Рішення

від 18.10.2017 по справі 914/784/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017р.                                                                                  Справа № 914/784/17

За позовом: Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал”, м. Трускавець Львівської області

про стягнення 2329360,48 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – представник

від відповідача: не з’явився

Права та обов’язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз’яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунальним підприємством “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” про стягнення 2 930 223,50 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.05.2017р., надано відстрочку сплати судового збору у справі.

10.05.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2017р.

Ухвалою суду від 06.06.2017 р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, і таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” на користь Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області 2 176 208,60 грн. боргу, 68 386,25 грн. пені, 70 111,43 грн. інфляційних втрат, 14 654,20 грн. 3% річних. Заява про зменшення позовних вимог мотивована тим, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за період серпень 2016 року по березень 2017 року внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань на підставі договору від 01.01.2016р. Враховуючи, що зазначений договір вступив в дію з 26.08.2016 року за наслідками вирішення переддоговірного спору в порядку ч.2 ст.187 ГК України, то виниклі у Відповідача зобов’язання за серпень 2016 року не охоплюються періодом дії вказаного Договором. Таким чином, позивач зменшив розмір позовних вимог, виключивши зі спірного періоду питання стягнення боргу за серпень 2016 року, оскільки зобов’язання виникло з іншого договору.

Ухвалою суду від 06.06.2017р. відкладено розгляд справи на 20.06.2017р.

Ухвалою суду від 20.06.2017р. продовжено строк розгляду справи на відкладено розгляд справи на 27.06.2017р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області позивач подав заперечення на клопотання про зупинення провадженні у справі (вх.№ 22798/17 від 27.06.2017р.), в яких зазначив, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за період вересень 2016р. – березень 2017р., що не охоплюється спірним періодом, зазначеним у справі № 914/905/17. У зв’язку з цим, просив відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження. Також, в судовому засіданні позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (з наступною реєстрацією через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області (вх.№ 22798/17 від 27.06.2017р.), яка є аналогічною заяві про зменшення позовних вимог, поданій позивачем 06.06.2017 р. за вх.№2441/17 та яка прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 06.06.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.06.2017р. зупинено провадження у справі № 914/784/17 відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення і набрання рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/905/17 законної сили.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017р. у даній справі апеляційну скаргу комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області №4061 від 06.07.2017р. задоволено. Ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2017р. у справі №914/784/17 скасовано. Справу направлено для розгляду в господарський суд Львівської області .

          Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2017р., у зв’язку із закінченням терміну повноважень судді Галамай О.З., справу для розгляду передано судді Кітаєвій С.Б.

Враховуючи, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2017р., ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2017р. у справі №914/784/17 скасовано, суд, в порядку ч.3 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 25.09.2017р. поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 18.10.2017р.

17.10.2017р. за вх..№34979/17 відповідач через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області подав клопотання у якому позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.06.2017р. про стягнення 2176208,60 грн. боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення,, 70111,43 грн. інфляційних втрат, 14654,20 грн. 3 % річних та 68386,25 грн. пені визнає в повному обсязі. Просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання 18.10.2017р. з’явився, позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.06.2017р. та від 27.06.2017р. про стягнення 2176208,60 грн. боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення, 70111,43 грн. інфляційних втрат, 14654,20 грн. 3 % річних та 68386,25 грн. пені підтримав та просить суд задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, у клопотанні, яке поступило до суду 17.10.2017р. вх..№34979/17 визнає позовні вимоги і просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області (виробник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (споживач, відповідач) 01.01.2016 р. укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення (з врахуванням протоколу розбіжностей) та ряд додатків до нього (обліковий код споживача №1306), відповідно до умов якого виробник зобов’язався надати споживачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, а споживач зобов’язався проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором (п.1.1).

Підпунктом 2.1.2 договору встановлено, що виробник надає послугу з централізованого водопостачання споживачу до межі розмежування, визначеної в додатку №1, в обсягах відповідно до п. 3.1 договору.

Належне виконання умов договору позивач підтверджує підписаними та скріпленими печатками сторін: актом №ОУ-0007341 від 26.09.2016 р. здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 1516857,90 грн.; актом №ОУ-0008195 від 25.10.2016 р., здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 1803844,20 грн.; актом №ОУ-0009133 від 25.11.2016 р., здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 1595194,90 грн.; актом №ОУ-0010094 від 26.12.2016 р., здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 1418850,00 грн.; актом №ОУ-0000244 від 25.01.2017 р., здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 1358829,20 грн.; актом №ОУ-0001251 від 27.02.2017 р., здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 1332206,40 грн.; актом №ОУ-0002071 від 27.03.2017 р., здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 996128,10 грн.

Як зазначено в актах послуги надано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Пунктами 5.1, 5.4 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом вважатиметься період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця. Споживач отримує рахунок у виробника у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення. Остаточна оплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом 3-х календарних днів, з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Позивач для оплати спожитих відповідачем послуг з централізованого водопостачання і водовідведення надіслав йому рахунки-фактури: №1306 від 26.09.2016 р. за період з 25.08.2016 р. по 25.09.2016 р., №1306 від 25.10.2016р. за період з 25.09.2016р. по 25.10.2016р., №1306 від 25.11.2016р. за період з 25.10.2016р. по 25.11.2016р., №1306 від 26.12.2016р. за період з 25.11.2016р. по 25.12.2016р., №1306 від 25.01.2017р. за період з 25.12.2016р. по 25.01.2017р., №1306 від 27.02.2017р. за період з 25.01.2017р. по 25.02.2017р., №1306 від 25.02.2017р. по 25.03.2017р., у яких встановлено термін оплати. Проте, згідно долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку відповідачем за рахунками №1306 здійснено часткову оплату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 2176208,60 грн.

Відповідач, у клопотанні від 12.10.2017р. №1063 (вх.№34979/17 від 17.10.2017р.) позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення 2176208,60 грн. боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення,, 70111,43 грн. інфляційних втрат, 14654,20 грн. 3 % річних та 68386,25 грн. пені визнав в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором по своєчасній оплаті отриманих ним послуг з централізованого водопостачання і водовідведення за період з вересня 2016 по березень 2017 р., відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) стягнути з відповідача 2176208,60 грн. боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення, 70111,43 грн. інфляційних втрат, 14654,20 грн. 3 % річних та 68386,25 грн. пені, 8 433 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином основна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги водопостачання та водовідведення, яка є не оплаченою, не заперечується відповідачем та підлягає стягненню, складає 2176208,60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз’яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем згідно доданого до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку, здійсненого позивачем за період з 31.10.2016 р. по 12.04.2017 р., інфляційні втрати складають 70111,43 грн. (розрахунок доданий до заяви про зменшення позовних вимог), відтак суд вважає, що дана сума розрахована відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за період з 31.10.2016 р. по 12.04.2017 р. складають 14654,20 грн. (розрахунок доданий до заяви про зменшення позовних вимог), суд вважає, що дана сума розрахована відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Пунктом 5.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов’язань споживач зобов’язується сплатити на користь виробника пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Нарахована відповідачу пеня, яка відповідно до розрахунку здійсненого за період з 31.10.2016 р. по 12.04.2017 р. складає 68386,25 грн. (розрахунок доданий до заяви про зменшення позовних вимог), розрахована позивачем у відповідності до підпункту 5.4 договору, а відтак підлягає стягненню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, та беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягають задоволенню повністю в розмірі 2329360,48 грн. з яких: стягнення 2176208,60 грн. боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення, 70111,43 грн. інфляційних втрат, 14654,20 грн. 3 % річних та 68386,25 грн. пені.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами, суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 21.04.2017р., враховуючи клопотання позивача, зважаючи на його майновий стан, надано відстрочку сплати судового збору у справі.

Водночас, виходячи із задоволеного розміру позивних вимог (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), зазначеної позивачем – 2329360,48 грн. та встановленої пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору, за звернення до господарського суду із вказаною позовною заявою майнового характеру підлягав до сплати судовий збір в розмірі 34940,41 грн.

У п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. роз’яснено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі в розмірі 34940,41 грн. та стягнути зазначений судовий збір в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

1.          Позов, з врахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, ідентифікаційний код 33086713) на користь Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, ідентифікаційний код 03348910) 2176208,60 грн. боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення,, 70111,43 грн. інфляційних втрат, 14654,20 грн. 3 % річних та 68386,25 грн. пені.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, ідентифікаційний код 33086713) в доход Державного бюджету України 34940,41 грн. судового збору.

4.          Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Повне рішення складено 23.10.2017 року.

          Суддя                                Кітаєва С.Б.