Рішення

від 18.10.2017 по справі 910/15928/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017Справа №910/15928/17

За позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бумажнік" простягнення 253 682,09 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Яндульський Д.В. - представник за довіреністю № 7899-К-О від 28.12.16 від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 18.10.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі- позивач, банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бумажнік" (надалі- відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором № K2HCLON06739 від 12.01.2016 у розмірі 253 682,09 грн., з яких: 125 732,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3 680,14 грн. - заборгованість по процентам; 124 269,34 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15928/17 на призначено справу до розгляду на 18.10.2017.

У судове засідання, призначене на 01.02.2017,з'явився представник позивача, який надав довідку про відсутність аналогічного спору, що була долучена до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК .

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі- позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бумажнік" (надалі- відповідач, позичальник) укладено Кредитний договір № K2HCLON06739 (надалі-договір), відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміну. Невідновлювана кредитна лінія (надалі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувача (п. 1.1. договору).

Ліміт цього кредитного договору: 221 912,95 гривень 95 копійок у тому числі у розмірі 134 060,04 гривень 04 копійки на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання Банківських послуг) № 34834084 (кредитний ліміт на поточний рахунок і. укладеними між Банком та ТОВ -ТД "БУМАЖНІК", код в ЄДРПОУ № 34834084, у розмірі 76 300,86 гривень 86 копійок на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання Банківських послуг і № 34834084 (кредит на гарантований платіж), укладеними між Банком та ТОВ -ТД "БУМАЖНІК", код в ЄДРПОУ № 34834084, у розмірі 34,00 гривні 00 копійок для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п 2 1.1. цього договору, у розмірі 11 518.05 гривень 05 копійок на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2. 2. 13, 2. 3.13, 5-8 цього Договору (п. А2 договору).

Пунктом А3 договору встановлено, що термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 цього Договору).

Згідно зі ст.ст. 212. 651 ЦКУ у разі порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів:

1. Датою погашення заборгованості є 31 -ий день.

2. Вся заборгованість по кредиту, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий день), рахується простроченою.

3. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 83 813.81 (вісімдесят три тисячі вісімсот тринадцять) гривень 81 копійка.

Відповідно до п. 4.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1. цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 цього договору.

Пунктом А6 цього договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 32 % річних.

Дата сплати процентів зазначена у Графіку зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 цього Договору), починаючи з дати від писання цього Договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п 2.3.2 цього Договору) (п. А8 договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє в обсязі перерахованих кольтів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 6.1. договору).

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов кредитного договору № K2HCLON06739 від 12.01.2016, а саме в частині зобов'язань по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 125 732,61 грн. за тілом кредиту та у розмірі 3 680,14 грн. за процентами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Внаслідок укладення кредитного договору № K2HCLON06739 від 12.01.2016 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та надання кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі ліміту 221912,95 грн., у тому числі: у розмірі 134060,04 грн. на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг (кредитний ліміт на поточний рахунок) укладений між Банком та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ БУМАЖНІК ; у розмірі 76300,86 грн., на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг (кредит на гарантований платіж) укладений між Банком та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ БУМАЖНІК ; у розмірі 34.00 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави та 11518,05 грн. на сплату судових витрат, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 32% річних та кінцевим терміном повернення згідно Графіку зменшення поточного ліміту - 07.12.2017 року (банківська виписка про рух коштів по рахунку відповідача №20639052601021 з 12.01.2016 по 25.07.2017), а також існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 125 732,61 грн. та заборгованості по сплаті процентів у розмірі 3 680,14 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п.п. А3, А8 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів станом на момент звернення позивача з даним позовом настав.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем було порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів не висувалось, доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надалось, у зв'язку із чим вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 125 732,61 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом складає 3 680,14 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодекс і визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Пунктом А7 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого з грошового зобов'язання Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,178% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.

Судом встановлено, що розрахунок пені у розмірі 124 269,34 грн. є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування викладених у позові обставин та доказів сплати заборгованості на користь позивача не надав.

Отже, врахувавши встановлені вище обставини, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення з відповідача за договором № K2HCLON06739 від 12.01.2016 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 125 732,61 грн., заборгованість по процентам у розмірі 3 680,14 грн. та пені у розмірі 124 269,34 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бумажнік" (03115, м. Київ, вулиця Котельникова, будинок 7, кв. 21; ідентифікаційний код 34834084) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість по кредиту у розмірі 125 732 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 61 коп., заборгованість по процентам у розмірі 3 680 (три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 14 коп., пеню у розмірі 124 269 (сто двадцять чотири тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 3 805 (три тисячі вісімсот п'ять) грн. 23 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2017

Суддя Пукшин Л.Г.