Постанова

від 17.10.2017 по справі 922/5466/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 922/5466/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

заявника - не з'явився,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заявника - ТОВ "ОСОБА_2 Буд" (вх. №2781 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.15 у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до ТОВ "Буд Інвест 2007", м. Харків,

про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест 2007" (надалі - відповідач), в якому просила суд: зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,5400 га, яка розташована по вулиці Дербентській, 109-а у місті Харкові; стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 1 256 919,84 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року (головуючий суддя: Жельне С.Ч., суддя Аюпова, суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест 2007" (61045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35350710) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 1 256 919,84 грн., судовий збір в розмірі 25 138,40 грн. В решті позову - відмовити.

ТОВ "ОСОБА_2 Буд", особа яка не брала участь у справі та вважає, що господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015 року, в якій заявник просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вказував про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест 2007" , згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2014р. № 25713994 - є власником нежитлової будівлі літ. "А-2", площею 569,4 кв.м., літ. "Б-1", площею 1356,0 кв.м., літ. "В-1", площею 165,1 кв.м., літ. "Г-1" площею 46,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 154,8 кв.м. по вулиці Дербентській, 109-А у місті Харкові на підставі договору купівлі - продажу № 913 від 14.04.2009 року.

09.09.2014 року головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було здійснено заходи самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по вулиці Дербентській, 109-А у місті Харкові.

Під час проведення вказаних заходів було встановлено, що з 14.04.2009 року по теперішній час, відповідач використовує земельну ділянку площею 0,5400 га по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові для експлуатації нежитлових будівель без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав. Про відповідні обставини було складено акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Відповідно до листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.09.2014 р. № 4220/9/10-20-15-03-24, відповідач не обліковується як платник земельного податку.

На підставі викладених обставин, позивач наполягає на безпідставному користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до господарського суду Харківської області та просив суд зобов'язати відповідача звільнити відповідну ділянку та стягнути з відповідача суму несплаченої плати за користування земельною ділянкою як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна в розмірі 1 256 919,84 грн.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Встановлені судом обставини справи свідчать, що на спірній земельній ділянці по вул. Дербентській, 109-А у місті Харкові відповідачу, на праві приватної власності належать нежитлові будівлі літ. "А-2", площею 569,4 кв.м., літ. "Б-1", площею 1356,0 кв.м., літ. "В-1", площею 165,1 кв.м., літ. "Г-1" площею 46,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 154,8 кв.м.

Таким чином, будь-яке переміщення вказаної нерухомості є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення.

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - договору оренди земельної ділянки).

Колегією суддів встановлено, що відповідач не набув, ані права власності, ані права користування спірною земельною ділянкою.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є, зокрема, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно ч. 2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Враховуючи не укладення між сторонами договору оренди спірної земельної ділянки, позивач вважає безпідставним користування відповідачем даною земельною ділянкою.

Проте, які вірно зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, з такими висновками позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи викладене, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічна правова норма викладена в ст. 377 ЦК України.

Так, на спірній земельній ділянці відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, з огляду на що відповідач має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля, що спростовує твердження позивача про безпідставне користування відповідачем спірної земельної ділянки.

Водночас, частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Так, у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правової угоди. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, належним чином відповідачем не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості, на користування нею, та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття (лист Вищого господарського суду від 01.01.2010р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

З огляду на наведене, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 256 919,84 грн., як доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, слід зазначити наступне.

У відповідності до положень ст.80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 83 цього кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

При цьому, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст.78 ЗК України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. (ст. 79 ЗК України).

Отже, при переході права власності на будівлю, право власності чи користування земельною ділянкою під цією будівлею переходить не автоматично. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ст. 181 ЦК України будівля, як об'єкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так, як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.

Набуття земельної ділянки відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташованої на земельній ділянці, без якої існування будівлі та її використання є неможливим.

Наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей, оскільки це би обмежувало право на користування власністю, яка належить відповідачу у справі.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж саме вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» , правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди), у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» .

Отже, набувши право на земельну ділянку, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості, відповідач не звільняється від необхідності зареєструвати речові права на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Згідно листа Управління Держземагентства у м. Харкові від 27.08.2014 № 4034/08 вбачається, що станом на 29.12.2012 року за ТОВ "Будінвест 2007 не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по вулиці Дребентській, 109-А.

Відповідно до довідки Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 26.08.2014р. № 9899/0/225-14, інформація щодо наявності документів на право користування земельною ділянкою по вулиці Дребентській, 109-А, в Департаменті відсутня.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 18.08.2014 р. № 25713994 речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, а, отже, відповідач фактично використовує земельну ділянку без оформлення речових прав на неї у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Розміри та порядок плати за землю визначає ПК України, згідно з яким плата за землю справляється у двох формах - земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавного податку.

При цьому судова колегія зазначає, що законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди.

Контроль за правильністю обчислення і справляння плати за землю здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до ст. 287 ПК України, зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з аналізу положень статті 2 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю", за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у статтях 125-126 ЗК України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податку на землю.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб), згідно з пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячної декларації При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи зазначене, якщо суб'єкт господарювання або фізична особа придбала житловий будинок, будівлю або споруду на підставі договору купівлі -продажу, міни, дарування, успадкування та на інших умовах цивільно - правових угод, то до неї переходить право користування на цю земельну ділянку і відповідно, податок за земельну ділянку сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме - майно (ст.287 Податкового кодексу ).

Будь-який дохід, отриманий резидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства, відповідно до статей 14, 135 Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 135 ПК України, безоплатно отримані товари, роботи, послуги включаються до доходів підприємства.

Таким чином, нездійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки призвело в результаті до одержання ним доходів.

Розмір доходу, отриманого відповідачем від безпідставно набутого майна - земельної ділянки, яка розташована по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові, за період з 01.11.2011 р. по 31.10.2014 р., розрахований Харківською міською радою у сумі 1 256 919,84 грн., як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачуються за регульованою (звичайною) ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати був розрахований міською радою на підставі даних нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 р. та 01.01.2013 р., яка затверджена рішеннями Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 та від 03.07.2013 р. № 1209/13.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 144 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 2.3. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013р. № 1269/13, комунальне підприємство «Міський інформаційний центр» є користувачем програмного комплексу «Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р.» за договором з Департаментом земельних відносин, надає доступ до зазначеного програмного комплексу управлінню Держземагентства у м. Харкові Харківської області для надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, Департаменту земельних відносин для перевірки даних, що містяться у витягах, та виконання інших функцій у межах повноважень та Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель для здійснення відповідних контрольних повноважень.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються у формі витягу у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель» , а саме: для цілей оподаткування, сплати державного мита та розрахунку орендної плати для укладання договорів оренди землі.

Дохід відповідача від безпідставно набутого майна був розрахований позивачем, як цивільно-правовий елемент, та, як база оподаткування, для цілей, визначених ПК України.

Зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 ЦК України. Застосування норм глави 83 ЦК України можливе тільки у випадку наявності між сторонами позадоговірних правовідносин. За наявності між сторонами зобов'язальних договірних правовідносин, відсутні підстави для застосування норм ст. 1212 ЦК України. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У відповідності до ст.ст. 1212 -1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Статтею 189 ЗК України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, міськими, районними та обласними радами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земельна ділянка, яку набув відповідач, відповідно до ст. 83 ЗК України відноситься до земель комунальної власності, оскільки не є земельною ділянкою приватної або державної власності.

Відповідно до ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Набувши право на земельну ділянку, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості, відповідачем не зареєстровано речове права на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Отже, у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) майна (спірної земельної ділянки), у відповідача відсутня, у Харківської міської ради (позивача у справі) правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13).

Згідно ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позов Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Так ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД вказуючи, що між ним та ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 укладений договір оренди нежитлових приміщень за яким на ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД покладений обов'язок щодо оформлення землекористування земельною ділянкою по вуж Дербентській, 109-А у м. Харкові та враховуючи нібито неодноразові звернення ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД до Харківської міської ради унеможливлює задоволення позову.

З такою позицією заявника колегія суддів погодитись не може.

Так, Харківською міською радою позов обґрунтований тим, що відповідач в період з 01.11.2011 до 01.11.2014 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності Відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки іншою особою.

Вказане свідчить про фактичне використання земельної ділянки саме власником нежитлових будівель - об'єктом нерухомості.

На підставі викладеного, Харківською міською радою доведено, що саме ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 з 17.06.2011 використовував спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї та не сплачував Позивачу грошові кошти за її використання.

Факт укладення договору оренди приміщень між ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД та ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 , яким за останнього покладено обов'язок щодо оформлення землекористування не спростовує вищевикладених висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківської міської ради в частині стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна.

Щодо доводів апеляційної скарги про залишення Харківською міською радою без відповіді та належного реагування звернень ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами.

В матеріалах справи та матеріалах апеляційної скарги відповідні звернення ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД відсутні. До апеляційної скарги вказані листи не додані.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, Відповідач (набувач), не сплачуючи грошові кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

З викладеного вбачається, що збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 зобов'язано сплатити Харківській міській раді грошові кошти безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення.

З огляду на викладене, для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просить стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, фактичне користування якою встановлено в ході обстеження та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки.

Розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування майном земельної ділянки територіальної громади м. Харкова здійснено позивачем на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (визначеної шляхом множення площі вказаної ділянки та нормативної грошової оцінки одного квадратного метра землі) з урахуванням ставки річної орендної плати за спірний період.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок розміру доходу та не надав контрозрахунок іншого розміру орендної плати.

За викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Харківською міською радою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові, заборонивши ТОВ ХАРКІВТЕХБУД вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових будівель літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові.

В обгрунутування заяви про забезпечення позову Харківська міська рада зазначає наступне.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав-власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 18.08.2014 № 25713994, право власності на нежитлові будівлі літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові зареєстровано за ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 на підставі договору купівлі продажу № 913 від 14.04.2009.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/5466/14 позов Харківської міської ради до ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, задоволений частково. Стягнуто з ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 на користь Харківської міської ради 1 256 919,84 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

На виконання вказаного рішення Харківська міська рада отримала наказ від 07.04.2015 на та пред'явила його до Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Постановою Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 14.04.2016 відкрите виконавче провадження.

Постановою Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 14.04.2016 накладений арешт на нежитлові будівлі літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові.

В подальшому, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 922/5466/14 апеляційну скаргу ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД на рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 прийнято до провадження.

Постановою Шевченківського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 29.09.2017 ВП № 50850440 наказ Господарського суду Харківської області від 07.04.2015 у справі № 922/5466/14 повернутий до суду, що його видав у зв'язку із відкриттям апеляційного провадження у справі № 922/5466/14.

Також, цією постановою припинена чинність арешту на майно боржника, а саме на нежитлові будівлі літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові.

Так, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 10.10.2017 № 99922034 право власності на нежитлові будівлі літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові з 04.10.2017 зареєстроване за ТОВ ХАРКІВТЕХБУД

Таким чином, у Харківської міської ради є підстави вважати, що ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 намагатиметься уникнути виконання рішення Господарського. суду Харківської області від 24.03.2015 шляхом відчуження нерухомого майна, щоб уникнути звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Отже, вчинення посадовими особами ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 дій щодо відчуження (шляхом дарування, продажу та ін.) вказаного нерухомого майна і зміни його власників, робить неможливим виконання рішення суду та призведе до порушення охоронюваних законом прав та інтересів Харківської міської ради при розгляді даної справи.

Також, підставою вважати, що ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 намагатиметься уникнути виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 є наступні факти.

Згідно витягу з ЄДР станом на 29.08.2014 ОСОБА_3 визначений як, керівник та підписант ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 так і згідно відомостей з ЄДР щодо реєстрації ТОВ СВРО ТЕХ БУД розміщеному на офіційному сайті Міністерства юстиції України особою уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності записаний ОСОБА_4, а засновниками ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД є ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Згідно відомостей з ЄДР щодо реєстрації ТОВ ХАРКІВТЕХБУД (новий власник нерухомого майна) розміщеному на офіційному сайті Міністерства юстиції України особою уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності записаний ОСОБА_4, а засновниками ТОВ ХАРКІВТЕХБУД є ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Також, згідно цих відомостей, юридична особа ТОВ ХАРКІВТЕХБУД зареєстрована в ЄДР 27.09.2017.

Отже, засновниками цих трьох юридичних осіб - ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 , ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД та ТОВ ХАРКІВТЕХБУД , є одні й ті самі фізичні особи.

З цього можна зробити висновок про те, що звернення ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД за згодою засновників та керівників цієї юридичної особи з апеляційною скаргою, відкриття 18.09.2017 апеляційного провадження, створення цими ж особами 27.09.2017 ТОВ ХАРКІВТЕХБУД , повернення наказу та зняття 29.09.2017 арешту з нерухомого майна ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 Шевченківським ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, перехід нерухомого майна до ТОВ ХАРКІВТЕХБУД свідчить про уникнення ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 виконання рішення суду Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/5466/14.

Заходи по забезпеченню позову, пов'язані із забороною ТОВ ХАРКІВТЕХБУД вчиняти будь-які дії щодо відчуження належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, є адекватним заходом виходячи предметом позову. Крім того, зазначені заходи за собою не тягнуть припинення або будь-які обмеження безпосередньої господарської діяльності ТОВ БУД ІНВЕСТ 2007 , ТОВ ЄВРО ТЕХ БУД та ТОВ ХАРКІВТЕХБУД .

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову клопотання про забезпечення позову може бути подано також третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача у процесі (частина третя статті 26 ГПК України).

Пунктом 2 вказаної постанови господарським судам роз'яснено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.

Відповідно до п. З постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 66 та частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає заяву Харківської міської ради про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 66, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015 року залишити без змін.

Заяву Харківської міської ради про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову у справі № 922/5466/14 шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові заборонивши ТОВ ХАРКІВТЕХБУД вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових будівель літ.літ. А-2 площею 569,4 м.кв., Б-1 площею 1356,0 м.кв., В-1 площею 165,1 м.кв., Г-1 площею 46,1 м.кв. та Д-1 площею 154,8 м.кв. по вул. Дербентській, 109-А у м. Харкові.

В частині забезпечення позову дана постанова набирає чинності з 17.10.2017 року, підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом згідно Закону України "Про виконавче провадження" зі строком пред`явлення до виконання у три роки, стягувачем є Харківська міська рада (61033, м-н Конституції, 7, м. Харків, ідентифікаційний код 04059243), боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю ХАРКІВТЕХБУД (61045, вул. Дербентська, 109-А, м. Харків, ідентифікаційний код 41618853).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 23.10.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.