Рішення

від 17.10.2017 по справі 911/2757/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 911/2757/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс Україна Лоджістік , м.Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , м.Ірпінь

Про стягнення 258358,29 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс Україна Лоджістік (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (далі - відповідач) про стягнення 258358,29 грн.

Провадження у справі №911/2757/17 порушено відповідно до ухвали суду від 15.09.2017 року та призначено справу до розгляду на 03.10.2017 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2017 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та повідомив про часткову сплату боргу на суму 40616,55 грн. Розгляд справи відкладався до 17.10.2017 року.

В судовому засіданні 17.10.2017 року позивач підтвердив факт сплати відповідачем заборгованості в сумі 40616,55 грн., у зв'язку з чим, подав заяву про зменшення позовних вимог і просить стягнути з відповідача 217741,74 грн. заборгованості. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем тривали відносини з поставки товару, а саме кави та чаю, для подальшої її реалізації в мережі магазинів Фуршет .

Між сторонами було укладено Договір №11019940 від 17.01.2014 року (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач вчасно та належним чином постачав відповідачу за його замовленням товар: чай та каву в асортименті, відповідно до узгоджених заявок.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: ВН №588 від 06.05.2015 року на 41938,56 грн., ВН №589 від 06.05.2015 року на 6640,56 грн., ВН №600 від 13.05.2015 року на 46588,61 грн., ВН №601 від 13.05.2015 року на 8130,96 грн., ВН №633 від 20.05.2015 року на 161584,42 грн., ВН №635 від 20.05.2015 року на 2078,40 грн., ВН №634 від 20.05.2015 року на 6640,56 грн.

Відповідно до п.7.9. Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем через 120 днів з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про приймання Товару.

Однак, відповідачем своєчасно та в повному обсязі не було оплачено поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість станом на день звернення до суду в сумі 258 358,29 грн. Відповідна сума заборгованості підтверджується ОСОБА_1 звірки розрахунків від 28.07.2017 року, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

16.08.2017 року позивач надсилав на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості, яка отримана відповідачем 28.08.2017 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене позивач в позові просить стягнути з відповідача 258 358,29 грн. заборгованості за поставлений Товар.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував. Відповідач зазначив та надав докази, що ним 18.09.2017 року будо здійснено оплату за поставлений товар за Договором № 11019940 від 17.01.2014 року в сумі 40 616,55 грн.

Також в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на неналежність доказів поставки товару, оскільки видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та позивачем не надано довіреності на осіб, які приймали товар, не зазначено їх посади.

Однак, відповідні заперечення не спростовують факту поставки та обсягів фактично прийнятих відповідачем поставок згідно з накладними, які містять підписи отримувача та скріплені штампами відповідача.

Також, відповідач вважає, що видаткові накладні оформлені з порушеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тому не підтверджують факту поставки Товару. Враховуючи непідтвердженість факту поставки Товару, відповідач заперечує обґрунтованість розрахунку позову.

Щодо заперечень відповідача стосовно невідповідності видаткових накладних Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд зазначає, що накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача.

Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором та отримання Товару, свідчить часткова оплата Товару.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію відповідних видаткових накладних відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

В той же час, в ході розгляду спору з'ясувалось, що відповідачем здійснено часткову оплату Товару на суму 40616,55 грн. 18.09.2017 року, тобто після подання позову.

Як передбачено п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, в разі відсутності предмету спору.

Таким чином, враховуючи, що часткова сплата заявленої в позові заборгованості проведена відповідачем після подання позову, на день розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення 40616,55 грн. боргу, тому відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 217741,74 грн., що відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в сумі 217741,74 грн. основного боргу. В частині стягнення 40616,55 грн. боргу, який сплачено після подання позову, провадження у справі підлягає припиненню.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив заборгованість після звернення позивача до суду, з огляду на ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування витрат по сплаті судового збору в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, п. 1 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ГРУП (08205, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Шевченко, 16, кім. 6, код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС УКРАЇНА ЛОДЖІСТІКС (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, код 38213161) 217741,74 грн. боргу та 3875,38 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 40616,55 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 24.10.2017 р.