Рішення

від 18.10.2017 по справі 920/719/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2017 Справа № 920/719/17 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/719/17

за позовом - Приватного підприємства МАЛЬВА-СТ , м. Київ,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Укрнафтохіммонтаж , м. Суми,

про стягнення 32449,87 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 15.08.2017 б/н,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 26.10.2016 б/н.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 32449,87 грн. згідно договору оренди обладнання від 01.11.2016 року № 011116, укладеного між сторонами.

Відповідно до письмового клопотання від 05.09.2017 року позивач просить суд приєднати до матеріалів справи завірену належним чином копію рахунку на оплату № 147 від 11.05.2017 року, оскільки в обґрунтування позовних вимог та в якості доказів існування заборгованості до позовної заяви позивачем було помилково додано рахунок на оплату № 122 від 24.04.2017 року замість рахунку на оплату № 147 від 11.05.2017, який несплачений відповідачем.

Також позивачем подано до суду письмові додаткові пояснення від 05.09.2017 року, в якому зазначає, що відповідач не здійснив оплату за оренду обладнання згідно рахунків №74 від 16.03.2017 року на суму 17599,87 грн., № 147 від 11.05.2017 року на суму 5500,00 грн. та № 168 від 22.05.2017 року на суму 9350,00 грн..

Відповідно до письмових заперечень від 03.10.2017 року на позовну заяву, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що ним повернуто позивачеві орендоване обладнання, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 026003765 та актом здачі-прийняття робіт № 026002212 від 09.06.2017 року. Крім того, на підставі рахунку № 337 від 11.11.2016 року відповідач сплатив 5000,00 грн. залогу, як це передбачено в додатку № 2 до договору оренди обладнання. Відповідач вважає, що позивач не врахував кошти в сумі 5000,00 грн., які були перераховані йому як залог або заставна вартість договору згідно платіжного доручення № 96 від 16.11.2016 року.

18.10.2017 року представник відповідача подав до суду клопотання від 18.10.2017 року (вх. № 9154 від 18.10.2017), в якому для можливого урегулювання господарського спору у даній справі та узгодження сторонами умов мирової угоди, просить суд відкласти розгляд справи.

Клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду даної справи відхиляється судом як безпідставне, оскільки розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та за його клопотанням, що є недобросовісним користуванням представником відповідача належними йому процесуальними правами та неповагою до прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а також затягуванням розгляду даної справи по суті.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду даної справи по суті, суд, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 року між сторонами укладено договір оренди обладнання № 011116 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві у строкове платне користування будівельне обладнання, яке є об'єктом власності позивача (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування обладнання,яке передається відповідачеві (орендарю) за цим договором, його комплектність, технічні характеристики зазначаються в акті прийому-передачі та специфікації, які є додатками до цього договору.

Згідно пункту 4.2 договору, строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання.

Актом прийому-передачі майна в оренду від 02.11.2016 року визначено, що термін оренди обладнання складає 10 діб з дати підписання цього акту. Орендна плата становить 5500,00 грн. разом з ПДВ.

Пунктом 6.1 договору визначено, що відповідач сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок позивача (орендодавця) за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно пункту 3.2 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання позивачу згідно пункту 5.10 договору.

Згідно пунктом 6.6 договору, період розрахунків становить 15 діб: 15-го та 30 числа місяця, в якому здійснюється оренда обладнання. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення оренди обладнання за вказаний період.

Пунктом 6.7 договору визначено, що орендна плата вноситься відповідачем (орендарем) в безготівковій формі на рахунок позивача на підставі виставленого рахунку. Неотримання орендарем (відповідачем) рахунку орендодавця (позивача) не позбавляє його обов'язку своєчасно сплачувати орендну плату. В разі неотримання рахунку, відповідач повинен самостійно сплатити орендну плату, згідно умов (в строк) визначений пунктом 6.6 договору, інакше відповідач буде вважатися таким, що прострочив платіж.

Відповідно до пункту 8.1.6 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач користується орендованим за договором обладнанням, що підтверджується актом здачі-приймання майна в оренду від 02.11.2016 року (а.с. 13), проте відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати не здійснено на загальну суму 32449,87 грн., яка підлягала оплаті на підставі рахунків на оплату № 74 від 16.03.2017 року, № 122 від 24.04.2017 року, № 168 від 22.05.2017 року та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 21 від 06.04.2017 року, № 28 від 22.05.2017 року, № 31 від 02.06.2017 року (а.с. 14-19).

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

11.05.2017 року позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві вимогу щодо сплати заборгованості з орендної плати в сумі 32449,87 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати, згідно рахунків на оплату № 74 від 16.03.2017 року, № 122 від 24.04.2017 року, № 168 від 22.05.2017 року та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 21 від 06.04.2017 року, № 28 від 22.05.2017 року, № 31 від 02.06.2017 року (а.с. 14-19) на загальну суму 32449,87 грн. повністю підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Проте, приймаючи до уваги усе вищевикладене, а також те, що на підставі рахунку № 337 від 11.11.2016 року відповідач сплатив 5000,00 грн. залогу, як це передбачено в додатку № 2 до договору оренди обладнання, суд вважає, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача га користь позивача орендної плати в сумі 27449,87 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Укрнафтохіммонтаж (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1, ідентифікаційний код 39453036) на користь Приватного підприємства МАЛЬВА-СТ (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд 27, ідентифікаційний код 30472600) заборгованість з орендної плати в сумі 27449,87 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1353,44 грн.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 5000,00 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 жовтня 2017 року.

Суддя ОСОБА_3