Рішення

від 17.10.2017 по справі 916/1875/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/1875/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 25.07.2017р.;

від відповідача 1: не зявився.;

від відповідача 2: не зявився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1875/17:

за позовом Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАН", в особі філії "АЛКОТРЕЙД ГЕРМЕС" Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАН";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ХОЛДІНГ";

про стягнення 420838,48 грн., -

в с т а н о в и в :

Науково - виробниче підприємство »Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач) звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТАН" в особі Філії АЛКОТРЕИД ГЕРМЕС (далі - Відповідач 1) та до товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ХОЛДІНГ (далі - Відповідач 2) із позовом про стягнення солідарно заборгованості за Договором дистрибьюції (купівлі-продажу з відстроченням платежу) та поруки.

З підстав ст.ст. 525, 526, 553, 554, 612 Цивільного кодексу України, Позивач просить позов задовольнити.

Разом з позовом позивачем подана заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України шляхом накладення арешту на всі рахунки відповідача 1.

Вказана заява розглянута та обговорена в засіданні суду 02.10.2017 за участю представника позивача і відхилена судом як безпідставно заявлена, так як жодного доказу про наявність підстав для вжиття таких заходів позивачем не надано.

Відповідачі в засідання суду не з'явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення у справі) . Відзиви на позов не надали.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з наведеного суд розглянув справ за правилами ст. 75 ГПК України

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2017 р. за клопотанням представника позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 17 жовтня 2017р.

В засіданні суду 17 жовтня 2017 р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача суд встановив наступне.

07 лютого 2014 року між Позивачем (Компанія) та Відповідачем 1 в особі Філії АЛКОТРЕЙД ГЕРМЕС (Дистриб'ютор) укладена Дистриб'юторська угода №325 (далі - Угода), за якою Компанія зобов'язується передати, а Дистриб'ютор прийняти і оплатити продукцію у відповідності з умовами даної Угоди.

Позивач належним чином виконав умови Угоди та поставив Відповідачеві ОСОБА_2.

За Відповідачем 1 рахується несплачений боргу за отриманий товар в сумі 183 128,61 грн. з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні : від 22.10.2015р. № НИ-00018216 на суму 151549,56 грн. та від 07.10.2015р. № НИ-00017794 на суму 171812,52 грн.

Відповідно до умов Угоди Дистриб'ютор зобов'язався прийняти і оплатити поставлену продукцію, що передбачено у п. 1.1. Угоди.

За п.п. 6.1. Угоди Дистриб'ютор має сплатити за продукцію на протязі 45 календарних днів з дати отримання продукції.

Строк оплати останньої поставленої парти продукції відповідно до умов Угоди настав 06.12.2015 року. Таким чином прострочка платежу Відповідача за поставлений ОСОБА_2 станом на день подання цього позову складає 603 календарних днів.

Відповідно до п. 7.1. Угоди у разі порушення строків оплати, винна сторона сплачує: пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки та 10% від вартості кожної неоплаченої партії товару. Крім того за порушення виконання грошових зобов'язань Дистриб'ютор зобов'язується виплатити Компанії 40% річних від простроченої суми платежу.

07.02.2014 року у якості забезпечення виконання зобов'язань Відповідача 1 за вказаною Угодою між Відповідачем 2 (Поручитель) та Позивачем було укладено Договір поруки № 07/02 відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався перед Позивачем відповідати за належне виконання Відповідачем 1 умов п.п. 1.1., 6.1., 7.1. Дистриб'юторської угоди.

Згідно з п.п. 2.2. Договору поруки Поручитель зобов'язаний у 3 - денний термін з моменту отримання повідомлення від Кредитора виконати вимоги Кредитора.

На заявлену Позивачем вимогу Відповідачеві 2 про погашення суми боргу останній не відповів.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення умов договору, положень Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства при виконанні зобов'язань за договором однією стороною спричиняє несприятливі, небажані наслідки для другої сторони і порушує права останньої.

Під неналежним виконанням визнається часткове невиконання якого-небудь обов'язку зобов'язання або таке виконання, яке не відповідає тим чи іншим умовам зобов'язання. Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 251, 253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 553 ЦК України За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно статті 96 ЦК України Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Таким чином, філії здійснюють представництво інтересів юридичної особи, яка несе відповідальність за зобов'язаннями свої філії.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, приведені вище обставини повністю підтверджуються наявними у справ матеріалами, які не викликають у суду сумніву.

Зворотнього відповідачами не доведено.

Перевіривши розрахунок сум стягнення суд приймає до уваги частково за винятком суми пені.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто пеня розраховується за останні 6 місяців або 182 дні. З наданого позивачем розрахунку суми пені вона розрахована за 633 дні, що суперечить приведеному.

Тому суд приймає до уваги лише період нарахування пені з 14.04.2017р. по 31.07.2017р. в сумі 14104,89 грн.

За таких обставин, аналізуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача такими, що відповідають наявним у справі доказами, є обґрунтованими, законними при цьому підлягають задоволенню частково з урахуванням розрахунку пені.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТАН (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6, офіс 3, код ЄДРПОУ 38888128) та з Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ХОЛДІНГ (65104, м. Одеса, просп. Маршала Жукова, б. 103, код ЄДРПОУ 38915030) на користь Науково - виробничого підприємства НИВА у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Україна, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 19201066):

- суму основного боргу у розмірі 183128 (сто вісімдесят три тисячі сто двадцять вісім) грн. 61 коп.

- пеню у розмірі 14104 (чотирнадцять тисяч сто чотири) грн. 89 коп.

- штраф у розмірі 18312 (вісімнадцять тисяч триста дванадцять) грн. 86 коп.

- 40% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 121015 (сто двадцять одна тисяча п'ятнадцять) грн. 39 коп.

- судовий збір у розмірі 5048 (п'ять тисяч сорок вісім) грн. 43 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук