Рішення

від 18.10.2017 по справі 910/501/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017Справа №910/501/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про зобов'язання вчинити дії, за участю представників позивача - ОСОБА_3, довіреність №125 від 03.10.2017 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство Банк національний кредит звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за умовами укладеного між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю ВГФ 2014 депозитного договору у разі його дострокового розірвання з ініціативи вкладника проценти виплачуються відповідачеві за зниженою ставкою. Крім того, між ПАТ Банк національний кредит і відповідачем укладено договір про внесення змін до депозитного договору, за змістом якого повернення коштів у разі дострокового розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника здійснюється без застосування зниженої процентної ставки. Відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання цього договору, яку було задоволено, на рахунок відповідача повернуто всю суму депозиту та суму нарахованих процентів без їх перерахування за зниженою ставкою. Оскільки договір про внесення змін є нікчемним у силу положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ПАТ Банк національний кредит просило зобов'язати ТОВ ВГФ 2014 повернути кошти, отримані на виконання такого правочину, у сумі 25 068,49 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 31 березня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 серпня 2016 року постанову апеляційного суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 05.07.2017 року рішення господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року скасовано, а справу №910/501/16 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Так, у зазначеній постанові від 05.07.2017 року Верховний Суд України зазначив, що суд не дав належної правової оцінки положенням договору та не спростував доводи позивача про нікчемність положень договорів про внесення змін до нього від 27 червня 2014 року та від 29 квітня 2015 року, які були укладені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, у контексті відповідності їх умов вимогам Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2017 року справу №910/501/16 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2017 року справу № 910/501/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2017 року.

18.10.2017 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну редакції резолютивної частини позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВГФ-2014 на користь Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит грошові кошти в сумі 25 068 (двадцять п'ять тисяч шістдесят вісім) гривень 49 копійок, а також просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд справи господарськими судами першої, другої і третьої інстанції, а також за перегляд судового рішення Верховним Судом України. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2017 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (вкладник) був укладений договір про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) №DU1240/2014-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п. 2.1 договору), вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26152099516006 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 150 000,00 грн в національній валюті, на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 року по 27.06.2015 року включно.

Згідно п. 2.3. договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22.00% річних.

Відповідно до п. 3.7 договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26005099516001 в Банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Згідно п. 3.8 договору якщо сума раніше сплачених вкладникові процентів перевищує суму процентів, що належить до виплати по перерахуванню, то різниця між ними утримується банком у момент дострокового повернення вкладу із суми вкладу або вноситься вкладником на рахунок банку.

Відповідно до п. 4.2 договору банк має право самостійно розраховувати суму процентів, а також визначати у кожному конкретному випадку умови договорів про зміну умов договору в тому числі зміну розміру процентів за результатами переговорів. Банк має право у разі дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника повернути суму депозиту вкладникові за мінусом суми, утриманої із суми депозиту згідно з п. 3.8 цього Договору.

У розділі 7 договору наведено заключні положення, зокрема згідно з п. 7.2 всі інші зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, має бути вчинено у письмовій формі та підписано належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на цей договір.

27 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" було укладено договір про внесення змін №1 (надалі - договір про внесення змін) до депозитного договору, яким було внесено зміни до п. 2.1. договору, яким зазначено, що майнові права на вклад є забезпечення виконання зобов'язань юридичної особи ТОВ "Факторинг Фінанс" (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Також, даним договором про внесення змін сторони внесли зміни до п. 3.7. договору, виклавши його в наступній редакції:

"3.7. Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника".

27 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю ВГФ 2014 (заставодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (позичальник) укладено договір застави майнових прав № 04-1281/1-1 (далі - договір застави), за умовами якого заставодавець на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 1 червня 2013 року № 05.1-85ю/2013/2-1, укладеним між банком і ТОВ Факторинг Фінанс (далі - кредитний договір), передав заставодержателю у заставу майнові права на отримання грошових коштів у сумі 150 000,00 грн за Договором, включаючи сам вклад і нараховані проценти в розмірі 22 % .

29 квітня 2015 року сторонами було укладено договір про внесення змін до договору, яким абзац 3 п. 3.7 договору викладено в новій редакції, зокрема: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".

На підставі постанови Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №114 від 05.06.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015 №563 розпочата процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит".

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 28.08.2015 та на виконання Постанови Правління Національного Банку України від 28.08.2015 №563, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

З моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи, тобто з початком процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку і його ліквідації, до правовідносин з банком слід застосовувати положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись лише в тій частині, що не суперечать положенням цього Закону.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Поясненнями позивача, наказом від 11.06.2015 № 39 "Про перевірку договорів у ПАТ Банк національний кредит " та розпорядженням від 17.08.2015 № 22 "Про організацію роботи працівників при визнанні договорів (інших правочинів) укладених ПАТ Банк національний кредит нікчемними" підтверджується факт того, що позивачем було здійснено перевірку правочинів укладених на протязі 1 року з дня запровадження тимчасової адміністрації, тобто - за період з 08.06.2014 року по 08.06.2015 року.

Так, 03 грудня 2015 року № 04-08/2727 позивач повідомив відповідача про нікчемність договору від 29 квітня 2015 року про внесення змін до договору про депозитний вклад Стандартний №DU1240/2014-1 від 26.06.2014 на підставі ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

04 вересня 2017 року № 04-08/1182 позивач повідомив відповідача про нікчемність додаткової угоди від 27 червня 2014 року на підставі ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача, яка міститься в матеріалах справи, вихідний залишок на цьому рахунку станом на 23 вересня 2015 року становить 25 068,49 грн.

Частиною 1 ст. 1061 ЦК України визначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами (п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України).

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уклавши зазначені позивачем додаткові угоди від 27.06.2014 року та від 29.04.2015 року про внесення змін до основного договору, Банк відмовився від права утримати із сум депозиту, які повернув Вкладнику, різниці між сумою раніше сплачених Вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою (п. 3.7. договору).

При цьому, звернення відповідача до позивача про розірвання депозитного договору відбулось 20.04.2015, а прийняття постанови Правління Національного банку України про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних - 05.06.2015 року.

Таким чином, розуміючи негативне фінансове становище Банку, сторони депозитного договору з метою уникнення негативних наслідків для вкладника у вигляді втрати нарахованих відсотків, уклали додаткові угоди від 27.06.2014 року та від 29.04.2015 року, внаслідок чого, Банк відмовився від власних майнових вимог щодо права утримати із суми депозиту різниці між сумою раніше сплачених вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою. Жодної вигоди від вказаного правочину Банк не отримав і, об'єктивно, угоду укладено не в інтересах Банку, враховуючи її умови.

Таким чином, оскільки внесення змін в договір про депозитний вклад Стандартний №DU1240/2014-1 від 26.06.2014 є нікчемними у силу положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в сумі 25 068,49 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах №924/293/16 та №910/31/16.

Доказів повернення зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 25 068,49 грн. є обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги, а також заяви про перегляд справи у Верховному Суді України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВГФ-2014 (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21 літ. Б, н/п 34; код 39253137) на користь Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; код 20057663) грошові кошти в сумі 25 068 (двадцять п'ять тисяч шістдесят вісім) грн. 49 коп. та витрати на сплату судового збору в сумі 6 338 (шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 80 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.10.2017р.

Суддя С.О. Чебикіна