Постанова

від 17.10.2017 по справі 911/2056/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. справа№ 911/2056/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Голубничий О.І.

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 р.

у справі № 911/2056/17 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна гомеопатична спілка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 236 482,74 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Національна гомеопатична спілка" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" про стягнення з відповідача 219 226,20 грн основного боргу за договором купівлі-продажу № 22 від 01.12.2014 р., 15 498,40 грн пені та 1 758,14 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2017 р. у справі № 911/2056/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 р. у справі № 911/2056/17 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, у нього відсутній обов'язок з оплати поставленого товару, оскільки умовами укладеного договору передбачено надання відповідачем заявок на замовлення товару, які відсутні у матеріалах справи, що унеможливлює встановити, чи дійсно обсяги поставок, ціна товару, строки поставки товару відповідають замовленням відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2017 р.

В засідання суду, призначене на 17.10.2017 р., представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.12.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Національна гомеопатична спілка" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 22 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати, а покупець купити лікарські засоби в асортименті, за цінами та у кількості, та в строки, відповідно до замовлення покупця, з подальшим зазначенням в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем заявок на поставку продукції, в якій зазначається асортимент товару, його кількість та строк поставки. Погодження заявки відбувається у вигляді надіслання продавцем заявки покупцю з підписом та печаткою продавця. Заявка може подаватися та погоджуватися факсимільним зв'язком, електронною поштою або іншим погодженим сторонами способом. Погодження заявки відбувається протягом 1-го календарного дня з моменту відправлення її покупцем.

Як передбачено п. 4.2 договору, доставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця, транспортом, який придатний для перевезення даного вантажу і який відповідає санітарним вимогам. Доставка товару на склад покупця здійснюється на умовах DDР (за редакцією Інкотермс 2010), за адресою: 08131, Україна, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за кожну партію товару здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем.

На виконання умов укладеного договору, позивачем за замовленнями відповідача було здійснено поставку товару на загальну 583 702,73 грн за адресою: 08131, Україна, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114.

Однак, відповідачем здійснив часткову оплату на суму 217 710,00 грн.

03.05.2017 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 365 992,73 грн.

У відповідь, відповідач лише частково погасив заборгованість за договором на загальну суму 146 766,53 грн.

Всього відповідачем оплачено поставлений товар на суму 364 476,53 грн, відповідно, неоплаченим залишився отриманий відповідачем товар на суму 219 226,20 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання щодо вчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 219 226,20 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Встановлено, що свої зобов'язання за укладеним договором позивач виконав належним чином, та поставив відповідачу товар у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 219 226,20 грн.

Враховуючи те, що позивачем зобов'язання за укладеним договором виконані належним чином, заборгованість підтверджується первинними документами, виконання цих зобов'язань прийнято покупцем належним чином, повністю товар не оплачено, строк виконання обов'язку покупця з повної оплати товару настав, відповідач не реалізував своє право на повернення товару в обумовлений договором строк, відтак судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 219 226,20 грн основної заборгованості за укладеним договором є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що у нього відсутні підстави для сплати заборгованості, оскільки у матеріалах справи відсутні заявки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність заявок не спростовує факту поставки та обсягів фактично прийнятих відповідачем поставок згідно з підписаними накладними. В свою чергу дослідження заявок може мати значення у спорі щодо асортименту та комплектності товару. В разі ж фактичного прийняття товару в поставленому обсязі, покупець є таким, що прийняв виконання замовлення як належне.

Так, зобов'язання відповідача по оплаті товару виникає починаючи із моменту підписання відповідних видаткових накладних. Претензій з приводу кількості та якості товару відповідачем не надавалось.

Як передбачено п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 15 498,40 грн пені та 1 758,14 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, нарахована на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Встановлено, що пеня нарахована позивачем по кожному періоду (по кожній накладній) на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не спростовано, за періоди прострочення в межах строку, який не перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Згідно наданого позивачем до позову розрахунку, 3% річних нараховано по кожному періоду (по кожній накладній) на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 498,40 грн пені та 1 758,14 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Також, згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється виключно на осіб, які є адвокатами.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 10 000,00 грн на оплату послуг адвоката заявлені позивачем в силу того, що для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів Приватне акціонерне товариство "Національна гомеопатична спілка" звернулося до Адвокатського обєднання Мітракс .

На підтвердження цих витрат позивачем надано договір про надання юридичних послуг № 03/05/ЮР від 03.05.2017 р., акт № 1 від 10.07.2017 р. прийому-передачі наданих послуг та платіжне доручення № 582 від 14.07.2017 р. на суму 10 000,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Також, згідно рекомендацій, викладених у п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Встановлено, що зі сторони позивача у місцевому суді приймали участь адвокати Бодюк В.А. (надано ордер Адвокатського об'єднання "Мітракс" та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000030, Голубничий О.І. (надано ордер Адвокатського об'єднання "Мітракс" та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 4769).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн є обгрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 р. у справі № 911/2056/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/2056/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко