Рішення

від 17.10.2017 по справі 914/1643/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017р. Справа № 914/1643/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Синчука М.М., при секретарі судового засідання Карась Х.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Львівської області, м. Львів, до відповідача 1:Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, до відповідача 2:Обслуговуючого кооперативу Сонячний промінь , м. Дрогобич, про: визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку. Представники: прокурор:Леонтьєва Н.Т. - прокурор, Тарас С.Б. - прокурор, відповідача 1:не з'явився, відповідача 2:Вошик В.Б. - представник (довіреність від 03.01.2017 р.).

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Заступника прокурора Львівської області до відповідача 1 - Дрогобицької міської ради та відповідача 2 - Обслуговуючого кооперативу Сонячний промінь про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 11.08.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.08.2017 р. Ухвалою суду від 21.08.2017 р. розгляд справи відкладено на 04.09.2017 р. Ухвалою суду від 04.09.2017 р. розгляд справи відкладався на 25.09.2017 р., на 09.10.2017 р. та на 17.10.2017 р.

Рух справи відображено у попередніх ухвалах та протоколах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1 у порушення вимог земельного законодавства прийняв рішення №1512 від 27.02.2015 р. Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок , на підставі якого, зокрема п. 2.14, відповідачу 2 надано в оренду земельну ділянку площею 9928 кв.м. на вул. П.Орлика у м. Дрогобич, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051, для будівництва критого ринку на 3 роки.

На підстав вказаного рішення №1512 від 27.02.2015 р. між Дрогобицькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом Сонячний промінь 25.05.2015 р. укладено Договір оренди землі. Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9928 кв.м., в т.ч. забудовані землі - 1153 кв.м., проїзди та двори - 8775 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - незавершені будівництвом нежитлові будівлі, які належать орендарю, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходять в нормальному технічному стані.

Так, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на вказаній вище земельній ділянці розташовані об'єкти незавершеного будівництва - приміщення критого ринку готовністю 76% на який зареєстровано право власності 07.07.2016 р.

Враховуючи викладене, прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним п. 2.14. Рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015 р., як такого яке прийнято з порушення земельного законодавства, зокрема, надання у оренду без проведення земельних торгів, як передбачає ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України. А також просить визнати недійсним Договір оренди землі від 25.05.2015 р. укладений відповідачем 1 та відповідачем 2 та повернути земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:015:0051 площею 0,9928 га на вул. П.Орлика у м. Дрогобич в користь територіальної громади м. Дрогобича, зарахувавши її до земель запасу комунальної власності, не наданих у власність або користування.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, причин повторного неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явились, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та письмових пояснення. Свою позицію обґрунтовує наступним. Відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відповідач 2 отримав містобудівні умови та обмеження забудови спірної земельної ділянки (Будівництво критого ринку на вул. П.Орлика в м. Дрогобич), видані відділом містобудування та архітектури виконкому Дрогобицької міської ради, яке було погоджено філією ДП Укрдержбудекспертиза у Львівській області. В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ОК Сонячний промінь , як замовнику будівництва, надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ114141820512.

Згідно з ст. 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (п. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України).

Додатково, відповідач 2 звертає увагу суду на те, що існує рішенням суду, яке набрало законної сили, яке стосується крім іншого, визнання незаконним п. 2.14. рішення Дрогобицької міської ради №1521 від 27.02.2015 р., визнання недійсним Договору оренди землі від 25.05.2015 р., в яких апеляційною та касаційною судовими інстанціями визнано таке рішення Дрогобицької міської ради та Договір оренди землі законними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника відповідача 2, суд встановив наступне.

27 лютого 2015 року Дрогобицькою міською радою прийнято рішенням №1512 Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок . Згідно з п. 2 вказаного рішення, вирішено надати в оренду земельну ділянку Обслуговуючому кооперативу Сонячний промінь земельну ділянку площею 9928 кв.м. на вул. П.Орлика, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051, для будівництва критого ринку (згідно плану схеми), строком на три роки.

25 травня 2015 року між Дрогобицькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом Сонячний промінь укладено Договір оренди землі. За умовами цього Договору Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі, що зайняті під поточним будівництвом, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. П.Орлика, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051.

Пунктом 2.2. вказаного Договору встановлено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - незавершені будівництвом нежитлові будівлі, які належать орендарю, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані.

24 травня 2016 року рішенням Господарського суду Львівської області задоволено повністю позов КП Дрогобицький ринок . Визнано незаконним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради № 1512 від 27 лютого 2015 року Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок в частині надання ОК Сонячний промінь в оренду земельної ділянки площею 9928 кв.м. на вул. П.Орлика, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051 для будівництва критого ринку, строком на 3 роки (п.2.14 Рішення).

Визнано незаконним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради № 1517 від 27 лютого 2015 року Про припинення права користування земельними ділянками в частині припинення комунальному підприємству Дрогобицький ринок права користування земельною ділянкою площею 9928 кв.м. на вул. П.Орлика, для обслуговування ринку, у зв'язку з наданням земельної ділянки ОК Сонячний промінь (п.1.1 Рішення).

Визнано незаконним та скасувано рішення Дрогобицької міської ради № 1725 від 23 вересня 2015 року Про припинення права користування земельною ділянкою в частині припинення КП Дрогобицький ринок права користування земельною ділянкою площею 145 кв.м. на вул. П.Орлика, для обслуговування ринку (п.1.2 Рішення).

Визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 25 травня 2015 року, укладений між Дрогобицькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом Сонячний промінь , предметом якого виступає земельна ділянка загальною площею 9928 кв.м. на вул. П.Орлика в м. Дрогобич, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051 та який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.05.2015р., номер запису про інше речове право 9803039.

03 жовтня 2016 року постановою Львівського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого Господарського суду України від 15.12.2016 р., рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2016 р. скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи вказану постанову суд апеляційної інстанції встановив, що Дрогобицька міська рада правомірно припинила право користування КП Дрогобицький ринок наданою останньому земельною ділянкою, що була предметом договору оренди, шляхом прийняття відповідних рішень (№1517 від 27.02.2015 року, №1725 від 23.09.2015 року).

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер №4610600000:01:015:0051) по вул. П.Орлика у м. Дрогобич розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво, нежитлові будівлі (приміщення) критого ринку, що свідчить про можливість передачі вказаної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, що відповідає ст.134 ЗК України. Також зазначено, що вказана земельна ділянка, яка входить до складу земельної ділянки, що була передана КП Дрогобицький ринок за рішенням Дрогобицької міської ради №952 від 20.02.2013 року та була предметом договору оренди від 19 березня 2013 року, і надавалась КП Дрогобицький ринок для будівництва та обслуговування ринку з цільовим призначенням земельної ділянки: землі, що зайняті під майбутнє будівництво.

Щодо оспорюваного договору оренди землі укладеного на підставі рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015 року Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок , яким вирішено, серед іншого, надати в оренду Обслуговуючому кооперативу Сонячний промінь земельну ділянку площею 9928 кв. м. на вул. П.Орлика, кадастровий №4610600000:01:015:0051 для будівництва критого ринку строком на 3 роки. Зазначене рішення прийнято міською радою на підставі ст.ст.123, 124 ЗК України та як встановлено судом апеляційної та касаційної інстанції є законним. Відтак, зважаючи на наведене, спірний договір оренди не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Вищий Господарський суд України у своїй постанові від 15.12.2016 р. у справі №914/652/16 вказує, що в контексті не розірвання договору оренди з попереднім орендарем, який добровільно відмовився від користування земельною ділянкою, міська рада, діючи з дотриманням принципу добросовісності, може виправити свою помилку, і новий орендар не повинен нести тягар помилки міської ради, яка надавши йому право користування земельною ділянкою в спірному випадку не вчинила дій по припиненню правовідносин з попереднім орендарем. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що пріоритет у даному спорі не може бути надано позивачу, який є недобросовісним і своєю поведінкою, проявляючи ініціативу до припинення свого права, оскільки саме він звернувся з пропозицією припинити йому право користування земельною ділянкою, сприяв встановленню договірних відносин з новим орендарем, законність яких він в подальшому заперечує.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10).

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, Заступник прокурора Львівської області звернувся до суду у зв'язку з виявленням порушення вимог земельного законодавства при прийнятті Дрогобицькою міською радою рішення №1512 від 27.02.2015 р. Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок та в подальшому укладенні Договору оренди землі від 25.05.2015 р.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом першим частини 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Так, прокурор звертаючись до суду вказує про те, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва - приміщення критого ринку зареєстровано лише 07.07.2016 р.

Однак, як встановлено з матеріалів справи та відповідно до пункту 2.2. оспорюваного Договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - незавершені будівництвом нежитлові будівлі, які належать орендарю, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходять в нормальному технічному стані.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 р., залишеною без змін Вищим господарським судом України, встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер №4610600000:01:015:0051) по вул. П.Орлика у м. Дрогобич розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво, нежитлові будівлі (приміщення) критого ринку, що свідчить про можливість передачі вказаної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, що відповідає ст.134 ЗК України. Також зазначено, що вказана земельна ділянка, яка входить до складу земельної ділянки, що була передана КП Дрогобицький ринок за рішенням Дрогобицької міської ради №952 від 20.02.2013 року та була предметом договору оренди від 19 березня 2013 року, і надавалась КП Дрогобицький ринок для будівництва та обслуговування ринку з цільовим призначенням земельної ділянки: землі, що зайняті під майбутнє будівництво.

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як встановлено судом у даній справі, у матеріалах справи наявні докази, зокрема постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 р. у справі №914/652/16 та постанова Вищого господарського суду України від 15.12.2016 р. у справі №914/652/16 предметом розгляду в яких були також і вимоги, зазначені у даному позові. Зокрема, вимоги про визнання недійсним п. 2.14. рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015 р., як такого яке прийнято з порушення земельного законодавства, зокрема, надання у оренду без проведення земельних торгів, як передбачає ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України та визнання недійсним Договору оренди землі від 25.05.2015 р. укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2.

За результатами розгляду справи №914/652/16 судовими інстанціями було відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог. Пункт 2.14. рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015 р. визнано законним, Договір оренди землі від 25.05.2015 р. не дійсним не визнано.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з статтю 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/35 від 26.01.2000р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів ).

Відтак, суд дослідивши матеріали справи, вказує на те, що при прийнятті оскарженого рішення №1512 від 27.02.2015 р. Дрогобицькою міською радою було дотримано існуючі вимоги чинного законодавства, порушень законних інтересів підприємств чи організацій не було (як встановлено рішеннями у справі №914/652/16).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним п. 2.14. рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015 р. Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок на підставі якого, відповідачу 2 надано в оренду земельну ділянку площею 9928 кв.м. на вул. П.Орлика у м. Дрогобич, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051, для будівництва критого ринку на 3 роки є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 цього Кодексу Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, суд зазначає, що оспорюваний Договір оренди землі укладено на підставі рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015 року Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок , яким вирішено, серед іншого, надати в оренду Обслуговуючому кооперативу Сонячний промінь земельну ділянку площею 9928 кв. м. на вул. П.Орлика, кадастровий №4610600000:01:015:0051 для будівництва критого ринку строком на 3 роки. Зазначене рішення прийнято міською радою на підставі ст.ст.123, 124, 134 Земельного кодексу України та як встановлено судом вище є законним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зміст спірного договору оренди не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а відтак, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Щодо позовних вимог про повернення земельної ділянки, суд вважає за доцільне також зазначити, що в силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Суду не наведено жодних обґрунтувань чи доказів неналежного виконання відповідачем-2 Договору оренди землі від 25.05.2015р.

З урахуванням викладеного, задоволення позову матиме наслідком втручання у право відповідача-2 на майно (в даному випадку в його господарську діяльність, яка являється майном в розумінні практики ЄСПЛ) і вказане втручання становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки площею 0,9928 га на вул. П.Орлика в м. Дрогобичі в користь територіальної громади м. Дрогобич, зарахувавши їх до земель запасу комунальної власності, не наданих у власність або користування, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем 2 спростовано, а позивачем не доведено доводів викладених у позовній заяві, крім того, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір залишається за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2017 р.

Суддя Синчук М.М.