Рішення

від 11.10.2017 по справі 911/2269/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа № 911/2269/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лотос , м. Київ

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація Національний екологічний центр України , м. Київ

про визнання недійсним рішення та договорів, скасування державної реєстрації

За участю представників:

прокурора (позивача): Івашин О.Є. (посвідчення №031867 від 02.02.2015);

відповідача -1: не з'явився;

відповідача -2: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 24.11.2014);

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач-1, Козинська селищна рада), Товариства з обмеженою відповідальністю Лотос (далі-відповідач-2, ТОВ Лотос ), у якій просить: визнати недійними рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 03.07.2003 та від 06.06.2014 №13; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.07.2003 з реєстраційним номером 2037, додаткову угоду від 08.02.2007 і договір від 05.06.2015 з реєстраційним номером 889 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.07.2003 в частині оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:017:0048, 3223155400:03:017:0047, 3223155400:03:017:0050 і скасувати їх державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст.19-21, 38, 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст.1, 3, 4, 88, 89 Водного кодексу України, п.1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, та зазначає, що відповідчем-1 спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ Лотос для житлової забудови за рахунок земель водного фонду, що прямо заборонено законом. Щодо спірних додаткової угоди від 08.02.2007 до договору оренди від 10.07.2003 та рішення Козинської селищної ради від 06.06.2014 №13, то зазначає, що вони були прийняті з порушенням вимог ст.ст.24, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.12, 124 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , оскільки додаткова угода укладена без відповідної правової підстави - відповідного рішення селищної ради про укладення такої угоди, в тому числі із затвердженням проекту землеустрою щодо відведення в оренду новоствореної земельної ділянки площею 17,241га. У свою чергу, рішення Козинської селищної ради від 06.06.2014 №13 прийнято без розробки, затвердження і проведення державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення в оренду новоствореної земельної ділянки площею 17,241га, тобто відповідачем-1 порушено вимоги ст.ст. 1, 2, 20, 25, 30, 50 Закону України Про землеустрій , Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації . Щодо договору від 05.06.2015 про внесення змін до договору оренди землі від 10.07.2003, то він є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 15 Закону України Про оренду землі , ст. 21 Земельного кодексу України. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.07.2017 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (прокурора) - Громадську організацію Національний екологічний центр України (далі - третя особа), та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на 15 календарних днів, про що винесено відповідну ухвалу від 25.09.2017.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неоднаразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 11.10.2017.

Відповідач-1 та третя особа явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним повідомленням учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатись телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою особою (службовою) особою сторони (п. 3.9.1, 3.9.1-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 №18). За таких обставин, суд вважає відповідача-1 та третю особу належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Процесуальним правом, передбаченим ст.ст. 27, 59 ГПК України, відповідач-1 та третя особа не скористалися, відзиву та письмових пояснень щодо позову не надали.

До того ж, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників відповідача-1 та третьої особи на підставі ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання прокурор підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях. Зокрема, зазначає, що наявні проект землеустрою та детальний план території ЖРК Конча-Заспа не встановлювались прибережні захисні смуги водних об'єктів, а тому необхідно враховувати розміри прибережних захисних смуг передбачених ст. 60 Земельного кодексу України. Також, звертає увагу на практику Верховного Суду України та положення ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.144-149), зокрема, зазначив, що органами прокуратури у 2006-2008 роках проводилась перевірка додержання вимог земельного законодавства, в тому числі отримання ТОВ Лотос у користування земельних ділянок, за результатами якої фактів порушень не встановлено. Крім того, вважає твердження прокурора в частині відсутності проектно-технічної документації з відведення і визначення в натурі меж спірних земельних ділянок, відсутності проходження державної експертизи безпідставними, оскільки у відповідача-2 наявні документи, які спростовують зазначене твердження. Щодо меж водоохоронної зони земельних ділянок, то проаналізувавши положення ст.ст.88, 91 Водного кодексу України, ч.4 ст.59, 60, 61, 63 Земельного кодексу України, зазначає, що водне плесо та острови можуть надаватися для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, а прибережні захисні смуги не містять вимоги щодо їх цільового призначення. Головне, щоб не порушувався режим прибережної захисної смуги. Крім того, звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності (а.с.133-134). На підставі зазначеного просить у позові відмовити.

Крім того, під час судового засідання судом розглянуто клопотання прокурора, поданого ним до суду 09.10.2017, про призначення судової земельно-технічної експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що серед підстав позову визначено, зокрема, порушення вимог ст.58-60, 124, 181-186 Земельного кодексу України, ст. 87-89, 91 Водного кодексу України, ст. 1, 2, 20, 22, 25, 30, 62 Закону України Про землеустрій , під час надання спірних земельних ділянок в користування ТОВ Лотос . Разом з тим, відповідач вказані факти заперечує і доводить позицію щодо надання спірних земель в користування за рахунок земель житлової і громадської забудови. У зв'язку із зазначеним, просить призначити відповідну експертизу.

Розглянувши заявлене клопотання та наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у абз.2 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як зазначає прокурор, зазначена експертиза необхідна для встановлення факту накладення відповідних земельних ділянок, які були передані відповідачу-2 в оренду, на 25-метрову прибережну захисну смугу. Проте, у матеріалах справи міститься відповідна схема накладення земельних ділянок з кадастровими номерами згідно запиту на землі водного фонду в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, із змісту якої можливо встановити чи спростувати відповідні обставини, які є суттєвими для вирішення даного спору по суті.

Проаналізувавши зазначені положення, зміст ст.33, 69 ГПК України та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що обставини, які будуть встановлені відповідною експертизою не матимуть суттєвого значення для даної справи, а призначення експертного дослідження призведе лише до затягування судового процесу. Для встановлення всіх фактичних обставин справи, на яких ґрунтується позов, суд не вбачає необхідності призначення відповідної експертиз, у зв'язку із чим, у задоволенні вказаного клопотання відмовляє.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

03.07.2003 Козинською селищною радою прийнято рішення №30-17 Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в довгострокове користування (на умовах оренди) (а.с.27,82) відповідно до п.1-3 якого, затверджено розроблений проект відведення земельної ділянки; надано ТОВ Лотос земельну ділянку площею 15,00га в довгострокове користування під розміщення житлової забудови з адміністративно-побутовими приміщеннями та парковою зоною за рахунок земель комунальної власності Козинської селищної ради; земельна ділянка надається на умовах оренди терміном - 49 років.

10.07.2003 між Козинською селищною радою (орендодавець) та ТОВ Лотос (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (далі-Договір від 10.07.2003, а.с.84-87), відповідно до п.1.1 якого, орендодавець на підставі рішення Козинської селищної ради від 03.07.2003 за №30-17 надає в оренду, а орендар приймає у довгострокове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 15,00га розташовану на території Козинської селищної ради в смт. Козин Обухівського району Київської області, надану під розміщення забудови з адміністративно-побутовими приміщеннями та парковою зоною.

Договір укладається терміном на 49 років починаючи з дня його реєстрації (п.2.2 Договору від 10.08.2003). Державна реєстрація зазначеного договору проведена Обухівським районним відділом земельних ресурсів 10.07.2003за №250.

Як зазначено у п.5.1.1 Договору від 10.07.2003 зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. Зміни до цього договору мають бути виконані у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін і набувають чинності з дати їх державної реєстрації.

Водночас, протоколом зборів керівників підприємств-землекористувачів від 01.03.2004 №1 Про надання повноважень щодо замовлення та розробки проектно-планувальної та проектно-кошторисної документації , учасником якого є ТОВ Лотос , визначено ЗАТ ТІЗ-Топаз та уповноважено це підприємство виступити замовником по підготовці та розробці проектно-планувальної, проектно-кошторисної документації, концепції Генерального плану житлово-рекреаційного комплексу на території земель Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, з урахуванням Концепції коригування Генерального плану смт. Козин (а.с.150). Доказів, які б вказували на протилежне сторонами суду надано не було.

На виконання зазначеного протоколу ЗАТ ТІЗ-Топаз були вчинені певні дії для отримання відповідних документів для розробки концепції об'єднаного генерального плану житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа (а.с.151-159, 162-238).

08.02.2007 між Козинською селищною радою та ТОВ Лотос укладена додаткова угода до Договору від 10.07.2003 (а.с.88-89, далі - Додаткова угода), із змісту якої вбачається, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2006 №194 Про затвердження проекту землеустрою щодо впорядкування території житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа , рішення Козинської селищної ради від 21.07.2006 №148 Про погодження проекту землеустрою щодо впорядкування території житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа , розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 16.08.2006 №675 Про внесення змін в договори оренди земельних ділянок на території житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа , згідно з вимогами діючого законодавства України, керуючись п.5.1.1 Договору від 10.07.2003 орендодавець та орендар вирішили , зокрема, викласти п.1.1 Договору у наступній редакції: Орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у дострокове, платне володіння і користування земельні ділянки загальною площею 17,241га, розташовані на території житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа Обухівського району, Київської області, надані під забудову, в тому числі по ділянках 2,652 га (кадастровий № 3223155400:03:015:0007), 1,155 га (кадастровий № 3223155400:03:017:0048), 0,981 га (кадастровий № 3223155400:03:017:0047), 12,453га (кадастровий номер 3223155400:03:017:0050).

Як зазначено у п.2, 7 Додаткової угоди, земельні ділянки виділені на місцевості у відповідності з планом (схемою) земельних ділянок у встановленому законом порядку під забудову. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною вищевказаного Договору.

08.02.2007 Обухівським районним відділом Київської регіональної філії центру ДЗК за №040733100005 проведена державна реєстрація зазначеної Додаткової угоди.

06.06.2014 на засіданні 50 сесії Козинською селищною радою VI скликання прийнято рішення №13 Про викладення договору оренди земельної ділянки в новій редакції та внесення змін до умов договору оренди (а.с.33, 83), відповідно до п.1 якого, вирішено викласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 17,241га, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області на території ЖБК Конча-Заспа для розміщення житлової забудови з адміністративно-побутовими приміщеннями та парковою зоною, що складається з наступних частин: 2,652 га з кадастровим номером: 3223155400:03:015:0007; 1,155 га з кадастровим номером:3223155400:03:017:0048; 0,981 га з кадастровим номером: 3223155400:03:017:0047;12,453га з кадастровим номером: 3223155400:03:017:0050, укладеного між Козинською селищною радою та ТОВ Лотос від 10.07.2003, що зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів від 10.07.2003 за №250, у новій редакції.

05.06.2015 між Козинською селищною радою та ТОВ Лотос , укладений договір про внесення змін до Договору від 10.07.2003 (далі - Договір від 05.06.2015, а.с.90-96) відповідно до умов якого, сторони домовились внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами та викласти його у відповідній редакції. Так, п.1.1 Договору від 05.06.2016 встановлено, що орендодавець на підставі рішення Козинської селищної ради від 03.07.2003 № 30-17, рішення Козинської селищної ради від 21.07.2006 №148, рішення Козинської селищної ради від 06.06.2014 №13, за актами приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цим Договором, які перебувають у комунальній власності.

Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельні ділянки з наступними характеристиками: загальною площею 17,241га, розташовані на територіях житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа , смт. Козин Обухівського району Київської області, надані під розміщення забудови з адміністративно-побутовими приміщеннями та парковою зоною: 2,6520 га з кадастровим номером 3223155400:03:015:0007; 1,1554 га з кадастровим номером3223155400:03:017:0048; 0,9806 га з кадастровим номером 3223155400:03:017:0047; 12,4530 га з кадастровим номером 3223155400:03:017:0050. Договір укладений на 49 років починаючи з дня його реєстрації. Строк оренди земельних ділянок, визначений в Договорі від 10.07.2003 та цьому Договорі, підліковується з 10.07.2003 року - дати державної реєстрації Договору від 10.07.2003 Обухівським районним відділом земельних ресурсів та закінчується 10.07.2052 (п.2.1, 3.1, 4 розділу 14 Прикінцеві положення Договору від 05.06.2015). Державна реєстрація зазначеного договору проведена 05.06.2015, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.06.2017 (а.с.114-122).

13.06.2017 прокуратурою Київської області був зроблений запит до Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика (далі - ДП Київгеоінформатика ), у відповідь на який, останній листом від 21.06.2017 №01-01/373 (а.с.47-49) надано відповідну схему розташування земельних ділянок та зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:017:0048, 3223155400:03:017:0047, 3223155400:03:017:0050 частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 25 метрові прибережні захисні смуги малих озер та штучних водойм. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:015:0007 на землі водного фонду не накладаються.

Вважаючи, що зазначені обставини порушують інтереси держави прокурор звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ст.3 Земельного кодексу України (у редакції від 11.06.2003, далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, вод, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про води, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду (п.п. б , є ч.1 ст. 19 ЗК України).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови,громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38 ЗК України).

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм (п. б ч.1 ст.58 ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч.1,2 ст.20 ЗК України).

У свою чергу, водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України (далі - ВК України, у редакції від 11.06.2003), Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства.

Так, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися (ч.1,2,4 ст.88 ВК України, ст.60 ЗК України).

Статтею 89 ВК України та ст.61 ЗК України встановлені обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. Так, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Водночас, ч.2, 3 ст.93 ЗК України встановлено, зокрема, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.118, 123 цього Кодексу (ч.1,3 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ст.12 Закону України Про оренду землі (у редакції від 01.01.2003), договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Форма договору оренди землі визначена у ст.13 Закону України Про оренду землі . Так, договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням: на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі встановлено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу,терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації

договору оренди згідно зі ст.18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).

Умови договору оренди земельної ділянки діють у випадках, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором, крім випадків, визначених ст. 21 цього Закону (орендна плата), а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб.

Проаналізувавши зміст Договору від 10.07.2003, суд дійшов висновку, що він укладений з дотриманням вимог, визначених ст.13-14 Закону України Про оренду землі .

Водночас, порядок укладення договору оренди землі визначений в ст.15 Закону України Про оренду землі , зокрема, ч.5,6 встановлено, що надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, визначеному Земельним кодексом України. Проект відведення земельної ділянки є невід'ємним додатком до договору оренди.

Як зазначає прокурор, підставою для визнання недійним рішення Козинської сільської ради є порушення під час його прийняття ст.89, 89 Водного кодексу України, ст.20, 38, 58-61ЗК України та п.1.2, 1.3, 1.5 Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.03.1997 № 39 (у редакції від 30.10.1997).

Так, із змісту спірного рішення від 03.07.2003 та Договору від 10.07.2003 вбачається, що предметом останніх є земельна ділянка площею 15,00га , яка надається за рахунок земель комунальної власності Козинської селищної ради. Зазначена земельна ділянка не містить відповідного кадастрового номеру, а тому стверджувати, що вона складається із земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:017:0048, 3223155400:03:017:0047, 3223155400:03:017:0050 у суду підстав не має. Крім того, жодного доказу, які б підтверджували те, що зазначена земельна ділянка накладається (повністю або частково) на землі водного фонду прокурором суду надано не було. До того ж, сторонами не доведено та не спростовано наявність відповідного висновку державної землевпорядної експертизи. Клопотання, в порядку ст.38 ГПК України з метою отримання відповідних доказів суду не заявлялись. Інших обставин, які б стали підставою для визнання рішення Козинської селищної ради від 03.07.2003 та Договору від 10.07.2003 недійними, прокурором не зазначено та відповідних доказів не надано.

Щодо недійсності Додаткової угоди від 08.02.2007, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.30 Закону України Про оренду землі (у редакції від 01.01.2007) зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Аналогічне положення закріплено у ч.1 ст.651 ЦК України (у редакції від 16.01.2007).

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ч.1 ст.652 ЦК України).

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, ураховуючи зазначені положення та п.5.1.1 Договору від 10.07.2003 Козинська селищна рада та ТОВ Лотос уклали Додаткову угоди від 08.02.2007, відповідно до якої були змінені істотні умови (предмет) Договору від 10.07.2003, зокрема, збільшено загальний розмір орендованої землі (з 15,00га до 17,241га), визначено кількість орендованих земельних ділянок (з однієї на чотири) та їх кадастрові номери. Формально - зазначена додаткова угода укладена з дотриманням вищезазначених положень.

Крім того, відповідно до ст. 51 Закону України Про землеустрій (у редакції від 22.05.2003) встановлено, що проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Статтею 20 Закону України Про землеустрій , а саме, п. б ч.1, визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни об'єктів землеустрою .

У свою чергу об'єктами землеустрою є , зокрема, території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки (ст.5 Закону України Про землеустрій ).

Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації (ч.1 ст.25 Закону України Про землеустрій ).

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що оскільки розмір земельної ділянки, яка була предметом Договору від 10.07.2003, був змінений, та зазначені зміни призвели до зміни меж орендованої земельної ділянки (земельних ділянок), то відповідачі повинні були діяти у порядку та на підставі зазначених положень. Доказів протилежного сторонами суду надано не було.

Як встановлено судом, у 2004 році зборами керівників підприємств-землекористувачів, учасником якого є ТОВ Лотос , визначено ЗАТ ТІЗ-Топаз бути замовником по підготовці та розробці проектно-планувальної, проектно-кошторисної документації, концепції Генерального плану житлово-рекреаційного комплексу на території земель Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, з урахуванням Концепції коригування Генерального плану смт. Козин. Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Козинської селищної ради від 21.07.2006 №148 Про погодження проекту землеустрою щодо впорядкування території житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа смт. Козин Обухівського району Київської області (а.с.214-220), погоджено проект землеустрою щодо впорядкування території житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа площею 304,658га згідно додатку 1, в тому числі проект водоохоронних зон, обмежень та обтяжень прав у використанні земель згідно додатків 2 і 3.З урахуванням зазначеного рішення була укладена спірна Додаткова угода. Проте, ураховуючи, що зазначене рішення приймалось щодо усіх учасників, яким на тій чи іншій підставі належить право володіння чи користування відповідними земельними ділянками, та те, що ТОВ Лотос користується та володіє іншими земельними ділянками, які не є предметом спірних договорів та рішень, то відповідачем-2 належним чином не доведено той факт, що спірні земельні ділянки передані йому на підставі та в межах норм діючого на той час законодавства.

Водночас, прокурором, в свою чергу, не надано суду доказів, які б підтверджували факт не дотримання Козинською селищною радою та ТОВ Лотос вимог положень ЗК України, Закону України Про землеустрій , Положення розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677,в частині наявності відповідної проектної документації щодо відведення в оренду новоствореної земельної ділянки (ділянок). Клопотань в порядку ст. 38 ГПК України сторонами суду заявлено не було.

Єдиний доказ, який вказує на часткове накладення деяких зазначених земельних ділянок на землі водного фонду є схема ДП Київгеоінформатика (а.с.47-49) із змісту якої вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:017:0048, 3223155400:03:017:0047, 3223155400:03:017:0050 частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 25 метрові прибережні захисні смуги малих озер та штучних водойм. Проте, відомостей, на момент укладення Додаткової угоди, які б вказували на розмір прибережної смуги (смуг), розмір накладення спірної земельної ділянки на прибережну смугу, яким чином використовуються чи не використовуються відповідачем-2 землі водного фонду, у листі ДП Київгеоінформатика не зазначено. Інших доказів, що підтверджують зазначені обставини прокурором суду надано не було.

Щодо твердження прокурора про недотримання Козинською селищною радою положень чинного законодавства під час прийняття рішення від 05.06.2014 №13, суд зазначає наступне.

Так, із змісту спірного рішення вбачається, що відповідач-1 на підставі заяви відповідача-2,та у зв'язку із необхідностю приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України орендних відносин, вирішив викласти Договір від 10.03.2003 у новій редакції. Предметом договору у новій редакції є земельні ділянки загальною площею 17,241га, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області на території ЖБК Конча-Заспа для розміщення житлової забудови з адміністративно-побутовими приміщеннями та парковою зоною, що складається з наступних частин: 2,652га з кадастровим номером: 3223155400:03:015:0007; 1,155га з кадастровим номером: 3223155400:03:017:0048; 0,981га з кадастровим номером: 3223155400:03:017:0047; 12,453га з кадастровим номером: 3223155400:03:017:0050. Тобто, ті самі земельні ділянки, що були визначені у Додатковій угоді.

Як зазначає прокурор, спірне рішення було прийнято без розробки, затвердження і проведення державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення в оренду новоствореної земельної ділянки площею 17,241га. Проте, належних доказів, які б підтверджували твердження прокурора, останнім суду надано не було, як і доказів від відповідачів, які б спростовували зазначені обставини. Клопотань в порядку ст. 38 ГПК України сторонами суду заявлено не було.

Водночас, під час судового засідання представником відповідача-2 заявлено суду клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позовної заяви. Тоді як, прокурор заявив суду клопотання про визнання порушеного строку поважним та просив позов задовольнити. Розглянувши зазначені заяви та наявні матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України (у редакції, на час звернення прокурора із позовом) позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у ст.261 ЦК України , зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч.1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 № 907/238/15).

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15).

Водночас прокурор у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях не навів жодних доказів та не обґрунтував, що на час виникнення спірних правовідносин у прокуратури не було повноважень здійснювати представництво держави у судах, та що у відповідний період не існував уповноважений державою орган у сфері державного майна, який представляв державу та через який держава здійснювала відповідні права та обов'язки.

Твердження прокурора, що за результатами системного аналізу інформацій різних органі дердавної влади, установ та організацій, загальнодоступних інформаційних баз та реєстрів, а саме, із листа ДП Київгеоінформатики йому стало відомо про факт надання спірної землі у користування під забудову за рахунок земель водного фонду протягом 2017 року, суд не може брати до уваги, оскільки зазначений лист не є тим виключним доказом, який би підтверджував обізнаність прокурора про певні обставини. Інших доказів, які б підтверджували факт неможливості отримати ці документи раніше прокурором суду надано не було.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що органами прокуратури у 2006-2008 роках неодноразово проводилась перевірка щодо отримання, зокрема, відповідачем-2, у користування, власність земельних ділянок, погодження державними органами їх відведення, надання дозволів на здійснення будівельних робіт (а.с.135-141). Доказів протилежного прокурором суду надано не було.

Ураховуючи зазначене та те, що відповідно до ст. 5, 6 Закону України Про прокуратуру (у редакції від 05.11.1991 № 1789-XII), ст.1 Закону України Про прокуратуру (у редакції від 14.10.2014 № 1697-VII) прокуратура України становить єдину систему, суд не вбачає підстав для визнання поважним причин пропуску позовної давності.

Водночас, як зазначалось вище, 05.06.2015 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладений Договір про внесення змін, відповідно до умов якого, Договір від 10.07.2003 було викладено у новій редакції.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України (у редакції від 14.05.2015) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено ст.654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції від 05.04.2015) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Частиною 2 ст.16 Закону України Про оренду землі встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому

ЗК України, або за результатами аукціону.

Так, ч.1 ст.124 ЗК України (у редакції від 05.04.2015) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Із наявних матеріалів справи та змісту Договору від 05.06.2015 вбачається, що останній укладений на підставі рішення Козинської селищної ради від 05.06.2014 №13 та з дотриманням вимог, визначених ст.15 Закону України Про оренду землі .

Проте, як стверджує прокурор, спірні земельні ділянки були виділені відповідачем-1 для житлової забудови за рахунок земель водного фонду, з цього приводу суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, ст. 58 ЗК України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

За приписами ч.1, 2 ст.60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

Відповідно до ст. 21 ЗК України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Як вже неодноразово зазначалось, на підтвердження позовних вимог, прокурор надав лист ДП Київгеоінформатика (а.с.47-49) додатком до якого є викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2016 рік та викопіювання з топографічних карт станом на 1993 рік, із змісту яких вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:017:0048, 3223155400:03:017:0047, 3223155400:03:017:0050 частково накладаються на землі водного фонду, а саме, на 25 метрові прибережні захисні смуги малих озер та штучних водойм. Разом з цим, подані прокурором зазначені матеріали, не містять даних щодо розміру прибережної смуги (смуг), розміру накладення спірної земельної ділянки на прибережну смугу, використання відповідачем-2 землі водного фонду та інші відомості, які б вказували на порушення норм чинного законодавства. Інших доказів, таких як матеріали перевірки дотримання вимог ЗК України, висновок уповноважених на це органів та інше прокурором не надано.

Крім того, як встановлено судом, спірні земельні ділянки були виділені Козинською селищною радою не шляхом зміни земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови, а з частковим накладенням на землі водного фонду. У зв'язку з чим, застосовувати положення ст.21 ЗК України суд вважає некоректним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності доказів дійсного накладення частини спірних земельних ділянок на прибережну смугу малих озер та штучних водойм та порушення режиму їх використання, прокурор не позбавлений права звернутися із відповідним позовом про вилучення із користування частини земельної ділянки водного фонду, у розмірі, що накладається на прибережну смугу, як такої, що не може перебувати оренді за вимогами ст.61, 93 ЗК України.

За приписами ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Так, судом не приймається до уваги лист Дніпровського басейнове управління водних ресурсів від 09.09.2004 Про погодження створення житлово-рекреаційного (а.с.50-51), оскільки із його змісту вбачається, що останніми визнано за можливе попередньо погодити створення житлово-рекреаційного комплексу Конча-Заспа при певних умовах, та зазначено, що остаточне погодження Генерального плану забудови масиву Конча-Заспа належить до компетенції Держводгоспу України. Обставини, які б вказували на порушення відповідачем-1 чи відповідачем-2 положень діючого законодавства, у зазначеному листі не містяться.

Судом також не приймається до уваги лист від Управління водних ресурсів у м. Києві та Київської області від 25.11.2015 №01-12/1175 Про розгляд Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області (а.с.52-53), оскільки із його змісту вбачається, що Київводресурси вважає за можливе реалізацію запланованих заходів Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області, що забезпечить покращення санітарно-екологічного стану водних ресурсів та земель водного фонду, та не вказує на порушення відповідаче-2 норм чинного законодавства.

Щодо наявного у матеріалах справи інформації Національного екологічного центру України від 29.11.2016 №125-1/9892-222 (а.с.55-66) щодо природної цінності правобережної заплави р. Дніпро в межах м. Києва та Козинської селищної ради (т.зв. масив Конча-Заспа ), то суд вважає її такою, що не відповідає положенням ст.33-34 ГПК України, оскільки із змісту останньої неможливо встановити щодо яких земельних ділянок ідеться мова, ким вони використовуються, чи дійсно є порушення цільового використання земельних ділянок тощо.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійним рішення Козинської селищної ради від 03.07.2003 №30-17, від 05.06.2014 №13, Договір від 10.07.2003, Додаткової угоди від 08.02.2007, Договору від 05.06.2015 та похідні від них вимоги про скасування їх державної реєстрації не підлягають задоволенню з підстав недоведеності та пропущеного строку позовної давності.

На підставі ст. 49 ГПК України при відмові у задоволені позову судові витрати покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 38, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.10.2017 .