Рішення

від 06.10.2017 по справі 910/12283/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2017Справа №910/12283/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НМГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБКІТЧЕН"

про стягнення 33200,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Горбань О.В., довіреність б/н від 20.01.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НМГ" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБКІТЧЕН" про стягнення 33 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 порушено провадження у справі № 910/12283/17 та призначено розгляд на 04.09.2017.

30.08.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові матеріали по справі.

В судове засідання 04.09.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 04.09.2017 відкладено розгляд справи на 06.10.2017.

В судове засідання 06.10.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

В судове засідання 06.10.2017 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Судом винесено рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено Договір №9-180816 про створення веб-сайта, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по створенню веб-сайту, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах визначених у Договорі.

Згідно п. 2.1 Договору за умови підписання замовником Технічного завдання, що включає в себе розробку ексклюзивного дизайну веб-сайту, виконавець протягом 10 робочих днів з моменту здійснення замовником передоплати відповідно до пункту 4.1 Договору, надає замовнику перший ескізний варіант макету веб-сайту.

Сторони погодили в пункті 2.5 Договору, що після затвердження замовником макету веб-сайту у письмовому вигляді, виконавець зобов'язується розробити веб-сайт протягом 18 робочих днів з дня затвердження макету замовником.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість робіт за даним Договором вказується у Технічних завданнях та Додатках до Договору.

Відповідно до п. 8 Додатку 1 до Договору вартість розробки веб-сайта становить 13 800,00 грн.

Згідно п. 4.2 Договору, оплата робіт здійснюється у два етапи:передоплата в розмірі 50% від загальної вартості, зазначеної у відповідних додатках до даного договору, та остаточний розрахунок протягом 3х робочих днів після підписання Акту виконаних робіт.

Позивачем здійснено передоплата в розмірі 6900,00 грн., відповідно до умов Договору.

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, тоді як відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не надав в обумовлений Договором строк послуги.

Позивач на адресу відповідача 04.10.2016 та 08.02.2017 було надіслано претензії, проте останні залишені відповідачем без розгляду.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525 , 526 ЦК України , відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України ).

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували зазначені позивачем факти.

Як встановлено судом , відповідачем не було повернуто, суму попередньої оплати в розмірі 6900,00 грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає погашенню.

Вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати в розмірі 6900,00 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 16300,00 грн. та 10000,00 грн. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку порушення виконавцем строків розробки веб-сайту, замовник має право стягнути з виконавця пеню у розмірі 50 (п'ятдесят) гривень за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача сума неустойки складає 16300,00 грн. Розрахунок неустойки відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України ).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 5 ст. 23 ЦК України ).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ).

Оскільки, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому втрат немайнового характеру, а також доказів наявності причинного зв'язку між понесеною ним шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, то за висновками суду вимога позивача про стягнення збитків та моральної шкоди не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України ).

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕБКІТЧЕН (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 31 Б, оф. 308, ідентифікаційний номер 39823826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НМГ (01003, м. Київ, вул. Кіквідзе, 37-Б, ідентифікаційний номер 39063267) заборгованість в розмірі 6900 (шість тисяч дев'ятсот) грн., неустойку в розмірі 16300 (шістнадцять тисяч триста) грн., судовий збір в розмірі 1120 (одна тисяча сто двадцять) грн.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.2017

Суддя Мельник В.І.