Рішення

від 10.10.2017 по справі 910/13313/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/13313/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13313/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП КБТ";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Кью Пластик";

про стягнення 67 261,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ризун В.В., довіреність б/н від 09.10.2017р.;

від відповідача: Фардєєва Д.Р., довіреність №27/09/17-2 від 27.09.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП КБТ" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Кью Пластик" (надалі - відповідач ) про стягнення 67 261,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № №25/08-1 від 25.08.2015р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 40 810,35 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 17 314,94 грн., інфляційні втрати - 7509,83 грн. та 3% річних - 1625 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017р. порушено провадження у справі №910/13313/17, розгляд справи призначений на 28.09.2017р. та витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. розгляд справи було відкладено на 10.10.2017р., у зв'язку з клопотанням позивача та неподанням витребуваних доказів.

В судовому засіданні 10.10.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву.

Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання представника відповідача, з огляду на сплив строку вирішення спору у справі № 910/13313/17, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, та не відповідністю заявленого клопотання приписам статті 77 ГПК України, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2015р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №25/08-1, у відповідності з п.1.1. якого позивач зобов'язався продати та передати у власність відповідача притиральне обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар на умовах, передбачених даним договором у відповідності з Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість договору складає 99 251,62 грн. з ПДВ.

Загальна вартість договору в гривнях не є фіксованою та підлягає перегляду в разі зміни міжбанківського комерційного курсу продажу Євро за інформацією, розміщеною на сайті www.udinform.com на момент закриття торгів на дату виставлення рахунку продавцем більш ніж на 1% по відношенню до курсу на 25.08.2015р., який складає 27,01 грн. за 1 євро (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1.1 договору, відповідач зобов'язався у строк до 29.02.2016р. оплатити позивачу 100% вартості товару.

За умовами п.4.1 договору, поставка здійснюється протягом тижня з моменту виконання покупцем умов п.3.1.1. договору. Дострокова поставка допускається.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору згідно з видатковими накладними №№ 35, 36 від 25.01.2016р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 99 251,62 грн.

Відтак, кінцевий строк оплати товару на підставі п.3.1.1 договору настав 29.02.2016р.

Однак, відповідач сплатив на користь позивача лише 41 000 грн., проте повну вартість товару в сумі 58 251,62 грн. не оплатив.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 29.02.2016р. звертався до відповідача з претензію за вих. № 1 від 29.02.2016р. з вимогою про сплату боргу в сумі 58 251,62 грн. та пені в сумі 700,29 грн., загалом 58 951,91 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

В подальшому, 22.02.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу №25/08-1 від 25.06.2015р.. якою було погоджено збільшення вартості поставленого товару на 5 548,83 грн., у зв'язку зі зміною курсу євро станом на 22.02.2017р., який складав 28,52 грн. за 1 євро, встановлено, що сума пені складає 16 566,25 грн. Також вп.3 угоди сторонами узгоджено, що борг за товар у розмірі 40 810,35 грн., а також пеню в розмірі 16 566,25 грн. відповідач оплачує протягом 4 місяців, з квітня по липень 2017р. рівними частина, згідно графіку платежів, до 15 числа кожного місяця.

Однак, відповідач в порушення умов договору, станом на час розгляду справи в суді, отриманий товар за спірним договором не оплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 40 810,35 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 810,35 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару та не надано доказів повної оплати товару на суму 40 810,35 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 40 810,35 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у сумі 40 810,35 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 17 315,04 грн. пені за період з 01.03.2016р. по 30.06.2017р., 1625 грн. - 3% річних та 7509,83 грн. - інфляційні втрати, які нараховані за період з 01.03.2016р. по 31.07.2017р., з урахуванням часткових оплат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 5.2 договору, у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань, передбачених частиною 3 цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки .

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу відповідно до уточненого розрахунку суду з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, у розмірі 7961,85 грн. - пені за період з 01.03.2016р. по 31.08.2016р., оскільки, як встановлено судом, умови п.5.2 договору не містять умов, що нарахування пені здійснюється за період прострочення виконання зобов'язання по день фактичної оплати.

Крім того, суд вважає необґрунтованим та незаконним визначення в умовах додаткової угоди від 22.02.2017р. до договору зобов'язання відповідача щодо сплати пені в сумі 16 566,55 грн., що порушує приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними.

Водночас, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково згідно розрахунку суду в сумі 1605,88 грн., з урахуванням того, що в 2016 році 366 днів, та в зв'язку з необґрунтованим нарахуванням позивачем 3% річних двічі за день часткової оплати.

Також, відповідно до уточненого розрахунку суду підлягають стягненню з відповідача збитки від інфляції на користь позивача у розмірі 7083,22 грн. (з урахуванням того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця (лист ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Кью Пластик" (03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 82, кв. 16; код ЄДРПОУ 30111034) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СП КБТ" (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп.. 1; код ЄДРПОУ 25406430) основний борг у сумі 40 810,35 грн. , 7961 грн. 85 коп. - пені, 1605 грн. 88 коп. - 3% річних, 7083 грн. 22 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1366 грн. 89 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 17.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов