Рішення

від 17.10.2017 по справі 916/2212/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/2212/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс",

про стягнення 15 782, 32 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з`явився.

встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" про стягнення 15782, 32 грн. пені., нарахованих у зв'язку з порушенням строку надання послуг за договором № 04/07-02 від 13.07.2016р.

В обґрунтування своїх вимог посилається на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 04/07-02 від 13.07.2016р. на виконання ремонтних робіт, заявку на ремонт та акт приймання-передачі від 20.09.2016 р., акт здачі-приймання наданих послуг від 04.07.2017р., вимогу № 91-27/4242 під 21.07.2017 р., приписи ст.ст.526,530 ЦК України та інші обставини вказані в позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 04/07-02 від 13.07.2016р. на виконання ремонтних робіт, за умовами якого відповідач надає Позивачу послуги з ремонту транспортних засобів.

20.09.2016 р. техніка передана відповідачу згідно заявки на ремонт акту приймання - передачі.

Пунктом 5.1 Договору передбачений строк надання послуг в термін до 90 календарних днів з моменту надання замовником письмової заявки на ремонт.

Відповідачем виконано послуги з порушенням строку виконання зобов'язання.

04.07.2017 р. між сторонами Договору був підписаний акт № 07/01 здачі приймання наданих послуг з ремонту двигуна МS-634 на суму 108444,00 грн.

У зв'язку з порушенням виконання зобов'язання, Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №91-27/4242 від 21.07.2017 р., яка згідно поштового повідомлення отримана 31.07.2017 р.

Залишення вказаної вимоги без відповіді та задоволення спричинило звернення позивача з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг, на підставі якого між сторонами виникли певні взаємні права та обов'язки.

Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання та виконав ремонт, проте з порушенням встановленого договором строку.

Пунктом 2 статті 252 Цивільного Кодексу України встановлено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п.1 ст.251 Цивільного Кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного Кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з п 5 ст.254 Цивільного Кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що техніка передана відповідачу 20.09.2016р.

Як зазначалось раніше, п. 5.1 Договору передбачений строк надання послуг в термін до 90 календарних днів з моменту надання замовником письмової заявки на ремонт.

04.07.2017 р. підписано акт № 07/01 здачі приймання наданих послуг з ремонту двигуна МS-634 на суму 108444,00 грн.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.1 Договору Виконавець несе наступну відповідальність за порушення строків надавання ар слуг неустойка в розмірі 0,1% від вартості наданих послуг за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

З посиланням на вказані правові норми та пункт договору позивачем заявлено до стягнення 15782, 32 грн. пені за період з 20.12.2016р. по 04.07.2017 р.

Суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково за період з 20.12.2016 р. по 20.06.2017р., оскільки позивачем нараховано пеню на період більш ніж шість місяців.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 15782, 32 грн. пені підлягають частковому задоволенню на суму 14733,80 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі часткового задоволення позову в судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.11, 15,16, 202, 251- 254, 509,525, 526, 530, 548,549, 610-612, 626, 629, ЦК України, ст.ст. 193,232 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" про стягнення 15782, 32 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" (65098) м. Одеса, вул. Партизанська, буд.3, код 22456597) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (39605, м. Кременчук, вул. Перемоги,32/5, код 26113233) 14733/чотирнадцять тисяч сімсот тридцять три/грн. 80коп. пені та 1493/одну тисячу чотириста дев'яносто три/грн. 70 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.10.2017 року. Повний текст рішення складений23 жовтня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков