Постанова

від 15.02.2007 по справі 25/118/06-16/130/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/118/06-16/130/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.02.07                                                                                       Справа №25/118/06-16/130/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Федорова І.О. (головуючого, доповідача), Кричмаржевського В.А. та Мойсеєнко Т.В.               

при секретарі  Шерник О.В.

за  участю  представників сторін:

кредитора - не з'явився

боржника  - Кузнецова А.О., дов. №044/05 від 17.10.2005р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”, м.Запоріжжя

на ухвалу господарського суду  Запорізької області від 17.10.2006 року

у справі   № 25/118-06-16-130-06

про  банкрутство  Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ- 2000”, м.Запоріжжя

порушеної  за заявою  ВАТ „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”, м.Запоріжжя

                                                  Установив:

22 травня 2006р. до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ- 2000”, м.Запоріжжя, в порядку ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернулося Відкрите акціонерне товариство „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”, м.Запоріжжя.

У заяві кредитор просив господарський суд визнати банкрутом боржника - ТОВ.„МІГ-2000”, м.Запоріжжя, та призначити ліквідатором ініціюючого кредитора - ВАТ „Дніпроспецсталь”, у зв'язку з наявністю у боржника перед кредитором безспірної заборгованості у розмірі 200374грн.22коп., що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 06.05.2003р. у справі №14/152, яке набрало законної сили.

           Ухвалою суду від 24.05.2006р. на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено  провадження у справі про банкрутство, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено наступне засідання суду.

           Постановою господарського суду Запорізької області від 05.06.2006р. (суддя Дьоміна А.В.) боржник визнаний банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор банкрута. Постанова мотивована ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом”.

Вищий господарський суд України за наслідками розгляду касаційної скарги боржника постановою від 13.09.2006р. постанову господарського суду Запорізької області від 05.06.2006р. скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши заяву та кредиторські вимоги ініціюючого кредитора по суті, господарський суд Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) ухвалою від 17.10.2006р. провадження у справі припинив.

До такого висновку місцевий господарський суд дійшов у зв'язку з відсутністю ознак, передбачених у статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також внаслідок погашення боржником заборгованості перед кредитором.  

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ініціюючий кредитор оскаржив її до Запорізького апеляційного господарського суду, просить скасувати прийнятий судовий акт.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник звертає увагу апеляційної інстанції на те, що судом при винесені оскаржуваної ухвали допущені порушення норм матеріального і процесуального права, неправильне їх застосування, невідповідність висновків обставинам справи. На його думку матеріали справи містять докази, що дають підстави здійснювати провадження у справі про банкрутство згідно зі статтею 52 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, погашення заборгованості боржником після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є незаконним.

Боржник у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні погодилися з оскаржуваною ухвалою, просять апеляційну скаргу кредитора залишити без задоволення, а ухвалу – без змін.

Кредитор не забезпечив явку в судове засідання свого представника, хоча про місце і час судового процесу повідомлений в установленому законом порядку. Колегія суддів, враховуючи обмеженість в часі при розгляді апеляційної скарги, встановленої процесуальним законом, та відсутність перешкод у її розгляді, вважає за можливе переглядати справу в апеляційному порядку за відсутності представника кредитора.

           Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №441 від 15.02.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Федорова І.О. (головуючого, доповідача), Кричмаржевського В.А. та Мойсеєнко Т.В.                 

           Заслухавши пояснення представника боржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Перш за все колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що оскаржуючи ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2006р., він не прийняв до уваги постанову Вищого господарського суду України від 13.09.2006р. у цій справі (а.с.82-85 т.1), з якої вбачається, що ознаки відсутності боржника, які передбачені у статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у заяві кредитора та інших матеріалах справи відсутні. Разом з тим, касаційна інстанція встановила (а.с.85 т.1), що ініціюючий кредитор має докази, що можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство даного боржника за загальною процедурою. Перехід до загальної процедури банкрутства може бути здійснений лише за наявності відповідного клопотання ініціюючого кредитора.

          А згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України факти,   встановлені рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факт відсутності ознак статті 52 вищезгаданого Закону встановлений судом касаційної інстанції.

          Крім того, колегія суддів повністю погоджується з висновками, яких дійшов суд першої інстанції.

          Зокрема, відповідно до ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника - юридичної    особи    відсутні  за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.  

          Отже, умовою здійснення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою є наявність передбачених даною нормою обставин (однієї або у сукупності) чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про нездійснення боржником підприємницької діяльності у зв'язку з його відсутністю.

          Як на підставу здійснення провадження у справі про банкрутство боржника за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор послався на факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

          Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням і про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.  

          Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 18 цього ж Закону, якщо відомості, які  підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі  відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані  в спорі з третьою особою. Порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, який здійснюється державним реєстратором, визначений у статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

          Відповідно до вимог частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як на підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням кредитор посилається на матеріали виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2003р. у справі №14/152, яким з боржника на користь кредитора стягнуто 201344грн.47коп. Так, згідно з актом державного виконавця Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 19.05.2006р. боржник за юридичною адресою: м.Запоріжжя вул. Базова,11, відсутній. Проте цей акт не може вважатися належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням в силу вищенаведених норм права, оскільки належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є запис у Єдиному державному реєстрі про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, здійснений державним реєстратором.

          Довідка з Єдиного державного реєстру від 12.10.2006р. (у матеріалах справи) засвідчує, що реєстраційний запис у цьому реєстрі про відсутність боржника – ТОВ. „МІГ-2000” за юридичною адресою відсутній.

          Матеріалами справи спростовуються і будь-які інші ознаки відсутності підприємницької діяльності боржника. Так, у матеріалах справи містяться докази - інформація та належно посвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість, надані ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, які свідчать про подання боржником податкової звітності, боржник перебуває у господарсько-договірних відносинах та здійснює господарські операції.

          Викладене свідчить про відсутність підстав для здійснення провадження у цій справі за спрощеною процедурою - на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Із викладеного також вбачається, що провадження у цій справі може в подальшому здійснюватися за загальною процедурою, тобто, суд вправі перейти у межах цієї справи до загальної процедури банкрутства, але за умови подання ініціюючим кредитором відповідного клопотання.  Але такого клопотання не було подано, господарський суд не наділений правом за своєю ініціативою переходити зі спрощеної процедури до загальної процедури банкрутства, якщо заява про порушення справи про банкрутство подана саме на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Судова колегія також приймає до уваги той факт, що боржником на даний час повністю погашена заборгованість перед кредитором, що підтверджується наданою інформацією та банківськими документами ЗАТ „КБ „ПриватБанк”(у матеріалах справи), та платіжною вимогою №1218/11 від 13.01.2006р., наданою представником боржника. Зазначена сума не була повернута кредитором боржникові.

          Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

       Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний  господарський суд -

                                                                 Постановив:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2006р. у справі №25/118/06-16/130/06 – без змін.