Ухвала

від 17.10.2017 по справі 826/18174/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18174/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року за адміністративним позовом Приватного підприємства Л'Кафа до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р , -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ Ра Лоцман (код за ЄДРПОУ 37696574) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено відповідний Акт від 18 жовтня 2013 року №1929/26-58-22-08-11/34832815 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.17-29).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 198.3., п.198.6. ст.198., п.201.4., п.201.6., п.201.10. ст.201. Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 та п.9.1. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження на 500000,00 грн. суми податку на додану вартість за липень 2012 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 01 листопада 2013 року №0007332208, яким Позивачу на 625000,00 грн. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 500000,00 грн. за основним платежем та на 125000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Між ТОВ Агенція реклами Лоцман , як Агенцією, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір про комплексне рекламне обслуговування від 21 червня 2012 року №21 (Т.1, а.с.30-31), відповідно до п. 1.1. якого, Агенція за завданням Замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування Замовника (надалі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Послуги.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарської операції, надано: Платіжні доручення, Податкові накладні, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Крім того, Позивачем надано Звіт про надання рекламних послуг, яким підтверджено обсяг виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція реклами Лоцман .

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що на виконання господарських зобов'язань, підтвердження фактичного здійснення Позивачем з його контрагентом господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договору спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідач, як на доказ безтоварності здійснених Позивачем господарської операції, посилається на висновки Акта Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 11 липня 2013 року №246/22-4/37696574 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Ра Лоцман (код за ЄДРПОУ 37696574) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 23.09.2011 року по 30.04.2013 року , яким не підтверджено реальність здійснення операцій. Проте, акти про неможливість проведення зустрічної звірки та/або документальної позапланової перевірки лише фіксують факт неможливості їх проведення та не можуть містити висновки щодо реальності здійснення суб'єктами господарської діяльності господарських операцій .

Також Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що СУ ФР ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42013110010000184 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, під час якого допитано керівника ТОВ Ра Лоцман ОСОБА_4, який підтвердив свою непричетність до діяльності даного підприємства.

Проте, Відповідачем жодних доказів на підтвердження проведення досудового розслідування (витягу з реєстру кримінальних проваджень, вироку суду щодо підтвердження фіктивної діяльності підприємства, тощо) не надано.

Згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 2а-16024/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства Мостобуд до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Проте, як зазначено у п .23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Дану позицію викладено, зокрема і в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі №К/800/1616/15, в якій зазначено, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Більш того, відповідно до ст. 61 Конституції України, зокрема юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

А згідно з частиною першою ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до частини першої ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, першим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є саме верховенство права, яким, як зазначено частиною другою ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано .

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено в повному обсязі 19.10.2017 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.