Ухвала

від 11.10.2017 по справі 760/20043/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№1-кс/760/13942/17

(№760/20043/17)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11. 10. 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві, клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Вайлай» про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Вайлай» про скасування арешту майна.

Заявник в поданому клопотанні просив слідчого суддю скасувати арешт грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ВАЙЛАЙ» (код ЄДРПОУ 40824105) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкритих у AT «УКРСИББАНК», МФО 351005.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином.

Слідчий суддя, вивчивши та дослідивши матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 32017000000000063 було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ВАЙЛАЙ» (код ЄДРПОУ 40824105) № НОМЕР_1 . № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкритих у АТ «УКРСИББАНК», МФО 351005.

Підставою для накладення арешту на вказані рахунки стало клопотання старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР ДФС України ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32017000000000063 внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань 30.05.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 205. ч. З ст. 209. ч. З ст. 28, ч. З ст. 212, ч. 1 ст. 192. ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 205. ч. З ст. 28, ч. З ст. 212. ч, 5 ст. 191,ч. З ст. 229, ч. З ст. 358, ч. 1 ст. 255. ч. З ст. 209 КК України.

Заявник в поданому клопотанні про скасування арешту посилався на те, що слідчим в процесі розгляду клопотання про накладення арешту на майно не було обґрунтовано та доведено причетності посадових осіб ТОВ «ВАЙЛАЙ» до протиправної діяльності, зокрема те, що товариство має ознаки фіктивності та використовується у злочинних схемах зі створення штучної документації видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість, на що слідчий посилався в клопотанні про накладення арешту на майно. Також заявник зазначав, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку ТОВ «ВАЙЛАЙ» не є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони набуті підприємством в результаті здійснення законної господарської діяльності. Вказував на те, що матеріали досудового розслідування не містять жодного доказу вчинення посадовими особами ТОВ «ВАЙЛАЙ» будь-яких кримінальних правопорушень, а також не містять жодного доказу завдання будь-кому та будь-якої шкоди. В зв`язку із зазначеним заявник вважаючи, що арешт на грошові кошти підприємства було накладено не обґрунтовано, при цьому в наслідок арешту було повністю паралізовано роботу підприємства, просив про задоволення клопотання, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що передбачено ч.2 ст.131 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом положень ст. 3 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондуються із ч. 1 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Вбачається, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку ТОВ «ВАЙЛАЙ» не є речовими доказами у кримінальному провадженні, в межах розслідування якого було накладено арешт, оскільки вони набуті підприємством в результаті здійснення законної господарської діяльності.

Також вбачається, що матеріали досудового розслідування не містять належних доказів вчинення посадовими особами ТОВ «ВАЙЛАЙ» будь-яких кримінальних правопорушень, а також не містять доказів завдання будь-кому та будь-якої шкоди, що може бути підставою для накладення арешту.

Встановлено, що в наслідок накладення арешту повністю паралізовано роботу підприємства, через арешт грошових коштів ТОВ «ВАЙЛАЙ» не має можливості виплачувати заробітну плату, позбавлено можливості виконувати зобов`язання по господарським договорам перед контрагентами, що спричиняє підприємству матеріальні збитки, а держава, в свою чергу, недоотримує кошти у вигляді податків.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вищевказані положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене вище, зважаючи на обставини справи вбачається, що на даний час відсутні підстави для арешту вищезазначеного майна, а тому подане клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ВАЙЛАЙ» (код ЄДРПОУ 40824105) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкритих у AT «УКРСИББАНК», МФО 351005, відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27. 07. 2017 року по справі №760/13555/17 (№1-кс/760/10874/17).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1