Рішення

від 17.10.2017 по справі 914/1604/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017р. Справа № 914/1604/17

За позовом: Львівського комунального підприємства Львівтеплоенерго , м.Львів

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Санчо-Панча 18 , м. Львів

про стягнення 56850,15 грн. заборгованості.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Львівським комунальним підприємством Львівтеплоенерго , м. Львів до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Санчо-Панча 18 , м. Львів про стягнення 56850,15 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.08.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.09.2017р.

З метою всестороннього та об'єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин справи, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 05.09.2017р. В судовому засіданні 13.09.2017р. оголошувалась перерва, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 25.09.2017р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 17.10.2017р. представник позивача з'явився, подав додаткові пояснення з долученими доказами та заяву про зменшення позовних вимог, якою повідомив про сплату відповідачем основного боргу та згідно якої просить суд стягнути з відповідача 8291,93 грн. - пені, 2708,12 грн. - 3 % річних, 13165,94 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Позов просить задоволити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

23.10.2008р. між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (позивач, за договором - теплопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Санчо-Панча 18 (відповідач, за договором - споживач) укладено договір №4305/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками до договору.

Відповідно до розділу 1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

У відповідності до п.3.2.2. договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Як зазначено в п.6.1. договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Згідно п.6.3. договору, споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2. договору).

Відповідно до умов п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).

На виконання умов договору, за період з січня 2017 року по травень 2017 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» поставило відповідачу теплову енергію для опалення на загальну суму 444157,00 грн. та виставило рахунки на оплату помісячно.

Проте, всупереч умов укладеного договору, відповідач за поставлену теплову енергію повністю не оплатив, відтак у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 155584,16 грн. Внаслідок чого позивач звернувся з позовом до господарського суду з метою захисту своїх прав.

В процесі розгляду справи, основний борг за поставлену теплову енергію в розмірі 155584,16 грн. було погашено внаслідок оплати відповідачем боргу та проведення погашення бюджетної заборгованості з пільг та субсидій населення перед підприємствами ЖКГ згідно з механізмом постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, що підтверджується банківськими виписками та зведеними реєстрами (в матеріалах справи). Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Відтак, станом на день розгляду справи, згідно клопотання про зменшення позовних вимог від 17.10.2017р. позивач просить стягнути з відповідача 8291,93 грн. - пені, 2708,12 грн. - 3 % річних та 13165,94 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання , що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст. 276 ГК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2.3. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі п.7.2.3. договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за поставлену теплову енергію, позивачем нараховано відповідачу 8291,93 грн. пені згідно поданого розрахунку (в матеріалах справи).

Крім того, згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п.3.2. вищевказаної постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

На підставі наведеного, позивачем за прострочення виконання зобов'язання правомірно нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 2708,12 грн. (за період з 26.02.2017р. по 18.07.2017р.) та 13165,94 грн. інфляційних втрат (за період з 01.03.2017р. по 30.06.2017р.) відповідно до поданого розрахунку (в матеріалах справи).

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар становить 8291,93 грн. - пені, 2708,12 грн. - 3 % річних, 13165,94 грн. - інфляційних втрат. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.10.2017р.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218, 275, 276 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Санчо-Панча 18 , м. Львів, вул. Петра Панча, буд. 18-В (код ЄДРПОУ 35854557) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів, вул. Д. Апостола, б.1 (ЄДРПОУ 05506460) - 8291,93 грн. - пені, 2708,12 грн. - 3 % річних, 13165,94 грн. - інфляційних втрат та 1600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 23.10.2017р.

Суддя Мороз Н.В.