Рішення

від 18.10.2017 по справі 909/868/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 р. Справа № 909/868/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1

Партс", вул. Закревського, 16, м.Київ, 02222;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Агропромбудмеханізація",

вул. Юності, буд. 33, м.Івано-Франківськ,76023;

про: стягнення 12 361,86грн., з яких: 7 000,00грн. - основний борг, 4 825,64грн. - інфляційні втрати, 536,22грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №35 від 14.04.2017р.)

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Агропромбудмеханізація" 12 361,86грн., з яких: 7 000,00грн. - основний борг, 4 825,64грн. - інфляційні втрати, 536,22грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки №7333-09/2014 від 12.09.14р., на виконання умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв, по накладних №KBSІ20002975, №KBSІ20002984 від 03.12.14р., товар (запчастини та експлуатаційні матеріали) на загальну суму 29 140,81грн.;

- неналежне виконання відповідачем зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар, внаслідок чого, неоплаченою в повному обсязі залишилась його вартість в розмірі 7 000,00грн.;

- неодноразове звернення до відповідача з вимогами №49 від 28.11.16р., №22/08 від 22.08.17р., про оплату вартості поставленого товару, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 4 825,64грн. - інфляційні втрати, 536,22грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судове засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 22.09.17р., від 12.10.17р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс" (Постачальник/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Агропромбудмеханізація" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки №7333-09/2014 від 12.09.14р.

Згідно п.1.1. Договору, Постачальник зобов"язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали, а Покупець зобов"язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п.1.2.Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що оплата згідно даного Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури та за умов зазначених в п.2 даного Договору. Товар за домовленістю Сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно (п.2.2. розділу 2 Договору).

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивачем поставлено, а відповідачем отримано по накладних №KBSІ20002975, №KBSІ20002984 від 03.12.14р. (а.с.14,17), товар (запчастини та експлуатаційні матеріали) на загальну суму 29 140,81грн.

При цьому, виставлені позивачем рахунки №SCPZ0003845706, № SCPZ0003845818 від 03.12.14р. (а.с.15,18), оплачені відповідачем частково в розмірі 22 140,00грн. (а.с.20-25). Доказів здійснення відповідачем повного розрахунку за отримані запчастини та експлуатаційні матеріали, в сумі заявленій до стягнення - 7 000,00грн., суду не подано.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №49 від 28.11.16р., №22/08 від 22.08.17р. (а.с.26-29), про оплату коштів за отриманий товар. Однак, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Станом на 18.10.17р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили оплату відповідачем вартості поставленого товару в сумі 7 000,00грн.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №7333-09/2014 від 12.09.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, то вимога позивача про стягнення з відповідача його вартості в розмірі 7 000,00грн., підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 4 825,64грн. - інфляційних втрат, 536,22грн. - 3% річних, у відповідності до розрахунку (а.с. 5), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 12 361,86грн., з яких: 7 000,00грн. - основний борг, 4 825,64грн. - інфляційні втрати, 536,22грн. - 3% річних,правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи правила ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625-629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агропромбудмеханізація", вул. Юності, буд. 33, м.Івано-Франківськ, 76023 (ідентифікаційний код 01354013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс", вул. Закревського, 16, м.Київ, 02222 (ідентифікаційний код 37141112) 7 000,00грн. (сім тисяч грн. 00коп.) - боргу, 4 825,64грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять п"ять грн. 64 коп.) - інфляційних втрат, 536,22грн. (п"ятсот тридцять шість грн. 22коп.)- 3% річних, 1 600,00грн. (одну тисячу шістсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.17р.

Суддя С.Кобецька