Рішення від 19.10.2017 по справі 905/1956/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2017 Справа №905/1956/17

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Київ", м.Київ, ЄДРПОУ 39942463,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Карботрейд» , м.Донецьк, ЄДРПОУ 37842543,

про стягнення 287463,24 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від особи, викликаної в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Київ", м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №233 від 18.08.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карботрейд» , м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 287463,24 грн., за поставлену вугільну продукцію.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1956/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 21.08.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1956/17.

У подальшому розгляд справи відкладався у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості поставленої вугільної продукції на виконання додатків (специфікацій) №5 від 22.04.2016р., №7 від 17.06.2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 287463,24 грн.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. разом із додатковою угодою №б/н від 04.01.2016р., додатками (специфікаціями) №1 від 21.12.2015р., №2 від 21.12.2015р., №3 від 12.02.2016р., №4 від 05.04.2016р., №5 від 22.04.2016р., №6 від 10.06.2016р., №7 від 17.06.2016р. до нього; картка рахунку 361 за 01.09.2015р.-03.11.2016р.; акти прийому-передачі партії вугільної продукції №23/12-1 від 23.12.2015р., №30/12-1 від 30.12.2015р., №30/12-2 від 30.12.2015р., №18/02-1 від 18.02.2016р., №15/04-4 від 15.04.2016р., №21/05-2 від 21.05.2016р., №26/06-10 від 24.06.2016р.; рахунки-фактури РФ-№23/12-1 від 23.12.2015р., РФ-№30/12-1 від 30.12.2015р., РФ-№30/12-2 від 30.12.2015р., РФ-№18/02-1 від 18.02.2016р., РФ-№15/04-4 від 15.04.2016р., РФ-№21/05-2 від 21.05.2016р., РФ-№24/06-10 від 24.06.2016р.; залізничні накладні №50838911 від 23.12.2015р., №51007375 від 30.12.2015р., №51007334 від 30.12.2015р., №52113594 від 18.02.2016р., №53484010 від 15.04.2016р., №49024078 від 24.06.2016р.; посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) №802 від 23.12.2015р., №80 від 30.12.2015р., №81 від 30.12.2015р., №13 від 18.02.2016р., №15 від 15.04.2016р., №52 від 21.05.2016р., №67 від 24.06.2016р.; платіжні доручення №493 від 22.12.2015р., №496 від 28.12.2015р., №508 від 05.01.2016р., №537 від 08.02.2016р., №547 від 15.02.2016р., №549 від 22.02.2016р., №552 від 26.02.2016р., №561 від 11.03.2016р., №569 від 21.03.2016р., №576 від 06.04.2016р., №587 від 12.04.2016р., №594 від 22.04.2016р., №596 від 25.04.2016р., №600 від 27.04.2016р., №615 від 11.05.2016р., №625 від 18.05.2016р., №628 від 24.05.2016р., №631 від 27.05.2016р., №632 від 27.05.2016р., №654 від 07.07.2016р., №655 від 07.07.2016р., №656 від 07.07.2016р., №657 від 07.07.2016р., №658 від 07.07.2016р.; акт консультацій Донецької торгово-промислової палати №ЭИ-29 від 23.02.2017р., акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2016р.-жовтень 2016р. між позивачем та відповідачем за договором поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р.; лист ПАТ Укрпошта №101.8.5.3-Р3330 від 12.07.2017р.; документи, що підтверджують правий статус підприємств відповідача та позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 5, 6, 7, 8, 12, 22, 54-57,61 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.2017р. представником позивача представлено суду пояснення б/н від 14.09.2017р., в яких зазначено про відсутність аналогічних позовних вимог на розгляді в іншому суді та відсутність провадження у справі про банкрутство стосовно відповідача.

До пояснень додано документи, наведені у переліку, а також у копіях: фіскальний чек №4924 від 07.09.2017р., роздруківка з веб - сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Відстеження пересилання поштових відправлень. Результати пошуку. Виконані операції. Штрихкодовий ідентифікатор: 0113325552106» .

14.09.2017р. представником позивача представлено суду клопотання б/н б/д (в порядку ст.38 ГПК України).

До клопотання додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.09.2017р. наведене клопотання позивача задоволено частково, викликано старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 у судове засідання 05.10.2017р. о 12год. 00хв., для надання суду оригіналів документів для огляду.

05.10.2017р. позивачем надано заяву б/н від 04.10.2017р. про долучення документів до матеріалів справи.

До заяви додано копію залізничної накладної №48346092 від 21.05.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.10.2017р. вдруге викликано старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 у судове засідання 19.10.2017р. об 11год. 40хв., для надання суду оригіналів документів для огляду.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 19.10.2017р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Особа, викликана в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України у судове засідання 19.10.2017р. не з'явилась, причин неявки не повідомила, витребувані судом документи не надала.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 287463,24 грн. за поставлену вугільну продукцію, що виникла у результаті неналежного виконання договірних зобов'язань за договором поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р.

У підтвердження заявлених вимог та наявності договірних відносин із відповідачем на підставі означеної угоди позивачем суду представлено, насамперед, копію договору поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р., копії додатків (специфікацій) №5 від 22.04.2016р., №7 від 17.06.2016р. до договору поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р., копії актів приймання-передачі партії вугільної продукції №21/05-2 від 21.05.2016р., №26/06-10 від 24.06.2016р.

З копій цих документів вбачається наявність на них підписів сторін, з боку позивача, в особі ОСОБА_3 (директор згідно даних) та ОСОБА_4 (керівник згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002667435 від 08.06.2017р.), з боку відповідача ОСОБА_5 (керівник, підписант згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002949147 від 21.08.2017р.).

У розумінні приписів ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

У пункті 2.2 розділу 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що копії, які видаються, зокрема, підприємствами повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Господарського процесуального кодексу України, правосуддя, яке здійснює суд, є видом державної діяльності, яка реалізується у формі розгляду та розв'язання соціальних спорів і конфліктів, пов'язаних з порушенням норм права, здійснюється у відповідності з конституційними принципами і у формах, лише йому притаманних, із забезпеченням процесуальних прав та гарантій учасників справи, на основі закону, в інтересах законності і справедливості, встановлення істини по справі, судового захисту прав особи, організації, суспільного і державного інтересу, запобігання фактам зловживання правом, використання прав всупереч їх призначенню, обходу законів, попередження правопорушень.

Ухвалою суду від 21.08.2017р. у справі №905/1956/17 позивача зобов'язано, зокрема, надати для огляду оригінали документів, представлених разом із позовною заявою.

У судовому засіданні 14.09.2017р. представник позивача заявив клопотання б/н б/д (в порядку ст.38 ГПК України) та пояснено потребу у такому зверненні, у зв'язку з вилученням оригіналів документів, копії яких представлено разом із позовною заявою, слідчим та перебуванням цих документів у нього, з огляду на що є наявною неможливість представлення для дослідження оригіналів документів, у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з поставки вугілля.

Представлені позивачем документи у підґрунтя клопотання б/н б/д (в порядку ст.38 ГПК України) вказують на вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Київ" оригіналів вищезазначених документів, що визначені речовими доказами у кримінальному провадженні №12016200000000102.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.09.2017р. наведене клопотання позивача задоволено частково, зокрема, зобов'язано старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 надати суду оригінали, у тому числі, договору поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р., додаткової угоди від 04.01.2016р. до договору поставки №11/06.11 ВК від 06.11.2015р., акту №21/05-2 від 21.05.2016р., рахунку-фактури РФ №21/05-2 від 21.05.2016р., посвідчення №52, специфікації від 22.04.2016р., акту №26/06-10 від 24.06.2016р., рахунку-фактури РФ №24/06-10 від 24.06.2016р., накладної, посвідчення №67 для огляду.

На вимогу суду слідчим оригінали документів для огляду не надано.

Однак це не може бути підставою для відмови в прийнятті чи залишенні без розгляду заяви, клопотання чи іншого передбаченого ГПК звернення учасника судового процесу до господарського суду, беручи до уваги викладені принципи правосуддя.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 14.12.2016р. по справі №591/4838/16-к (провадження №1-кс/591/3338/16) зобов'язано ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 надати можливість для виготовлення копій вилучених документів.

Як свідчить позивач у клопотанні №б/н б/д (в порядку ст.38 ГПК України) слідчим копії документів надано.

Пункт 2.5 приведеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначає, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

З огляду на таке та беручи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі доказами.

Так, 06.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вертикаль Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карботрейд» (Покупець) укладено договір №11/06.11-ВК, строком дії у відповідності до його п.9.1 до 31.12.2016р., а у частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, Постачальник зобов'язався поставити вугілля кам'яне, а Покупець - прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п.1.2 договору, загальна кількість вугілля, одиниця виміру, ціна одиниці виміру, строки поставки вугілля, умови поставки вугілля, реквізити вантажовідправника та вантажоодержувача, визначаються сторонами у специфікаціях, що оформлюються у вигляді додатків та є невід`ємними частинами договору.

При цьому, загальна сума договору є величиною змінною та складається з суми вартостей усіх оформлених у письмовій формі і підписаних обома сторонами договору додатків та/або додаткових угод до нього (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору вугілля постачається на умовах FCA (залізнична станція відвантаження) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010р., якщо інше не визначено у специфікаціях цього договору, з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі.

Поставка вугілля здійснюється на підставі письмової заявки Покупця, яка надсилається факсимільним зв`язком або на електронну адресу Постачальника, не пізніше ніж за три дні до дати поставки (п.2.2 договору).

Моментом (датою) поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від Постачальника до Покупця вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення, на залізничній накладній, яка свідчить про прийом вантажу (вугілля) до перевезення. Сторони обумовлюють, що право власності на вугілля переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вугільної продукції, а всі ризики на вугілля, що поставляється за цим договором, переходять від Постачальника до Покупця з моменту (дати) поставки вугілля (п.2.4 договору).

Відповідно до п.2.5 договору (у редакції додаткової угоди №б/н від 04.01.2016р. до договору) Постачальник зобов'язаний надавати Покупцю протягом п`яти календарних днів від дати відвантаження документи: посвідчення про якість; залізнична накладна; акти приймання-передачі вугілля, рахунок-фактури; реєстр відвантажених вагонів.

За змістом п.5.4 договору оплата за поставлене вугілля здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах передплати, згідно виставлених рахунків-фактур на заплановану до відвантаження кількості вугілля, на залізничні станції відправника, якщо інший порядок не буде передбачений у специфікаціях або додаткових угодах до договору.

Зокрема, додатком №5 (специфікацією) від 22.04.2016р. до договору №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. сторони обумовили поставку вугілля марки АКО (25-100 мм) у кількості 276,0т. загальною вартістю 634811,04 грн. з урахування податку на додану вартість.

Також зазначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 30 календарних днів від дати постачання, згідно умов п.5 (п.7 специфікації); умови поставки - FCA - станція Електрична (п.5 специфікації); термін поставки - квітень - травень 2016р. (п.9 специфікації); станція відвантаження - ст. Електрична Донецької залізниці, код станції 490602 (п.3 специфікації).

Додатком №7 (специфікацією) від 17.06.2016р. до договору №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. сторони обумовили поставку вугілля марки АМ (13-25 мм) у кількості 70,0 т. загальною вартістю 182000,28 грн. з урахування податку на додану вартість.

Також зазначено, що оплата здійснюється у 100% (повної) передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.7 специфікації); умови поставки - FCA - станція Електрична (п.5 специфікації); термін поставки - червень 2016р. (п.9 специфікації); станція відвантаження - станція Електрична Донецької залізниці, код станції 490602 (п.3 специфікації).

Як свідчать матеріали справи, на виконання додатку (специфікації) №5 від 22.04.2016р. до договору №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. позивачем поставлено відповідачу за залізничною накладною №48346092 від 21.05.2016р. та актом приймання-передачі вугільної продукції №21/05-2 від 21.05.2016р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін, продукцію на суму 158702,76 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

На виконання додатку (специфікації) №7 від 17.06.2016р. до договору №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. позивачем поставлено відповідачу за залізничною накладною №49024078 від 24.06.2016р. та актом приймання-передачі вугільної продукції №26/06-10 від 24.06.2016р., що підписано з обох сторін, продукцію на суму 171522,26 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Предмет продажу означений специфікаціями, ідентичні найменуванню, ціні товару, отриманого за наведеними актами.

Крім того, ці первинні документи містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надана позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено вище, додатком №5 (специфікацією) від 22.04.2016р. до договору №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар впродовж 30 календарних днів від дати постачання.

Як свідчить залізнична накладна №48346092 та акт приймання-передачі вугільної продукції №21/05-2 від 21.05.2016р. датою поставки за цими документами, у розумінні п.2.4 договору №11/06.11-ВК від 06.11.2015р., є 21.05.2016р.

Беручи до уваги таке та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 158702,76 грн. повинен бути здійснений не пізніше 20.06.2016р.

Додатком №7 (специфікацією) від 17.06.2016р. до договору №11/06.11-ВК від 06.11.2015р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких оплата здійснюється у 100% (повної) передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Враховуючи викладене, у цій частині правочином не встановлено певних строків виконання зобов'язань з оплати отриманої вугільної продукції.

З огляду на таке, постачання спірного товару без отримання передплати обумовленої договором свідчить про виконання господарських операцій за цими первинними документами самостійно, ініціативно та на власний ризик.

Разом з тим, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Датою поставки вугілля за залізничної накладної №49024078 та, що відображено у акті приймання-передачі вугільної продукції №26/06-10 від 24.06.2016р., який є підтвердженням виконання зобов'язань позивачем за правочином, прийняття продукції відповідачем та перехід права власності на нього, у розумінні п.2.4 договору поставки №11/06.11-ВК від 06.11.2015р., є 24.06.2016р.

Проаналізував наведені норми чинного законодавства у сукупності, суд дійшов висновку, що обов'язок негайного виконання оплати товару після отримання випливає з приписів ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, а отже момент, що обумовлює зобов'язання відповідача здійснити повний розрахунок за поставлене вугілля є таким, що настав.

При цьому, беручи до уваги платіжні доручення №493 від 22.12.2015р., №496 від 28.12.2015р., №508 від 05.01.2016р., №537 від 08.02.2016р., №547 від 15.02.2016р., №549 від 22.02.2016р., №552 від 26.02.2016р., №569 від 21.03.2016р., №576 від 06.04.2016р., №587 від 12.04.2016р., №594 від 22.04.2016р., №596 від 25.04.2016р., №600 від 27.04.2016р., №615 від 11.05.2016р., №625 від 18.05.2016р., №628 від 24.05.2016р., №632 від 27.05.2016р., №658 від 07.07.2016р., з посиланням у призначенні платежів на договір №11/06.11-ВК від 06.11.2015р., а також обсяг поставки на його виконання, у тому числі за специфікацією №5 від 22.04.2016р., слідує частковий розрахунок відповідачем за товар, поставлений за залізничною накладною №48346092 від 21.05.2016р. та згідно акту №21/05-2 від 21.05.2016р., внаслідок чого існує заборгованість за цим зобов'язанням у сумі 115940,98 грн.

Поставка товару за специфікацією №7 від 17.06.2016р. за залізничною накладною №49024078 від 24.06.2016р. та згідно акту №26/06-10 від 24.06.2016р. на суму 171522,26грн. не оплачена у повному обсязі.

Доказів протилежного суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Постачальника перед Постачальником у загальній сумі 287463,24 грн. не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Київ", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карботрейд» , м. Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 287463,24 грн., за поставлену вугільну продукцію підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Київ", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карботрейд» , м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 287463,24 грн., за поставлену вугільну продукцію, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карботрейд» (83001, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 37842543, р/р№26009051820519 в ПАТ Приватбанк , МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Київ" (01133, м.Київ, Печерський район, вул.Кутузова, 18/7В, ЄДРПОУ 39942463, р/р№26008014653401 в ПАТ Альфа Банк , МФО 322669) суми основного боргу у розмірі 287463,24 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 4311,95 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 19.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2017р.

Суддя О.В. Кротінова