Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/13317/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/13317/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13317/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алпакс Пак"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ СЕРВІС"

про стягнення 36 926,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищенка Т.О., довіреність №01/17 від 31.07.2017р.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Алпакс Пак" (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ СЕРВІС" (надалі - відповідач) про стягнення 36 926,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки №020601 від 02.06.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 05.10.2017р.

Присутній в судовому засіданні 05.10.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.08.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 11.08.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2016р. між відповідачем (за договором - покупець) та позивачем (за договором - продавець) укладено договір поставки №020601 (далі - договір), відповідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти пакувальні матеріали, матеріали господарського споживання та вироби для харчової промисловості, які далі по тексу цього договору іменовані товар , а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, узгоджуються сторонами заздалегідь та фіксуються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. договору, покупець сплачує за товар по ціні, що зазначена в рахунку-фактурі та видатковій накладній, що надаються постачальником на кожну партію товару.

Датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній постачальника, яка підписана сторонами (п. 2.3. договору).

У п.п. 2.4., 2.5. договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні шляхом перерахунку грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару постачальником з моменту поставки товару постачальником.

Як зазначено в п. 2.6. договору, один раз на квартал до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за останнім місяцем кварталу, за ініціативою постачальника, сторони проводять звірку взаєморозрахунків.

Згідно п. 3.5. договору, при передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцю видаткову накладну, рахунок-фактуру. Покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність на отримання товару.

Відповідно до п. 3.9. договору, здача-прийом товару проводиться у присутності представників обох сторін. Товар вважається зданим постачальником та отриманим покупцем за кількістю та найменуванням згідно накладної, якщо на накладній постачальника є відмітка покупця про отримання товару.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками обох сторін, та діє до 31 грудня 2016р. (п. 8.1. договору).

Згідно п. 8.2., якщо ні одна із сторін письмово не повідомить іншу про бажання розірвати цей Договір не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, цей договір вважається пролонгованим ще на один рік, без укладання додаткової угоди про це. Сторони прийшли до згоди, що така домовленість діє кожен рік, доки одна із сторін не виявить бажання розірвати цей договір.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 36 925,41 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №315 від 17.05.2017р. на суму 11 497,68 грн., №330 від 19.05.2017р. на суму 7 266,73 грн., №331 від 19.05.2017р. на суму 3 876,00 грн., №332 від 19.05.2017р. на суму 1 485,00 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2016р. по 07.07.2017р., складеного позивачем, заборгованість відповідача за договором станом на 07.07.2017р. складає 36 926,04 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №020601 від 02.06.2016р. щодо своєчасної та повної оплати товару, що призвело до виникнення у нього заборгованості за договором, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 36 926,04 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на суму 36 925,41 грн., що підтверджується, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, видатковими накладними №315 від 17.05.2017р. на суму 11 497,68 грн., №330 від 19.05.2017р. на суму 7 266,73 грн., №331 від 19.05.2017р. на суму 3 876,00 грн., №332 від 19.05.2017р. на суму 1 485,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи умови договору, строк оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №315 від 17.05.2017р, №330 від 19.05.2017р., №331 від 19.05.2017р., №332 від 19.05.2017р. є таким, що настав.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п. 2.5. договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 925,41 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 36 925,41 грн., що є вартістю поставленого та неоплаченого товару за видатковими накладними №315 від 17.05.2017р, №330 від 19.05.2017р., №331 від 19.05.2017р., №332 від 19.05.2017р.

Оцінюючи поданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2016р. по 07.07.2017р., складеного позивачем, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 07.07.2017р. складає 36 926,04 грн., суд виходить з такого.

В розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу наведені у статті 9 даного Закону, яка визначає, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з приписів господарського процесуального закону (ч. 2 ст. 34 ГПК України) підтвердження тих чи інших обставин справи може здійснюватись тільки певними встановленими законодавством засобами доказування. У зв'язку з цим інші засоби доказування не можуть бути покладені в основу судового рішення.

В контексті Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ.

В розумінні ст. 36 ГПК України письмовими документами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвіченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду.

Чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи викладене, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Достовірність даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджується інвентаризацією активів і зобов'язань.

З огляду на викладене, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2016р. по 07.07.2017р., який складений позивачем в односторонньому порядку, оскільки не містить підпису та печатки відповідача, не є допустимими доказом, який підтверджує існування заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ СЕРВІС" за договором поставки №020601 від 02.06.2016р. в сумі 36 926,04 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 36 925,41 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ СЕРВІС" (79002, Львівська обл., місто Львів, вулиця Величковського, будинок 44, квартира 24; ідентифікаційний код 40333744) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алпакс Пак" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7; ідентифікаційний код 40128290) заборгованість в сумі 36 925 грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 599 грн. 97 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 11.10.2017р.

СуддяА.І. Привалов