Ухвала

від 18.10.2017 по справі 814/52/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/52/17

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

при секретарі судового засідання Осіпова М.Ю.,

за участю представника позивача Матвєєва Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

05.01.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2016р. № 0004051401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 169 764,25 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 144 219 грн. та штрафними санкціями - 25 545,25 грн., № 0004061401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 78 382,5 грн., в т.ч. за основним платежем на 62 706 грн., та штрафними санкціями - 15 676,5 грн. Згідно уточненого позову позивач просив скасувати ППР № 0004061401 та № 0004051401 частково: ППР № 0004051401 на суму 165 106,75, в т.ч. за основним платежем на суму 140 493 грн. та штрафними санкціями - на суму 24 613 грн., ППР № 0004061401 на суму 62 455 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 49 964 грн., штрафними санкціями - 12 491 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 по наданню послуг навантажувально-розвантажувальних робіт є неправомірними, оскільки позивач отримав вказані послуги, використав у своїй господарській діяльності. Крім того, позивач зазначав, що висновки ДПІ по заниженню ним сум податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок реалізації мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості частково є непідтвердженими.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ЗИОН" (ЄДРПОУ 33084810) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, за результатами якої 09.12.2016 складений акт № 39/14-29-14-01/33084810, встановлені порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44, гі.п.138.1.1 п.138.1. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144 219, 00 грн.;

- п.187.1 ст.187. п.188.1 ст.188. п.200.1, п.200.2 ст.200. п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62 706,00 грн.

До висновків про завищення позивачем витрат, що призвело до визначення податковим органом податку на прибуток, ДПІ прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій із контрагентами ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 по отриманню від них послуг навантажувально-розвантажувальних робіт, в зв'язку із відсутністю у контрагентів-постачальників виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, а також з ФОП ОСОБА_5 по отриманню послуг системної підтримки, антивірусного контролю, налаштуванню комп'ютерних програм. Оскільки вказані контрагенти не були платниками ПДВ, виявлені порушення не вплинули на заниження податку на додану вартість. Про заниження ПДВ податковий орган прийшов внаслідок реалізації позивачем мінеральних добрив за цінами, нижчими їх собівартості.

За висновками акту перевірки 27.12.2016 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0004051401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 169 764,25 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 144 219 грн. та штрафними санкціями - 25 545,25 грн.,

- № 0004061401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 78 382,5 грн., в т.ч. за основним платежем на 62 706 грн., та штрафними санкціями - 15 676,5 грн.

Позивач погоджується з порушеннями по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 та визнає факт часткового продажу мінеральних добрив за цінами, нижчими їх собівартості. Вказані обставини стали підставою для зменшення позовних вимог (т.3 а.с.1-3).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин нереальності господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками послуг та підтвердженні реалізації мінеральних добрив за цінами, вищими ніж собівартість товару, в обсягах, що не оскаржуються позивачем.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток згідно п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України є річний дохід від будь-якої діяльності, який визначений за правилами бухгалтерського обліку, до якого включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ "ЗИОН" є оптова торгівля хімічними продуктами (46.75) (т.1 а.с.66-72).

Позивач протягом 2014-2016 років мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, які виконували навантажувальні та розвантажувальні роботи, відповідно до укладених договорів.

Виконання зазначених робіт контрагентами позивача підтверджуються актами виконаних робіт, видатковими накладними, фактом безготівкового отримання плати за виконані роботи, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що акти виконаних робіт не розкривають змісту господарської операції спростовуються відомостями обліку навантажувальних та розвантажувальних робіт, в яких деталізований вид робіт, а саме зазначено про навантаження мінеральних добрив на автотранспорт покупців замовника або про розвантаження вказаних добрив із залізничного вагону на навантажувач замовника, зазначено місце та дати виконання робіт, вид добрив (т.1 а.с.94,102, 106,142,152,174,180,195,205, т.2 а.с.4,8,15,31,35,40,50,64,70).

Єдиною підставою для висновку ДПІ про непідтвердження реальності вчинених операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 стала податкова інформація про відсутність у вказаних контрагентів трудових ресурсів, необхідних для здійснення вказаного виду та об'єму виконаних робіт, яка зроблена на підставі факту неподання останніми підприємцями податкової звітності (форма 1-ДФ).

Судова колегія зазначає, що певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Крім того, встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності контрагента-постачальника, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з отримання послуг від зазначених контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат без фактичного отримання від них послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не надає докази притягнення посадових осіб як ТОВ "ЗИОН", так і його контрагентів до відповідальності за такі дії.

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем валових витрат за рахунок сум по господарським операціям з цими контрагентами, на як наслідок, та свідчить про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення на підставі висновків перевірки.

Щодо заниження позивачем зобов'язань з ПДВ внаслідок реалізації мінеральних добрив за цінами, нижче ціни придбання, судова колегія враховує положення п.188.1 ст.188 ПК України, відповідно яким база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) не може бути нижче ціни придбання таких товарів (послуг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно наданих, як до перевірки, так і суду першої інстанції карток складського обліку позивачем у період березень - вересень 2015 року дійсно здійснювалась реалізація мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості, що склало заниження податку на додану вартість на суму 12 742 грн. В інші періоди реалізації мінеральних добрив проводилась за цінами у відповідності до вимог закону. Саме на вказану суму позивачем було визнано ППР № 0004061401.

Відповідачем не спростовані вказані доводи позивача та апеляційна скарга ДПІ взагалі не містить заперечень на вказані висновки суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення по суті спору з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян