом не лише ненаданням оригіналів досліджуваних документів, а й ненаданням вільних зразків підпису ОСОБА_3 у оригіналах різних документів, максимально наближених за часом виконання до досліджуваного документу (2012-січень 2014 р.р) (а.с.107, 109). Крім того, ОСОБА_3 не надала суду свій примірник договору оренди, який як і оригінал мав містити підписи сторін, печатку фермерського господарства тощо.

Договір оренди земельної ділянки від 4 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_4 зареєстровано 6 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17941426 від 12 грудня 2014 року, відтак, слід виходити з того (іншого не встановлено), що при реєстрації перевірялась наявність оригіналів договору та інших необхідних для реєстрації документів. Договір оренди земельної ділянки від 4 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_4 містить підписи сторін та печатку господарства, у розпорядження фермерському господарству ОСОБА_3 надала копію Державного акту на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 серія НОМЕР_1, виданого 22 вересня 2005 року Ізмаїльським районним відділом земельних ресурсів, надала паспортні дані тощо. ОСОБА_3 визнає домовленість з ФГ ОСОБА_4 щодо використання земельної ділянки.

Згідно доводів ОСОБА_3 Договір оренди земельної ділянки між нею ОСОБА_3 та фермерським господарством Дінекс-Агро підписано 1 вересня 2014 року, договір в установленому законом порядку не зареєстровано. До підписання договору з ФГ Дінекс-Агро у ОСОБА_3 не виникало питань щодо відносин з ФГ ОСОБА_4 по користуванню останнім належною їй земельною ділянкою.

Між ФГ ОСОБА_4 та ФГ Дінекс-Агро наявний господарський спір щодо користування земельними ділянками, в тому числі й земельною ділянкою ОСОБА_3 (а.с.20, 21-27).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами те, що договір оренди земельної ділянки від 4 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_4 в особі голови, за умовами якого передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 3,08 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_2, як правочин є недійсним на підставі частин 1, 3 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України в силу укладення договору оренди не нею ОСОБА_3 як власником земельної ділянки, а іншою особою без належних на то повноважень, а, відтак, і відсутності волевиявлення її ОСОБА_3 на виникнення правовідносин оренди з ФГ ОСОБА_4.

Позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу фермерського господарства ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков