Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/15165/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/15165/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвеставтоматика"

про стягнення пені в розмірі 45 750,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мотуренко Ю.А. - представник за довіреністю № 2-577д від 29.05.2017 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвеставтоматика" про стягнення 45 750,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.09.2016 року між сторонами укладений договір № УБГ 426/015-16.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар,зазначений у специфікації (далі-Товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець-прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 3 графіку поставки товару від 30.09.2016 року граничний строк поставки - листопад 2016 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000023 від 26.12.2016 року товар поставлений 26.12.2016 року, тобто після закінчення граничного строку поставки.

У зв'язку з чим, керуючись п. 7.10 договору, позивач нарахував відповідачеві пеню з 01.12.2016 року по 25.12.2016 року у сумі 45 750,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.09.2017 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.09.2017 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.09.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 11.09.2017 року не виконав.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2017 року розгляд справи перенесено на 17.10.2017 року.

У судове засідання 17.10.2017 року представник відповідача не з'явився вимоги ухвали суду від 11.09.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.09.2017 року є місцезнаходженням відповідача.

Представник позивача у судове засідання з'явився, виконав вимоги ухвали суду від 11.09.2017 року, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.09.2016 року між сторонами укладений договір № УБГ 426/015-16.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації (далі-Товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець-прийняти і оплатити товар.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

П. 1.2 договору передбачено, що найменування/асортимент товару, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного у специфікації до цього договору (п. 3.2 договору).

П. 5.2. договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору, графіку поставки та специфікації № 1 від 30.09.2016 року постачальником передано, а покупцем прийнято товар суму 7401600,00 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-0000023 від 26.12.2016 року, в тому числі геодезичне обладнання орієнтування бурового інструменту турбобуру типу ГУОБИТ-С42МІ-127 ТУ У 26.5-34861233-001:2012 у кількості 2 компл. на суму 1 525 000,00 грн. без ПДВ, що з ПДВ становить 1 830 000,00 грн.

Згідно з п. 3 специфікації строк поставки товару: відповідно до графіку поставки товару.

П. 3 графіку поставки товару передбачено, що поставка товару - геодезичне обладнання орієнтування бурового інструменту турбобуру типу ГУОБИТ-С42МІ-127 ТУ У 26.5-34861233-001:2012 у кількості 2 к-ти має бути здійснено до 31.11.2016 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000023 від 26.12.2016 року товар поставлений 26.12.2016 року, тобто після закінчення граничного строку поставки.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачеві пеню у сумі 45 750,00 грн. за період прострочення з 01.12.2016 року по 25.12.2017 року, вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до п. 7.10. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за простроченні понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Враховуючи вищезазначене, та те, що факт прострочення строку поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 45 750,00 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвеставтоматика" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3; код ЄДРПОУ 39624983) на користь публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (63304, Харківська обл., м. Красноград, вул. Полтавська, 86; ідентифікаційний код 00156392) пеню в розмірі 45750 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн.. 00 коп. та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.10.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий