Постанова

від 19.10.2017 по справі 910/19499/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. Справа№ 910/19499/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача : не з'явилися;

Від відповідача-1: не з'явилися;

Від відповідача-2: не з'явилися;

Від відповідача-3: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд „Дженерал Інвест Ресурс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016

у справі № 910/19499/15 (головуючий суддя Ломака В.С.,судді Андреїшина І.О., Турчин С.О.)

За позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку"

до 1. Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Дженерал Інвестмент Ресурсес"

2. Публічного акціонерного товариства „Великоанадольський вогнетривкий комбінат"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгова компанія „Донвак-Мікс"

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Дженерал Інвестмент Ресурсес", Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгова компанія "Донвак-Мікс", про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № ККРОD.140338.001 від 05.07.2013 у розмірі 3 014 129, 46 дол. США, а саме:

- 2 164 401, 00 дол. США поточної заборгованості по тілу кредиту;

- 161 599, 00 дол. США простроченої заборгованості по тілу кредиту;

- 23 854, 28 дол. США поточної заборгованості по процентам;

- 178 513, 60 дол. США простроченої заборгованості по процентам;

- 35 367, 56 дол. США пені;

- 450 394, 02 дол. США штрафу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем-1 Кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит. В забезпечення зобов'язань відповідача-1 були укладені договори поруки з відповідачем-2 та відповідачем-3. Оскільки відповідач-1 порушив умови Кредитного договору, позивач звернувся до відповідачів з вимогою про повернення боргу, яка виконана не була. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів боргу за кредитним договором, пені та штрафу.

19.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути солідарно з відповідачів 3 143 223, 62 дол. США, а саме:

- 2 014 273, 00 дол. США поточної заборгованості по тілу кредиту;

- 311 727, 00 дол. США простроченої заборгованості по тілу кредиту;

- 17 290, 57 дол. США поточної заборгованості по процентам;

- 274 859, 42 дол. США простроченої заборгованості по процентам;

- 1 707 647, 82 грн. пені;

- 10 297 474, 68 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" до 1)Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Дженерал Інвестмент Ресурсес"про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено повністю, 2) Публічного акціонерного товариства „Великоанадольський вогнетривкий комбінат", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгова компанія „Донвак-Мікс" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково..

Присуджено до стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Дженерал Інвестмент Ресурсес", Публічного акціонерного товариства „Великоанадольський вогнетривкий комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгова компанія „Донвак-Мікс" на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" заборгованість по кредиту в сумі 2 326 000 дол. США 00 центів та заборгованість по процентам в сумі 248 795 дол. США 93 центи.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Дженерал Інвестмент Ресурсес" на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" заборгованість по процентам в сумі 43 354 дол. США 06 центів.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Дженерал Інвестмент Ресурсес" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 21 134,88 грн.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства „Великоанадольський вогнетривкий комбінат" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 20 083,72 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгова компанія „Донвак-Мікс" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 20 083,72 грн.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Дженерал Інвестмент Ресурсес" на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" 11 070,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства „Великоанадольський вогнетривкий комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" 11 070,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгова компанія „Донвак-Мікс" на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку" 11 070,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 Публічне акціонерне товариство „Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд „Дженерал Інвест Ресурс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач - 1 зазначив, що на думку апелянта позивач не довів належним чином ані факт надання кредиту ані фактичний розмір наданого кредиту. Не надав документу встановленої форми про видачу кредиту та не довів виконання прийнятих на себе зобов'язань за КД у повному обсязі. Посилання суду першої інстанції на те, що позивач нібито, звертався до відповідача-1 з вимогою від 10.02.2015 та листами до відповідача - 1 та відповідача - 2 є помилковими, оскільки ані відповідає дійсності, та не є підтвердженими належними доказами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд „Дженерал Інвест Ресурс" у справі №910/19499/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд „Дженерал Інвест Ресурс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2016.

23.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду справи та від представника відповідача-1 надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

24.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 24.03.2016, повноважні представники відповідача-1, -2, -3 не з'явилися. Представник позивача заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд „Дженерал Інвест Ресурс" відкладено на 19.04.2016.

15.04.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд „Дженерал Інвест Ресурс" відкладено на 10.05.2016 та продовжено строк вирішення спору.

05.05.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення щодо призначення судової економічної експертизи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

10.05.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 10.05.2016, представник відповідача-1 подав заяву про долучення до матеріалів справи листа ДП „ДІСЕД", яка колегією суддів була оглянута та долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 підтримав клопотання про призначення судової економічної експертизи вказуючи про необхідність визначення документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з надання кредиту, оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредиту за Кредитним договором, що входять до предмета доказування у даній справі та потребує спеціальних економічних знань. Представник позивача заперечив проти проведення судової економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 провадження у справі №910/19499/15 зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової експертизи, проведення якої доручено Державному підприємству "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень".

12.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" надійшов лист від 07.09.2017 № 01-151/682 в якому вказано, що ДП "ДІСЕД" було перейменовано в ДП "ЦОІ" та затверджено нову редакцію Статуту підприємства.

Згідно із пунктом 3.1 Статуту Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2016 № 3624/5, головною метою Інституту було задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також фізичних та юридичних осіб у забезпеченні їх незалежною кваліфікованою та об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки на надання консультаційних, інформаційних , аналітичних, маркетингових послуг з метою задоволення потреб держави, фізичних та юридичних осіб.

Проте, після перейменування та затвердження нової редакції Статуту підприємства 16.08.2017, було змінено його мету і предмет діяльності.

Крім того в штаті підприємства відсутні експерти-фахівці, які мають право проводити судові експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне поновити апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 поновлено провадження по справі, розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд „Дженерал Інвест Ресурс" призначено на 19.10.2017.

В судове засідання, призначене на 19.10.2017, повноважні представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка позивача, відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Як вже зазначалось вище, 12.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" надійшов лист від 07.09.2017 № 01-151/682 в якому вказано, що ДП "ДІСЕД" було перейменовано в ДП "ЦОІ" та затверджено нову редакцію Статуту підприємства.

З наявного вматеріалах справи, листа Державного підприємства "Центр оцінки та інформації", вбачається що згідно із пунктом 3.1 Статуту Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2016 № 3624/5, головною метою Інституту було задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також фізичних та юридичних осіб у забезпеченні їх незалежною кваліфікованою та об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки на надання консультаційних, інформаційних , аналітичних, маркетингових послуг з метою задоволення потреб держави, фізичних та юридичних осіб.

Крім того, після перейменування та затвердження нової редакції Статуту підприємства 16.08.2017, було змінено його мету і предмет діяльності.

Відповідно до частини першої 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Колегія суддів приходить до висновку, що повторне призначення судової експертизи в даній справі, є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору, а тому продовжує розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Дженерал Інвестмент Ресурсес" було укладено Кредитний договір № ККРОD.140338.001.

Згідно із пунктом 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.1.1. кредитного договору визначено, що кредит надається у розмірі 2 502 189, 00 дол. США.

Відповідно до пункту 1.1.2. кредитного договору термін користування кредитом до 04.07.2016 включно.

Згідно із пунктом 1.1.3. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом: 11 % річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: рефінансування кредитної заборгованості ПАТ "ЗНВІФ" Дженерал Інвестмент Ресурсес" у ПАТ "ПУМБ", поповнення оборотних коштів, надання фінансової допомоги (п. 1.2. кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору вид кредиту - поновлювальна кредитна лінія.

Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що моментом надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Згідно із пунктом 2.4. кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число поточного місяця, починаючи з дати підписання даного Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного Договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 2.5. Кредитного договору було визначено, що позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії:

05.07.2013 р. - 04.07.2014 р. - 2 502 189, 00 дол. США;

05.07.2014 р. - 04.08.2014 р. - 2 483 423, 00 дол. США;

05.08.2014 р. - 04.09.2014 р. - 2 464 657, 00 дол. США;

05.09.2014 р. - 04.10.2014 р. - 2 445 891, 00 дол. США;

05.10.2014 р. - 04.11.2014 р. - 2 427 125, 00 дол. США;

05.11.2014 р. - 04.12.2014 р. - 2 408 359, 00 дол. США;

05.12.2014 р. - 04.01.2015 р. - 2 389 593, 00 дол. США;

05.01.2015 р. - 04.02.2015 р. - 2 352 061, 00 дол. США;

05.02.2015 р. - 04.03.2015 р. - 2 314 529, 00 дол. США;

05.03.2015 р. - 04.04.2015 р. - 2 276 997, 00 дол. США;

05.04.2015 р. - 04.05.2015 р. - 2 239 465, 00 дол. США;

05.05.2015 р. - 04.06.2015 р. - 2 201 933, 00 дол. США;

05.06.2015 р. - 04.07.2015 р. - 2 164 401, 00 дол. США;

05.07.2015 р. - 04.08.2015 р. - 2 126 869, 00 дол. США;

05.08.2015 р. - 04.09.2015 р. - 2 089 337, 00 дол. США;

05.09.2015 р. - 04.10.2015 р. - 2 051 805, 00 дол. США;

05.10.2015 р. - 04.11.2015 р. - 2 014 273, 00 дол. США;

05.11.2015 р. - 04.12.2015 р. - 1 976 741, 00 дол. США;

05.12.2015 р. - 04.01.2016 р. - 1 939 209, 00 дол. США;

05.01.2016 р. - 04.02.2016 р. - 1 901 677, 00 дол. США;

05.02.2016 р. - 04.03.2016 р. - 1 864 145, 00 дол. США;

05.03.2016 р. - 04.04.2016 р. - 1 826 613, 00 дол. США;

05.04.2016 р. - 04.05.2016 р. - 1 789 081, 00 дол. США;

05.05.2016 р. - 04.06.2016 р. - 1 751 549, 00 дол. США;

05.06.2016 р. - 04.07.2016 р. - 1 714 017, 00 дол. США.

У випадку невиконання графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому, банк призупиняє подальше надання кредиту відповідно до пункту 3.1.10.

Згідно із пунктом 2.7. кредитного договору розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Розрахунок пені та штрафів здійснюється банком у валюті кредиту, сплата здійснюється позичальником у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 2.13. кредитного договору).

Пунктом 4.2.16. кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язався у період дії договору направляти на поточний рахунок у банку чисті надходження від господарської діяльності пропорційно до кредитної заборгованості перед банком до загального кредитного портфеля позичальника.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору було визначено, що при порушенні будь-якого із зобов'язань, визначених умовами даного Договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк має право змінити умови договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобов'язань за договором шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату.

Згідно із пунктом 6.2. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3. цього Договору, а саме: 22 % річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 6.4. кредитного договору визначено, що за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 6.5. кредитного договору було передбачено, що банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 2, 0 % від суми кредиту, зазначеної в пунктами 1.1.1. цього Договору, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником пунктами 4.2.1., 4.2.6., 4.2.9., 4.2.10., 4.2.11., 4.2.13., 4.2.16., 4.2.17., 4.2.17.1., 4.2.17.2., 4.2.17.3. цього Договору за кожний факт порушення.

У випадку порушення зобов'язання, передбаченого пунктами 4.2.6.1., 4.2.7., 4.2.7.1. цього Договору позичальник сплачує банку штраф в розмірі 5 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1. цього Договору (за кожний факт порушення), а також відшкодовує документально підтверджені витрати банку, пов'язані з цим порушенням (зокрема, по пов'язані зі сплатою штрафу за перевищення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента та/або нормативу максимального розміру кредитів, гарантій, порук, наданих одному інсайдеру (п. 6.6. кредитного договору).

Згідно із пунктом 6.7. кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів за кожним із грошових зобов'язань, передбачених даним Договором, більш ніж за 30 днів, що спричинило звернення банку в судові органи, постачальник виплачує банку штраф, який розраховується за наступною формулою: 1000, 00 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до пункту 6.8. Кредитного договору було визначено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених п. 4.2.14. цього Договору позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1000 грн., та належно виконує порушеним ним зобов'язання.

Пунктом 7.1. кредитного договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.

05.07.2013 в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір поруки № РХ039031.140349.002.

Згідно із пунктом 1.1. поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки № РХ039031.140349.002 було визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора тощо.

Пунктом 1.3. договору поруки визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Крім того, в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, 05.07.2013 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-3 було укладено Договір поруки № РХ039031.141230.001.

Відповідно до пцнкту 1.1. поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно із пунктом 1.2. договору поруки № РХ039031.141230.001 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора тощо.

Пунктом 1.3. договору поруки № РХ039031.141230.001 визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Відповідно до пунктів 6.1. вказаних договорів поруки, порука та відповідальність поручителів припиняються лише після виконання зобов'язань в повному обсязі.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти за заявками останнього.

Згідно із випискою по особовому рахунку з 05.07.2013 по 09.06.2015 позивачем було видано відповідачу кредитні кошти: 1 100 000, 00 дол. США - 05.07.2013, 50 000, 00 00 дол. США - 12.07.2013, 91 000, 00 00 дол. США - 30.07.2013, 50 000, 00 дол. США - 01.08.2013, 125 000, 00 дол. США - 22.08.2013, 100 000, 00 дол. США - 27.08.2013, 100 000, 00 дол. США - 10.09.2013, 1 800 000, 00 дол. США - 04.11.2013, всього 3 416 000, 00 дол. США.

Доказів того, що відповідач-1 вказаними коштами не користувався, або що вони були перераховані позивачем на рахунок, який відповідачу-1 не належав, матеріали справи не містять.

Відповідач згідно з вказаною випискою повернув позивачу: 590 000, 00 дол. США - 24.09.2013, 186 723, 61 дол. США - 02.10.2013, 13 276, 39 дол. США - 03.10.2013, 200 000, 00 дол. США - 07.10.2013, 100 000, 00 дол. США - 17.10.2013, всього 1 090 000, 00 дол. США.

Враховуючи порушення відповідачем-1, як позичальником, термінів виконання зобов'язань за Кредитним договором, зокрема, щодо сплати процентів, позивач звернувся до нього листом від 10.02.2015 р. з вимогою про погашення заборгованості: 2 326 000, 00 дол. США за кредитом, 15 635, 88 дол. США по процентам; прострочена заборгованість по кредиту - 65 386, 45 дол. США, по процентам - 2 857, 97 дол. США. З урахуванням зазначеного, позивач вимагав достроково виконати зобов'язання за Кредитним договором в строк до 28.02.2015. При цьому, у вказаному листі позивач попередив відповідача-1 про те, що при невиконані вимог позивача у вказаний строк, вся заборгованість за Кредитним договором вважатиметься простроченою.

Позивач листом від 12.06.2015 вимагав від відповідача-1 повернути у повному обсязі наданий кредит, сплатити відсотки та нараховані пеню і штраф.

Крім того, листом від 12.06.2015 позивач звертався до відповідача-2 з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором, проте вона була залишена без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 було подано до суду заяву про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 814 300, 85 грн., з огляду на зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог.

Вказана заява мотивована тим, що позивач є одночасно боржником відповідача-1 на вказану суму, оскільки на поточному рахунку відповідача-1 № 26501018068020 на дату запровадження ліквідаційної процедури банку знаходились грошові кошти в сумі 814 300, 85 грн., у зв'язку з чим відповідач-1 звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.01.2016. Відповідач-1 зазначає, що відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.09.2015 № 12-33820/15 дозволяється зарахування зустрічних однорідних вимог, коли боржник банку є одночасно кредитором цього банку і кошти спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами.

15.07.2013 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір банківського поточного рахунку № TF.140338.007, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26501018068020.

Згідно із пунктом 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно із пунктом 1.5. договору банківського поточного рахунку № TF.140338.007 клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку (рахунках) з дотриманням вимог чинного законодавства, за винятком примусового списання коштів та накладення арешту (тимчасового призупинення операцій), запровадженими органами у випадках, передбачених законами України.

Відповідно до пункту 4.1. договору банківського поточного рахунку № TF.140338.007 банк має право на договірне списання грошових коштів, а клієнт доручає банку самостійно, згідно тарифів банку та договірних умов, що діють на день проведення операції (-ій) чи надання послуги, утримувати плату за обслуговування рахунку (-ів) та плату за виконані операції і надані послуги за цим Договором та іншої заборгованості клієнта перед банком.

Пунктом 6.1. договору банківського поточного рахунку № TF.140338.007 передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 15.07.2014. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати цей Договір, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Якщо протягом 12 місяців з дня відкриття рахунку (рахунків) або 12 місяців з дати останньої операції не здійснюються операції, клієнт і банк домовляються про таке: а) в разі відсутності коштів на рахунку (рахунках) клієнта - банк відмовляється від договору, а рахунок закривається; б) якщо на рахунку є кошти клієнта - банк відмовляється від договору, при цьому рахунок закривається, а залишок видається клієнтові; якщо клієнт не з'являється і місцезнаходження його не відоме, залишки грошових коштів на рахунку перераховуються на окремі аналітичні рахунки банку для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами.

З наявних в матеріалах справи виписок по поточному рахунку № 26501018068020 вбачається, що станом на 23.12.2015 на ньому знаходяться кошти відповідача-1 в сумі 814 300, 85 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно із постановою Правління Національного банку України від 21.12.2015 № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.12.2015 № 234 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку".

За наслідками прийнятого рішення, було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" з 23.12.2015 до 22.12.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "ВБР", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Міхну Сергію Семеновичу на два роки з 23.12.2015 до 22.12.2017 включно.

Таким чином, на дату початку ліквідаційної процедури у позивача безумовно настав строк з повернення відповідачу-1 належних останньому грошових коштів з поточного рахунку № 26501018068020 в сумі 814 300, 85 грн.

Пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Згідно із Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.09.2015 № 12-33820/15 також зазначається, що згідно абзацу другого пункту 8 частини 2 статті 46 Закону у редакції, що діє з 12.08.2015, протягом здійснення процедури ліквідації банку зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено, крім випадків, визначених зазначеним пунктом Закону. У цьому разі боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку, кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, а також договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Частинами 2 - 6, 8 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до пункту 4.22 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893, вимога, заявлена в іноземній валюті, уключається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим Національним банком України на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 21.01.2016 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" з заявою про задоволення вимог кредитора на суму 814 300, 85 грн.

Крім того, з урахуванням зазначених вище строків складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, станом на дату розгляду цього спору в суді першої інстанції, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вказана заява не розглядалась та реєстр вимог кредиторів ще не затверджено.

Таким чином, доводи позивача щодо передчасності вимог відповідача-1 щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, знаходять своє підтвердження, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимоги позивача полягають у достроковому поверненні кредиту та сплаті боргу щодо нарахованих процентів.

Розглядаючи питання щодо дострокового повернення кредиту у зв'язку з простроченням позичальником свого обов'язку щодо повернення позики, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати, зокрема, дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У такому разі, дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань, а свідчить лише про зміну умов договору в частині строку його виконання та відповідає способу захисту порушеного матеріального права.

З урахуванням умов Кредитного договору та встановлених обставин справи слід вважати термін повернення кредиту та сплати процентів на дату звернення позивача до суду у повному обсязі таким, що настав, а заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, - обґрунтованими.

Тобто, з відповідача-1 має бути стягнуто в судовому порядку 2 326 000, 00 дол. США заборгованості по кредиту та 292 149, 99 дол. США заборгованості по процентам.

Оскільки відповідачі-2 та -3 виступили поручителями відповідача-1 за Кредитним договором, з них має бути стягнуто солідарно заборгованість по кредиту та заборгованість по процентам, але лише в частині, відносно якої не сплив шестимісячний строк, визначений частиною 4 статті 599 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В даному випадку, як зазначалось вище, за умовами договорів поруки їх сторони погодили, що у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених Кредитним договором, поручителі та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Частиною 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Частиною 1 статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із ч. 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до статтей 251, 252 ЦК України настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором.

Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Боржник (а відтак і поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 04.07.2016, сплачуючи щомісячно проценти за користування кредитом та повертаючи частинами наданий кредит у відповідності до графіку зменшення кредитної лінії.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

У зв'язку з порушенням боржником строків сплати процентів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною 2 статті 1050 ЦК України та пунктом 6.1. Кредитного договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши боржнику лист від 10.02.2015 про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 28.02.2015.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла в боржника у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник порушив зобов'язання з повернення тіла кредиту 05.02.2015, не сплативши 11 471, 00 дол. США для зменшення кредитної лінії з 2 352 061, 00 дол. США до суми в 2 314 529, 00 дол. США, а зобов'язання зі сплати процентів порушив в жовні 2014 року, після чого за ним почала обраховуватись прострочена заборгованість.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14.

Враховуючи, що відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тобто, з часу несплати кожного з платежів у відповідності до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина 4 статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини 4 статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень частини 4 статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові № 6-53цс14 від 17.09.2014.

В даному випадку, позивачем, враховуючи пред'явлення в липні 2015 року даного позову до відповідачів 2 та 3, не пропущено шестимісячний строк, визначений частиною 4 ст. 599 ЦК України до вимог про погашення кредиту в цілому, а до вимог про сплату процентів за Кредитним договором, що нараховані позивачем за період з січня 2015 року (початок прострочення щодо сплати процентів за січень - 06.02.2015) по 29.10.2015 (дата, до якої розраховано прострочену заборгованість зі сплати процентів) на загальну суму в розмірі 231 505, 36 дол. США та 17 290, 57 дол. США (поточна станом на час звернення з даним позовом заборгованість зі сплати процентів).

Отже, з відповідачів має бути стягнуто солідарно заборгованість по кредиту в сумі 2 326 000, 00 дол. США та заборгованість по процентам в сумі 248 795, 93 дол. США.

Решта - 43 354, 06 дол. США заборгованості по процентам має бути стягнута на користь позивача з відповідача-1 одноособово.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно із статтями 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Відповідно до частини 7 статті 4 вказаного Закону передбачено, що координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" визначено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно із рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р., в тому числі: смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області та місто Донецьк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 протягом 2014 року провадив свою господарську діяльність за адресою: місто Донецьк, вулиця Марії Ульянової, будинок 27; а місцезнаходженням відповідача-2 є адреса: Донецька область, Волноваський район, селище міського типу Володимирівка, вулиця Заводська, будинок 1; відповідача-3: місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 163 Д.

05.11.2014 листом № 18-112/64483 Національний банк України повторно повідомив всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

30.10.2014 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області та місто Донецьк.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", яким затверджено відповідний Перелік населених пунктів, до якого включено смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області та місто Донецьк, а також визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Таким чином, у спірних правовідносинах має бути застосовано норми статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовлено позивачеві в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів пені та штрафу, оскільки вони нараховані за період, протягом якого здійснювалась антитерористична операція на Сході України, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Дана правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від 15.10.2015 у справі № 908/418/15-г, від 18.11.2015 у справі № 908/2285/15-г.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий Недеверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний фонд "Дженерал Інвест Ресурс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі № 910/19499/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19499/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська