Рішення

від 17.10.2017 по справі 922/2845/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 922/2845/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихиній М.П.

розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС» , 61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 39806596, адреса для листування: 61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55;

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «Фріч-ТОТ» , 61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924;

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Скло-Пак» , 77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Данила Галицького, 1, код ЄДРПОУ 31021654;

про стягнення 191264,78 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.07.2017);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД РЕСУРС звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю Фріч-ТОТ , товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Скло-Пак , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів3 % річних у розмірі 4 103,56 грн., та стягнути з ТОВ Виробничо-комерційна фірма Скло-Пак за невиконання покладеного на нього обовязку суму основного боргу в розмірі 109 010,08 грн., неустойку в розмірі 39 373,85 грн., штраф у розмірі 21 802,02 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 975,27.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ ВКФ Скло-Пак зобов'язання щодо повернення ТОВ ТД РЕСУРС сплачених коштів у розмірі 109 010,08 грн. за повернутий товар на підставі договору поставки товару № 11-15 14 від 14 грудня 2015 року. Зазначає, що з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання відповідачем-2, між позивачем та відповідачем-1 (ТОВ Фріч-ТОТ ) було укладено договір поруки №12-05/16-1 від 12 травня 2016 року, за яким відповідач-1 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-2 свого основного зобов'язання в обсязі, який дорівнює сплаті трьох процентів річних від простроченої суми за основним договором. Однак з моменту виникнення заборгованості за основним договором та станом на 21 серпня 2017 року, зобов'язання забезпечене порукою не було виконане. На направлену відповідачу-2 претензію останній не відреагував, заборгованість не сплатив, що й стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права. Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст.ст. 509, 526, 538, 554, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 269, 271 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.09.2017 о 11:20 год.

Суд перейшов до розгляду справи по суті 25.09.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві, а також в поясненнях від 05.10.2017р. вих№05-10/17-1, наданих на вимогу суду 06.10.2017р. вх№32775, зазначивши, що в видатковій накладній №СП-000664 від 17.04.2016р. в графі замовлення помилково зазначено інший договір, при цьому зауважив, що зазначена інформація не є обов'язковою для видаткових накладних. Також позивачем долучено копію довіреності №78 від 04.03.2016р.

Відповідач 1 явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, звернувся до суду із заявою (вх. №28458 від 05.09.2017), в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідач 2 свого повноважного представника у судове засідання не направив, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання 04.10.2017.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому доходить висновку про можливість розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне .

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

14 грудня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою Скло-Пак , Постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю ТД Ресурс , Продавець, було укладено договір поставки товару №11-15, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в договорі.

Пунктами 4.1, 4.2 сторони передбачили, що Покупець оплачує товар за попередньо узгодженим цінам, здійснює розрахунок з Постачальником протягом 14 календарних днів з моменту фактичного прийняття товару уповноваженим по довіреності представником покупця за умови надання постачальником належно оформлених документів на товар.

Строк дії договору з моменту підписання і до 1 грудня календарного року, в якому він укладений. В разі, якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов'язань, дія договору продовжується на кожний календарний наступний рік на тих же умовах. (пункти 6.1., 6.2. договору поставки).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами не надано доказів волевиявлення розірвати дію договору та/або наявності взаємних претензій до закінчення дії договору у 2015-2016 роках, а тому договір є чинним і діє до 31.12.2017р.

На виконання умов договору поставки позивач (покупець за договором) на підставі рахунку рахунку-фактури №СП-0000010 від 03.03.2016р. здійснив переплату товару в сумі 119397,60грн., що підтверджується випискою банку по рахунку за 04.03.2016р. (а.с.22-23).

Постачальник на виконання умов договору по видатковій накладній №СП-000664 від 07.03.2016р. через представника Продавця згідно виданої йому довіреності №78 від 04.03.2016р. поставив останньому товар (склопляшка Магарач , піддони дерев'яні) на загальну суму 119397,60грн.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем 10.05.2016р. по накладній на повернення №ВП-0000001 частково повернуто товар на загальну суму 109010,08грн., за твердження позивача через брак бутилки, згодом, останній звернувся до відповідача 2 з листом-вимогою №1 від 01.06.2017р. вих..№01-06/17-юр, яка вручена останньому 14.06.2017р., про що свідчить виписка Укрпошти, надана позивачем (а.с. 16), в якій останній, посилаючись на виявлений брак бутилки, не здійснення заміни товару або повернення коштів за товар, вимагає ТОВ ВКФ Скло-Пак перерахувати суму боргу з врахуванням інфляції, 3% річних, неустойки та упущеної вигоди в розмірі 260097,53грн.

Відповідно до п. 3.4. договору поставки Постачальник, у разі поставки неякісного товару зобов'язаний на вимогу Покупця здійснити його заміну або повернути покупцю сплачені за даний товар кошти протягом 7-ми днів з моменту пред'явлення покупцем відповідної вимоги. Заміна товару здійснюється за рахунок та засобами Постачальника. У разі виявлення неякісного товару Покупець має право : не проводити оплату товару з виявленими недоліками, а в разу якщо товар був оплачений - зменшити майбутні платежі за товар на суму оплаченого товару, претензії по якому пред'явлені покупцем. Постачальник відповідає за недоліки товару і зобов'язаний здійснити його заміну, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання, випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Статтею 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно зі ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Також відповідно до ч. 1, 3 ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, з договору поставки вбачається, що сторони не погодили порядок оформлення-прийняття неякісного товару, при цьому в п. 2.11 зазначили, що на їх взаємовідносини не поширюється дія Інструкції №П-6 та №П-7, затверджені постановами Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.1965р. та від 25.04.1966р.

Виходячи із умов договору поставки, сторони врегулювали випадки поставки неякісного товару і відповідно зобов'язання відповідача (Постачальника) в даному випадку: повернути кошти або здійснити заміну товару, - при цьому такі конкретизуються у відповідній вимозі Покупця і виникають в момент отримання останньої.

Так, зобов'язання Постачальника по поверненню вартості повернутого товару виникають з моменту отримання і протягом 7-ми днів відповідної вимоги від Покупця.

В порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не надано доказів повернення відповідачу 2 саме неякісного товару, разом з тим факт повернення є доведеним і заборгованість в сумі 109010,08грн. визнана відповідачем 2, про що свідчить підписаний сторонами акт звірки станом на 31.12.2016р.

При цьому суд зазначає, що акт звірки не є вимогою в розумінні умов п. 3.4. договору поставки і його підписання не свідчить про виникнення у відповідача 2 зобов'язання по поверненню отриманих коштів за товар. Такою вимогою суд вважає лист-вимогу №1, яку отримано Постачальником 14.06.2017р., тому, виходячи із умов договору, останній буд зобов'язаний повернути кошти за товар на протязі 7-ми календарних днів, тобто до 21.06.2017р. включно.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на вищевикладене, а також те, що відповідач в порядку ст..ст. 33, 34 не надав доказів про вчинення необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не повернув кошти за повернутий товар у встановлений умовами договору поставки строк, доказів протилежного суду не надав, він визнається судом таким, що прострочив та неналежним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору поставки, а відтак позов в частині стягнення з нього 109010,08грн. боргу підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 неустойку в розмірі 39373,85грн, штраф в розмірі 21802,02грн., а також збитки від інфляції в розмірі 16975,27грн.

Відповідно до п. 2.1. розділу 5 договору поставки, сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання Постачальником своїх зобов'язань за договором, він сплачує на користь покупця неустойку у вигляді штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання за кожен випадок.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги приписи ст.. 549 ЦК України, здійснивши аналіз умов п.2.1. розділу 5 договору поставки, суд зазначає, що неустойка у вигляді стягнення з постачальника штрафу за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по поверненню коштів за повернутий товар підпадає під визначення пені, яка, нараховується, виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої в строк суми за кожний такий випадок, тобто за кожен день прострочки платежу.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені спірним договором зобов'язання по оплаті товару у строк, передбачений у договорі та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді неустойки (пені), останній повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.2.1 розділу 5), у вигляду сплати пені, що за період з 22.06.2017р. (з даної дати починається прострочення даного зобов'язання) по 18.08.2009р. (згідно розрахунку позивача) становить 4330,54340грн.

Враховуючи, що відповідач 2 є таким, що прострочив зобов'язання по поверненню коштів за повернутий товар, з 22.06.2017р., позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 18.05.2016р. по 22.06.2017р. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% вартості продукції неналежної якості, що складає 21802,02грн., з посиланням на ОСОБА_3 ОСОБА_2 СРСР від 25.07.1988р. №88, є безпідставними і задоволенню не підлягають з огляду на ненадання позивачем належних доказів повернення товару саме неналежної якості, а також з огляду на те, що сторонами в договорі не передбачено такого розміру та виду відповідальності (штрафу).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги, що відповідач 2 прострочив виконання грошового зобов'язання по поверненню коштів за повернутий товар з 22.06.2017р., на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за період червень-липень 2017р. становить 108,79грн. Позов в частині стягнення з відповідача 2 інфляційних нарахувань у розмірі 16866,48 грн. заявлений безпідставно та задоволенню не підлягає.

Розглянувши позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 4103,56грн. суд зазначає наступне.

12 травня 2016 року між ТОВ ФРІЧ-ТОТ та ТОВ ТД Ресурс укладено договір поруки №12-05/16-1, згідно з умовами якого Поручитель (відповідач 1) поручився перед Кредитором (позивач) за виконання обов'язку ТОВ ВКФ Скло-Пак , код 31021654, за основним договором (договір поставки товару №11-15 від 14.12.2015р., а також накладна на повернення №ВП -0000001 від 10.05.2016р.) в об'ємі та на умовах, встановленим цим договором, а саме в обсязі, який дорівнює сплаті 3% річних від простроченої суми, при цьому розмір 3% річних, які підлягають сплаті поручителем, визначаються самостійно кредитором при пред'явленні відповідної вимоги.

Договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018р.

У відповідності до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідно до ст. 625 ЦК України у відповідача 2 виникло зобов'язання по сплаті боргу з врахування 3 % річних, а відповідач 1 поручився перед позивачем саме в обсязі сплати 3% річних, суд, з огляду на приписи ч. 2 ст. 554 ЦК України, беручи до уваги додатковий характер зобов'язання поручителя, суд приходить до висновку, що кредитор має право вимагати стягнення з поручителя процентів у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, на основі ч. 2 ст. 625 ЦК до фактичного погашення боргу. При цьому проценти нараховуються в порядку і розмірі, в яких вони підлягають відшкодуванню боржником за основним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав позовні вимоги позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми, що за період з 22.06.2017р. по 18.08.2017р. (по дане число інфляційні та річні нараховані позивачем) становить 516,66грн р., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів 3583,90грн. 3% річних, то такі задоволенню не підлягають з огляду на встановлений судом факт прострочення виконання зобов'язання по поверненню коштів відповідачем 2 з 22.06.2017р.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, осподарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Скло-Пак» , (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Данила Галицького, 1, код ЄДРПОУ 31021654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС» , (61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 39806596) 109010,08грн. боргу, 108,79грн. інфляційних, 4330,54грн. неустойки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1701,74грн.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Фріч-ТОТ» , (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924); товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Скло-Пак» , (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Данила Галицького, 1, код ЄДРПОУ 31021654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС» , (61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 39806596) 3% річних у розмірі 519,66грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7,80грн.

4. В позові про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фріч-ТОТ» , (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924 та з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Скло-Пак» , (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Данила Галицького, 1, код ЄДРПОУ 31021654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС» , (61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 39806596) 3% річних у розмірі 3583,90грн. відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.10.2017р.

Суддя ОСОБА_4