Постанова

від 22.02.2007 по справі 5/407/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/407/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.07                                                                                       Справа №5/407/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача:          Лаєвський О.К., довіреність № 202 від 17.10.2005р.;

відповідача:      Ненашева Я.В., довіреність № 4 від 21.02.2007р.;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Товариства з обмеженою відповідальністю

                                       Виробничо-будівельний комбінат «Моноліт»,

                                       м. Мелітополь Запорізької області

на рішення                   господарського суду Запорізької області від 25.10.2006 року

у справі                         № 5/407/06

за позовом                    Акціонерного банку «ТАС-Бізнесбанк», м. Запоріжжя

до відповідача             Товариства з обмеженою відповідальністю

                                       Виробничо-будівельний комбінат «Моноліт»,

                                       м. Мелітополь Запорізької області

про                                 стягнення заборгованості і звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», м. Запоріжжя було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельний комбінат «Моноліт», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення заборгованості за простим векселем № 693135374223 в сумі 250.000,00 грн. та звернення стягнення на заставне майно відповідача, передане в заставу відповідно до договору застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р., укладеного між сторонами, в рахунок часткового погашення заборгованості за вказаним векселем в сумі 130.000,00 грн.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 25.10.2006р. у справі № 5/407/06 (суддя Проскуряков К.В.) позов задовольнив: стягнув з відповідача на користь позивача частину заборгованості за векселем в сумі 250.000,00 грн. та звернув стягнення на заставне майно відповідача, передане в заставу згідно з договором застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р. на користь позивача в сумі 130.000,00 грн.

В основу рішення судом покладені приписи ст.ст. 1, 3, 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», ст.ст. 3, 20 Закону України «Про заставу», «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території», затвердженого Постановою Правління НБУ від 16.12.2002р. № 508, Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930р. Судом зроблений висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та в доповненнях до неї ТОВ ВБК «Моноліт», відповідач у справі, з посиланням на ст.ст. 5, 69 ГПК України вказує на те, що порядок досудового врегулювання спорів не розповсюджується на спори про стягнення заборгованості по опротестованим векселям. Спір про стягнення заборгованості по опротестованому векселю має бути вирішеним господарським судом у строк не більше одного місяця з дня отримання позовної заяви. Позивач вексель не опротестував, чим порушив ст.2 Закону України «Про обіг векселів в Україні». Позивачем не вказано, на яке саме майно він просить звернути стягнення в сумі 130.000,00 грн., оскільки сума всього заставного майна складає 142.560,00 грн.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2006р. у справі № 5/407/06 скасувати і в позові відмовити.

АБ «ТАС-Бізнесбанк», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим. Зазначає що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Позовні вимоги до акцептантів, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Законом передбачена можливість векселедержателя звернутися до суду з вимогою до векселедавця за неопротестованим векселем. Законодавством не передбачено здійснення експертної оцінки на момент звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на заставлене майно. Оцінка майна здійснюється державним виконавцем або експертом оцінювачем в ході виконавчого провадження.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2006р. у справі № 5/407/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 551 від 21.02.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Мойсеєнко Т.В.

В судовому засіданні 22.02.2007р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 27.12.2001р. між АБ «Муніципальний», правонаступником якого є АБ «ТАС-Бізнесбанк», і ТОВ «Моноліт-Агро» (векселедержатель) був укладений договір № 350-В про врахування векселю, згідно з п.1 якого в порядку і на умовах, зазначених в цьому договорі, банк здійснює врахування векселю векселедержателя, реквізити якого є наступні:

- вид векселя: простий;

- місце складання: м. Мелітополь;

- номер векселя: 693135374223;

- виданий: ТОВ ВБК «Моноліт»;

- номінальна вартість: 7.000.000,00 грн.;

- строк погашення: за пред'явленням, але не раніше 25.11.2004р.;

- процентна ставка за векселем: 35 % річних;

- дата складання: 27.12.2001р.;

- наказу кого виписаний вексель: ТОВ «Літтл-брок».

Векселедержатель передає банку вексель, що знаходиться в його власності, за яким він є індосантом. При цьому вексель повинен бути оформлений у відповідності з діючим законодавством України, мати всі необхідні реквізити і передаватися банку з бланковим індосаментом векселедержателя (п.2.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.5.1 договору).

Право отримання відсотків по векселю з дати складання векселю до моменту погашення належить банку (п.5.2 договору).

27.12.2001р. складений акт приймання-передачі векселю, згідно до якого ТОВ «Моноліт-Агро» передав, а банк прийняв простий вексель з наступними реквізитами: № 693135374223; дата і місце складення векселю: 27.12.2001р., м. Мелітополь; платіж по векселю: за пред'явленням, але не раніше 25.11.2004р.; векселедавець: ТОВ ВБК «Моноліт», м. Мелітополь, ЄДРПОУ 13608275; індосант: ТОВ «Моноліт-Агро», ЄДРПОУ 30952143, м. Мелітополь, номінальна вартість векселя: 7.000.000,00 грн.; відсоток річних: 35 %.

Також, векселедержателем складено реєстр пред'явлених до обліку векселів, згідно якого простий вексель № 693135374223 від 27.12.2001р. прийнято на облік.

28.12.2001р. між АБ «Муніципальний» (заставодержатель) і ТОВ ВБК «Моноліт» (заставодавець) був укладений договір застави № ДЗ 234-01, згідно з п.1.1 якого в забезпечення виконання перед АБ «Муніципальний» зобов'язань заставодавця як векселедавця по векселю, зазначеному в Додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору, а саме:

- по оплаті номінальної вартості векселя в сумі 7.000.000,00 грн.;

- відсотків, нарахованих на номінальну вартість векселю, згідно Додатку № 1;

- у випадку несвоєчасної оплати пред'явленого до платежу векселю – відсотків в розмірі, передбачених діючим законодавством, з дня строку платежу,

- а також інших витрат і збитків заставодержателя, викликаних невиконанням або неналежним виконанням заставодавцем своїх зобов'язань як векселедавця по векселю, заставодавець на умовах, визначених цим договором, передає в заставу транспортні засоби, зазначені в Додатку № 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Загальна заставна вартість предмету застави, визначена по узгодженню сторін, складає 142.560,00 грн.

Застава зберігає чинність до повного виконання зобов'язань заставодавця як векселедавця по векселю, зазначеному в Додатку № 1 до цього договору, а також до повного відшкодування можливих витрат і збитків заставодержателя, викликаних невиконанням або неналежним виконанням векселедавцем своїх зобов'язань по зазначеному в Додатку № 1 векселю. Зобов'язання заставодавця як векселедавця по зазначеному в Додатку № 1 векселю, визначаються у відповідності з діючим законодавством України (п.1.2 договору).

Предмет застави знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 188-А (п.1.3 договору).

Умовами п.2 договору застави визначено, що право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п.2.1 договору).

Зобов'язання, забезпечені заставою, вважаються виконаними, якщо відбулось фактичне погашення векселю, сплачені відсотки, пеня, відшкодовані можливі витрати і збитки заставодержателя, викликані невиконанням або неналежним виконанням векселедавцем своїх зобов'язань по зазначеному в Додатку № 1 векселю (п.2.2 договору).

У випадку часткового виконання заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань, застава зберігається в первісному об'ємі, якщо сторони не приймуть іншого рішення (п.2.3 договору).

У випадку, якщо предмет застави був знищений, пошкоджений або зіпсований, заставодавець повинен дати йому рівноцінну заміну іншим майном на таку ж саму вартість (п.2.4 договору).

У випадку невиконання зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель задовольняє свої вимоги за рахунок предмета застави в повному обсязі, визначеного до моменту фактичного задоволення, включаючи номінальну вартість векселю, відсотки, пені, витрати на здійснення забезпеченою заставою вимоги (п.2.5 договору).

Заставодержатель набуває право стягнення боргу за рахунок предмета застави у випадку, якщо в момент настання строку виконання будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу, рішення суду, господарського суду (п.2.6 договору).

Реалізація заставного майна для погашення заборгованості, забезпеченої заставою, здійснюється заставодержателем в порядку, передбаченому ст.21 Закону України «Про заставу». Реалізація може здійснюватися заставодержателем самостійно будь-яким можливим для нього способом, в т.ч. через аукціони, біржі і т.д. Заставодержатель вправі в рахунок погашення заборгованості прийняти предмет застави у власність. У випадку, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог, з іншого майна заставодавця в першочерговому порядку (п.2.7 договору).

11.11.2002р. між АБ «Муніципальний» і ТОВ ВБК «Моноліт» була укладена додаткова угода № 1 до договору застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р., згідно з якою сторони домовились замінити Додаток № 1 до договору застави на Додаток № 1/2 до цієї додаткової угоди. Зазначена додаткова угода є невід'ємною частиною договору застави № ДЗ 234-01. Вказаним Додатком зафіксовані повні реквізити простого векселя № 693135374223, а саме: місце і дата складання простого векселя № 693135374223: м. Запоріжжя, 27.12.2001р.; місце і дата платежу за векселем: м. Запоріжжя, за пред'явленням, але не раніше 25.11.2004р.; найменування, адреса, реквізити особи кому або наказу кого повинен бути здійснений платіж: ТОВ «Літтл-Брок», 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-Б, к. 322, п/р 26007003118001 в АБ «Муніципальний», м. Запоріжжя, МФО 313537, ЄДРПОУ 30850542; номінальна вартість векселя, відсотки за векселем: 7.000.000,00 грн. разом з 35 % річних по 31.07.2002р. та з 29 % річних з 01.08.2002р.; найменування, адреса, реквізити векселедавця: ТОВ ВБК «Моноліт», 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 188-А, п/р 26009004104001 в АБ «Муніципальний», м. Запоріжжя, МФО 313537, ЄДРПОУ 13608275.

02.12.2002р. між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2, за якою сторони дійшли до згоди внести наступні зміни до договору застави № ДЗ 234-01. Зокрема, згідно вказаної додаткової угоди, заставою забезпечується виконання ТОВ «Моноліт-Агро» (позичальник) усіх зобов'язань, у т.ч. тих, які мають виникнути в майбутньому, за кредитною угодою № КР 28-2002 від 11.03.2002р., укладеною між позичальником та заставодержателем, за яким позичальник виступає майновим поручителем, включаючи погашення кредиту, розмір якого не буде перевищувати 1.300.000,00 грн. згідно визначеного сторонами графіку, а також сплату інших платежів (відсотків, пені, штрафу, збитків).

Згідно з Додатком до додаткової угоди № 2 від 02.12.2002р. до договору застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р., додатку № 1/3 до договору застави, договором застави забезпечується виконання перед АБ «Муніципальний» зобов'язань заставодавця як векселедавця, у т.ч. за простим векселем № 693135374223, виданого 27.12.2001р. в м. Запоріжжі; місце і дата платежу: м. Запоріжжя, за пред'явленням, але не раніше 25.11.2001р.; найменування, адреса, реквізити першого векселедержателя: ТОВ «Літтл-Брок», 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-Б, к. 322, п/р 26007003118001 в АБ «Муніципальний», м. Запоріжжя, МФО 313537, ЄДРПОУ 30850542; номінальна вартість векселя, відсотки за ним: 7.000.000,00 грн., разом з 35 % річних по 31.07.2002р., з 29 % річних з 01.08.2002р. по 27.11.2002р. та 25 % річних з 02.12.2002р.; векселедавець: ТОВ ВБК «Моноліт».

02.03.2005р. між АБ «Муніципальний» і ТОВ ВБК «Моноліт» була укладена додаткова угода № 3 до договору застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р., згідно з якою сторони дійшли до згоди замінити Додаток № 1/3 до договору застави на Додаток № 1/4, що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди і договору застави, а також замінити Додаток № 2 до договору застави на Додаток № 2/1, що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди і договору застави № ДЗ 234-01.

Згідно з Додатком № 1/4 до додаткової угоди № 3 від 02.03.2005р., Додатку до договору застави № ДЗ 234-01, договором застави забезпечується виконання перед АБ «Муніципальний» зобов'язань заставодавця як векселедавця за простим векселем № 693135374223 з наступними реквізитами. Місце та дата складання: м. Запоріжжя, 27.12.2001р.; місце і дата пред'явлення до платежу: м. Запоріжжя, за пред'явленням, але не раніше 25.11.2005р.; найменування, адреса, реквізити першого векселедержателя: ТОВ «Літтл-Брок», 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-Б, к. 322, п/р 26007003118001 в АБ «Муніципальний», м. Запоріжжя, МФО 313537, ЄДРПОУ 30850542; номінальна вартість векселя, відсотки за ним: 7.000.000,00 грн. разом з 35 % річних по 31.07.2002р., з 29 % річних з 01.08.2002р. по 01.12.2002р., з 25 % річних з 02.12.2002р. по 31.01.2003р., з 20 % річних з 01.02.2003р.; найменування адреса, реквізити векселедавця: ТОВ ВБК «Моноліт», 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 188-А, п/р 26009004104001 в АБ «Муніципальний», м. Запоріжжя, МФО 313537, ЄДРПОУ 13608275.

В додатку № 2/1 до додаткової угоди № 3 від 02.03.2005р. до договору застави № ДЗ 234-01 зазначений перелік майна, що передається ТОВ ВБК «Моноліт» в заставу АБ «Муніципальний» (всього – за 27 позиціями).

30.08.2006р. позивачем направлений відповідачу акт пред'явлення простого векселя № 693135374223 до платежу із вимогою перерахувати кошти в рахунок погашення зазначеного векселя в сумі 7.764.906,65 грн. в строк не пізніше 30.08.2006р. Вказаний акт прийнятий до оплати директором ТОВ ВБК «Моноліт» Фесенко М.В., що підтверджується підписом останнього та печаткою товариства.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за нарахованими відсотками за векселем № 693135374223, емітованому ТОВ ВБК «Моноліт» з 27.12.2001р. по 29.08.2006р., складає суму 6.519.366,02 грн. З 26.06.2002р. по 30.12.2004р. відсотки погашені в сумі 2.794.004,37 грн. За станом на 01.09.2006р. заборгованість ТОВ ВБК «Моноліт» за нарахованими та несплаченими відсотками за векселем № 693135374223 складає 3.725.361,65 грн. З 16.01.2003р. по 01.06.2005р. погашена номінальна вартість векселя в сумі 2.930.455,00 грн.

Загальна сума заборгованості ТОВ ВБК «Моноліт» за векселем № 693135374223 за станом на 01.09.2006р. складає суму 7.794.906,65 грн., у т.ч. 4.069.545,00 грн. – номінальна вартість векселя; 3.725.361.65 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Позивач в позові просить стягнути з відповідача заборгованості за простим векселем № 693135374223 в сумі 250.000,00 грн. та звернути стягнення на заставне майно відповідача, передане в заставу відповідно до договору застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р., укладеного між сторонами, в рахунок часткового погашення заборгованості за вказаним векселем в сумі 130.000,00 грн. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 5, 16, 28, 33, 34, 43, 44, 48, 70, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, ст.ст. 16, 526, 590, 610, 624, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 224 ГК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.2 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 1, 3, 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з п.6.1 «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 16.12.2002р. № 508, урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Урахування векселів є кредитною операцією. Ураховуючи вексель банк надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит.

В п.6.3 Положення зазначено, що урахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про їх урахування. Договір може укладатися на певний термін (генеральна угода про врахування векселів) та/або врахування визначених векселів (окремий договір про врахування векселів).

У відповідності з п.6.4 Положення, векселі подаються пред'явником до врахування з реєстром пред'явлених до врахування векселів, форма якого встановлюється банком, щонайменше у двох примірниках. На самих векселях пред'явник зобов'язаний на вимогу банку виконати повний або бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Виняток становлять лише ті векселі, які подані для безоборотного врахування.

Статтею 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно до ст.5 Уніфікованого Закону, у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі.

Статтею 11 Уніфікованого Закону закріплено що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.

Статтею 33 Уніфікованого Закону встановлено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу, як зокрема, за пред'явленням.

Статтею 34 Уніфікованого Закону визначено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач є законним векселедержателем простого векселя № 693135374223 на підставі договору № 350-В про урахування векселя від 27.12.2001р.

Як вказувалось вище, строк сплати за простим векселем № 693135374223 визначений як за пред'явленням, але не раніше 25.11.2005р.

30.08.2006р. позивачем направлений відповідачу акт пред'явлення простого векселя № 693135374223 до платежу із вимогою перерахувати кошти в рахунок погашення зазначеного векселя в сумі 7.764.906,65 грн. (4.069.545,00 грн. – номінальна вартість векселя, 3.725.361,65 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками) в строк не пізніше 30.08.2006р.

Заборгованість відповідача у розмірі 7.764.906,65 грн. також підтверджується актом звірки заборгованості від 25.09.2006р.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі ст.20 названого Закону, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється у т.ч. за рішенням суду.

Договором застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р., укладеного між сторонами, передбачено право позивача, у випадку невиконання відповідачем зобов'язань забезпечених заставою, задовольнити вимоги за рахунок предмета застави в повному обсязі, включаючи вартість векселя, відсотків, пені, тощо. Заставодержатель набуває право стягнення боргу за рахунок предмета застави у випадку, якщо в момент настання строку виконання будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Умовами договору застави № ДЗ 234-01 передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, господарського суду, виконавчого напису нотаріусу або на підставі визнаної заставодавцем претензії.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем неналежним чином виконувались умови договірних зобов'язань, які забезпечені заставою.

Згідно зі ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача частини заборгованості за векселем в сумі 250.000,00 грн. та звернення стягнення на заставлене майно відповідача, переданого в заставу за договором застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р. на користь позивача в рахунок часткового погашення заборгованості за простим векселем № 693135374223 в сумі 130.000,00 грн.

Доводи скаржника про порушення позивачем вимог Закону України «Про обіг векселів в України» з посиланням на те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вексельного боргу за неопротестованим векселем, є необґрунтованими і спростовуються наступним.

Відповідно до ст.78 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Згідно ст.28 Уніфікованого Закону, шляхом акцепту трасат зобов'язується здійснити платіж за переказним векселем при настанні строку платежу. У разі неплатежу держатель, навіть якщо він є трасантом, має право учинити проти акцептанта прямий позов, який ґрунтується на переказному векселі, щодо всього того, до чого може бути пред'явлена вимога відповідно до статей 48 і 49.

Статтею 70 Уніфікованого Закону визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З урахуванням того, що строк платежу за векселем № 693135374223 визначений як за пред'явленням, але не раніше 25.11.2005р. (вексель пред'явлений до платежу 30.08.2006р.), позивач, як векселедержатель, має право пред'явити позовні вимоги до відповідача, як векселедавця, протягом трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Діючим законодавством України не заборонено звертатися до суду з вимогами до векселедавця за неопротестованим векселем.

Доводи скаржника про те, що позивачем не вказано, на яке саме майно він просить звернути стягнення в сумі 130.000,00 грн., оскільки сума всього заставного майна складає 142.560,00 грн., колегією суддів до уваги не приймаються та спростовуються наступним.

Згідно п.1.3 договору застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р. в редакції додаткової угоди від 02.03.2005р., загальна заставна вартість предмета застави, визначена по узгодженню сторін, складає 137.700,00 грн.

Пунктом 2.7 договору застави № ДЗ 234-01 від 28.12.2001р. передбачено, що реалізація предмета застави здійснюється заставодержателем в порядку, передбаченому ст.21 Закону України «Про заставу». Реалізація предмету застави може здійснюватися заставодержателем самостійно будь-яким можливим для нього способом, у т.ч. через аукціони, біржі і т.д. Заставодержатель вправі зі згоди заставодавця в рахунок погашення заборгованості прийняти предмет застави у власність.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, встановлений ст.61 Закону України «Про виконавче провадження».

Порядок оцінки майна боржника встановлений ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», згідно до положень якої така оцінка проводиться у встановлених законом випадках державним виконавцем або суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, оцінка заставленого майна відповідача при його реалізації в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», має проводитися відповідно державним виконавцем або суб'єктом оціночної діяльності на умовах, передбачених цим Законом.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельний комбінат «Моноліт», м. Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2006р. у справі № 5/407/06 – без змін.