Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/13208/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/13208/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Феу Дагаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус-ВС

про стягнення 205 136,37 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Шевченко К.С. (дов. від 14.08.2017);

від відповідача - не з'явився.

встановив :

08.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Феу Дагаз звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус-ВС про стягнення заборгованості у розмірі 205 136,37 грн., з якої: 194 624,10 грн. - сума основного боргу, 7 822,01 грн. - пеня, 1751,62 грн. - сума інфляції, 938,64 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 10021703 від 10.02.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2017 порушено провадження у справі №910/13208/17, розгляд справи призначено на 31.08.2017.

22.08.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Судове засідання призначене на 31.08.2017 не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 розгляд справи призначено на 26.09.2017.

26.09.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2017 задоволено клопотання позивача про продовження розгляду справи, продовжено розгляд справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.10.2017.

У судове засідання 17.10.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

10.02.2017 ТОВ Феу-Дагаз (далі - позивач, постачальник) і ТОВ Сіріус-ВС (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 10021703, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію - скраплений газ (далі - товар) з характеристиками згідно із специфікацією.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість товару, ціна, асортимент, строк постачання та інші суттєві умови договору, визначаються специфікацією за згодою сторін, яка є його невід'ємною частиною.

Специфікація до договору оформлюється сторонами на кожну окрему партію товару, у вигляді додатка до договору, який є невід'ємною частиною договору, та містить положення щодо найменування товару, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю товару та суми, а також щодо базису поставки, місця поставки (відвантаження) товару та кінцевого терміну поставки товару, та інші умови, обумовлені положеннями договору (пункт 1.3 договору).

Згідно п. 1.6 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, за ціною, в строки та на умовах поставки відповідно до умов договору на підставі видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору та формуються на основі специфікацій.

Покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі проводи оплату за поставлений товар (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).

За умовами п. п. 5.2, 5.3 договору покупець здійснює 100% оплату товару з моменту отримання рахунку-фактури постачальника. Покупець сплачує грошові кошти за товар, поставлений згідно цього договору, в національній валюті України - гривні.

П. 5.4 договору сторони передбачили, що покупець повинен повідомити постачальника при здійсненні платежу, повідомлення про здійснення платежу може бути здійснено: відправкою документу, що підтверджує оплату товару на електронний адрес постачальника.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасних розрахунків за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

За порушення строку оплати товару, поставленого згідно кожної окремої видаткової накладної, покупець на вимогу постачальника зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми боргу (п. 6.4 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 9.1 договору).

На виконання вимог договору позивач впродовж березня-квітня 2017 року здійснив поставку скрапленого газу відповідачу на загальну суму 214 936,01 грн., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками видатковими накладеними, а саме: від 31.03.2017 №728 на суму 60 480,01 грн., від 01.04.2017 №747 на суму 38 800,00 грн., від 05.04.2017 №772 на суму 62 113,20 грн., від 07.04.2017 №787 на суму 53 542,80 грн.; а також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та податковими накладними.

Позивач зазначав, що станом на 07.06.2017 заборгованість відповідача склала 194 624,10 грн., у зв'язку із чим 09.06.2017 позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу від 09.06.2017 №090602.

ТОВ Сіріус-ВС було направлено лист на адресу ТОВ Феу-Дагаз , в якому останній визнав заборгованість за договором поставки № 10021703 від 10.02.2017 у розмірі 194 624,10 грн. та посилався на те, що причина невиконання договору сталася не з вини покупця, а у зв'язку із демонтажем газових заправок, через які підприємство здійснювало реалізацію газу, що призвело до повної зупинки господарської діяльності та неможливості вчасного розрахунку з постачальниками, а також зобов'язався в строк до 01.07.2017 сплатити заборгованість в повному обсязі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідачем заборгованість не погашена, а тому просив стягнути з ТОВ Сіріус-ВС суму боргу у загальному розмірі 205 136,37 грн., з якої: 194 624,10 грн. - сума основного боргу, 7 822,01 грн. - пеня, 1751,62 грн. - сума інфляції, 938,64 грн. - 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати продукції, одержаної за договором поставки № 10021703 від 10.02.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки позивачем обумовленої договором продукції у вказаний період, проте відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у зв'язку із чим його заборгованість становить 194 624,10 грн.

Крім того ТОВ Сіріус-ВС було направлено лист на адресу ТОВ Феу-Дагаз , у якому останній визнав заборгованість за договором поставки № 10021703 від 10.02.2017 у розмірі 194 624,10 грн. та зобов'язався в строк до 01.07.2017 сплатити заборгованість в повному обсязі.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 194 624,10 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором поставки, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7 822,01 грн. - пені, 1751,62 грн. -інфляційних втрат та 938,64 грн. - 3% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасних розрахунків за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За порушення строку оплати товару, поставленого згідно кожної окремої видаткової накладної, покупець на вимогу постачальника зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми боргу (п. 6.4 договору).

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань суд дійшов висновку, що позивачем заявлено до стягнення вказані суми у меншому розмірі, ніж встановлено за розрахунком суду, проте враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7 822,01 грн., інфляційних втрат у розмірі 1751,62 грн. та 938,64 грн. - 3% річних.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус-ВС (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, код 32528026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Феу Дагаз (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 травня, буд. 3, код 38038727) основний борг у розмірі 194 624 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 10 коп., пеню у розмірі 7 822 (сім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 1751 (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 938 (дев'ятсот тридцять вісім) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 3077 (три тисячі сімдесят сім) грн. 05 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 23.10.2017.

Суддя В.О. Демидов