Постанова

від 12.10.2017 по справі 904/6772/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року Справа № 904/6772/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Науменко І.М., Кузнецова В.О.

Секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №77 від 31.07.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. представник, довіреність №14-428юр від 11.10.2017 р.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2017 року у справі №904/6772/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєр»

до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг"

про стягнення 185 654, 75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фаєр» (позивач) звернувся з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (відповідач) про стягнення 185 654, 75 грн. ( в т.ч. : 146 403, 87 грн. - інфляційних втрат та 39 250, 88 грн. - 3% річних ). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2877/47 від 22.06.15р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, що було встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.16р. (залишеним без змін постановою ДАГС від 20.03.17р.) у справі №904/6582/16, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 827 647, 20 грн. - основної заборгованості за договором №2877/47 від 22.06.15р., оскільки Відповідач вищезазначене рішення суду виконав лише 03.04.2017р. У зв'язку з прострочкою виконання відповідачем умов договору позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 146 403, 87 грн. - інфляційних втрат (за період : жовтень 2015 - березень 2017р.) та 39 250, 88 грн. - 3% річних (за період з 04.09.15р. по 02.04.17р.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2017 року у справі №904/6772/17 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєр» : 146 403, 87 грн. - інфляційних втрат, 39 182, 86 грн. - 3% річних та 2 783, 80 грн. - витрат на сплату судового збору.

В іншій частини позовних вимог - відмовлено, судові витрати в цій частині покладено на позивача.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована наступним:

- відповідно до положень ч.4 ст.849 ЦК України позивачем неправомірно було нараховано 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 185 654, 75 грн. за період з 04.09.2015 по 02.04.2017, оскільки дана норма не передбачає строку розрахунку замовника за виконанні підрядником роботи у випадку розірвання договору;

- відповідно до положень ст.530 ЦК України період нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинен починатися після семи днів від дня отримання відповідачем вимоги позивача, а саме після 05.02.2016р.;

- між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 01.12.2015, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором №2877/47 від 22.06.2015р. становить 24478грн.56коп. Вказану заборгованість було стягнуто рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2016р. у справі №904/444/16, що унеможливлює наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 827 647, 20 грн. станом на 01.12.2015;

- місцевим судом до уваги були прийняті виключно доводи позивача, певні правові обґрунтування та докази відповідача взагалі не зазначені в рішенні, чим порушено вимоги ГПК щодо рівності та змагальності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.16р. у справі № 904/6582/16 позов задоволено, стягнуто з відповідача - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача - ТОВ «Фаєр» : 827 647, 20 грн. - основного боргу за договором №2877/47 від 22.06.15р. та 12 415, 00 грн. - судового збору. Одночасно вищезазначеним рішенням було встановлено певні обставини невиконання відповідачем умов договору №2877/47 від 22.06.15р., та встановлено, що : «… Листом від 03.09.2015 року №323-14792 відповідач повідомив позивача про розірвання з ним ряду договорів, в тому числі і договору №2877/47 від 22.06.2015р. Після отримання листа відповідача №3232-14792 позивач припинив виконання робіт за договором, про що повідомив відповідача листом №326 від 03.09.2015р.» . Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.17р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.16р. у справі №904/6582/16 залишено без змін (а.с.16-18).

Так, рішенням господарського суду по справі №904/6582/16 встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язань за договору №2877/47 від 22.06.15р. та обставини розірвання (відмови від договору) відповідачем в односторонньому порядку вищезазначеного договору з позивачем.

Отже, як зазначено у вказаному рішенні господарського суду, предметом спору у справі фактично є стягнення плати за виконану частину будівельно-монтажних робіт та встановлене під час виконання робіт обладнання і використані матеріали, право на отримання якої, виникло у позивача з моменту відмови замовника від договору підряду до закінчення робіт (ст. 849 Цивільного кодексу України), а отже, при вирішенні даного спору повинні враховуватися докази, які підтверджують обсяг саме частини фактично виконаних робіт, а не докази повного їх виконання, як то передбачено умовами укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як підтверджено матеріалами справи, 03.04.17р. відповідачем виконано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.16р. у справі № 904/6582/16 та платіжним дорученням №600010925 від 03.04.17р. перераховано на користь позивача 840 062, 20 грн. (а.с.12).

Таким чином, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати основної заборгованості за договором №2877/47 від 22.06.2015р., позивачем нараховані 146 403, 87 грн. - інфляційних втрат (за період : жовтень 2015р. - березень 2017р.) та 39 250, 88 грн. - 3% річних (за період з 04.09.15р. по 02.04.17р.), що є причиною виникнення спору.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч.3 ст. 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 4 ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Листом від 03.09.2015 року №323-14792 відповідач повідомив його про розірвання з ним ряду договорів, в тому числі і договору №2877 від 22.06.2015р., в односторонньому порядку. В листі наведено прохання з вказаної дати (дати складання листа) не проводити ніяких подальших робіт та поставок; в іншому випадку, прийматися та оплачуватися вони не будуть, а також прохання забрати позивачу все поставлене обладнання, яке не відповідає умовам договору, оскільки приймати й оплачувати його відповідач не буде (а.с.36).

У відповідь позивач повідомив відповідача про зупинення робіт по об'єкту та про підготовку до вивезення раніше ввезених інструментів і механізмів (лист від 03.09.2015 року, вих. № 326) (а.с.37).

Враховуючи те, що відповідач, скориставшись своїм правом, відмовився від виконання підрядного договору до закінчення повного обсягу визначених договором робіт, слід дійти висновку щодо виникнення у нього обов'язку з оплати на користь позивача вартості фактично виконаних будівельно-монтажних робіт, вартості поставленого та змонтованого обладнання, а також переданих матеріалів, виконання/поставка/передача яких мали місце до дати розірвання договору відповідачем в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цієї норми випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань (п.1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.16р. у справі №904/6582/16 встановлений факт наявності заборгованості відповідача, яка була сплачена останнім із простроченням, тому є правомірним в даному випадку застосування наслідків порушення грошового зобов'язання платником у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому колегія суддів вважає, що позивач вірно визначився з періодом нарахування інфляційних збитків та 3% річних.

Колегія суддів вважає обґрунтованим перерахунок здійснений господарським судом заявлених сум позовних вимог та погоджується з необхідністю стягнення з відповідача 146 403, 87 грн. - інфляційних втрат (за період : жовтень 2015р. - березень 2017р.) та 39 182, 86 грн. . - 3% річних (за період з 04.09.15р. по 02.04.17р.), внаслідок чого позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо посилань скаржника на підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором №2877/47 від 22.06.2015р. станом на 01.12.2015р. становить 24478грн.56коп., яку було стягнуто рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2016р. у справі №904/444/16, до уваги колегією суддів не приймаються з огляду на викладене нижче.

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.16р. у справі №904/6582/16, представником позивача в судовому засіданні від 18.10.2016р. повідомлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2016р. у справі №904/444/16 було стягнуто заборгованість за договором №2877/47 від 22.06.2015р., згідно актів та документів, що були підписані сторонами. Предметом розгляду у цій справі, є заборгованість, яка виникла згідно актів та інших документів, які підтверджують виконання робіт, що не були підписані з боку відповідача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини. Тому, суд вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2017 року у справі №904/6772/17 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.10.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецова

Суддя І.М. Науменко