Рішення

від 18.10.2017 по справі 322/1040/17

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/1040/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року смт. Новомиколаївка

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Шиш А.Б.

при секретарі Вишняк Т.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новомиколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, до Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Неповнолітній ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 25 березня 2016 року відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_4, який проживав ІНФОРМАЦІЯ_1. 29 грудня 2016 року ОСОБА_1, діючи від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, як законний представник, звернулася до державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_4 Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 травня 2017 року № 145/02-31 нотаріус відмовив ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з накладеним арештом на майно ОСОБА_4 Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 грудня 2016 року арешт на майно спадкодавця був накладений постановою державного виконавця Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 22 червня 2016 року, реєстраційний номер обтяження 15072757. У зв'язку з цим 18 травня 2017 року представник позивача звернулася до Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із заявою про отримання інформації щодо виконавчих проваджень, відкритих відносно спадкодавця - ОСОБА_4, а також в зверненні вона повідомила про смерть ОСОБА_4 На день звернення з позовом до суду заява представника позивача відповідачем розглянута не була, відповіді надано їй не було, що є перешкодою у встановленні сутності боргу та його конкретного розміру, і як наслідок є перешкодою у реалізації прав позивача на оформлення спадщини. Під час з'ясування інформації щодо боргу ОСОБА_4, представником позивача було встановлено, що арешт на майно останнього було накладено у зв'язку з несплатою ним адміністративного штрафу за керування автотранспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та судового збору за розгляд справи про адміністративні правопорушення. Представник позивача вважає, що арешт на майно ОСОБА_4 було накладено незаконно з наступних підстав. Відповідно до діючого законодавства арешт полягає у накладенні заборони на право розпоряджатися майном боржника, яке з метою виконання судового рішення може бути реалізоване або передано стягувачеві у майбутньому. ОСОБА_4 помер 25 березня 2016 року, а арешт було накладено лише 22 червня 2016 року, тобто після смерті боржника. Відповідно до статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи це здатність мати цивільні права та обов'язки. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Тобто, 25 березня 2016 року цивільні права і обов'язки ОСОБА_4 припинилися, внаслідок чого він не міг бути стороною виконавчого провадження і арешт на майно не міг бути накладений в червні 2016 року. Пунктом третім частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Відповідно до пункту п'ятого статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець, за заявою сторони, а також заінтересована особа, мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Статтею 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Як зазначає представник позивача в даному випадку не має підстав для застосування правонаступництва оскільки, по - перше, правонаступник у виконавчому провадженні може прийняти права і обов'язки лише особи, яка була стороною у виконавчому провадженні, а ОСОБА_4 не був стороною виконавчого провадження в силу статті 25 ЦК України, і, по-друге, якщо мова йде про адміністративну відповідальність і адміністративне покарання у вигляді фінансових санкцій - штрафу, то нести покарання може тільки особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, і це зобов'язання є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою, так як адміністративним законодавством поняття "правонаступництва" не передбачено взагалі. Крім того, згідно пункту третього статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, на все майно боржника або на окремі речі. Накладаючи арешт на все майно, державний виконавець не визначив перелік наявного майна ОСОБА_4, вартість якого значно перевищує суму боргу, що привело до порушення ним вимог Закону. Навіть вартість земельної ділянки, яка підлягає спадкуванню неповнолітнім позивачем, значно перевищує суму боргу. Крім того, як зазначалося вище, арешт полягає у накладенні заборони на право розпоряджатися майном боржника, яке з метою виконання судового рішення може бути реалізоване або передано стягувачеві у майбутньому. Земельна ділянка, яка заповідана ОСОБА_3, і на яку також накладено арешт, належить до земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до земельного законодавства дана земельна ділянка, в силу дії мораторію на її відчуження, не може бути реалізована або передана стягувачу. Отже накладення на неї арешту не має сенсу.

В позові законний представник неповнолітнього позивача просить зняти арешт та заборону на відчуження, накладені постановою державного виконавця Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 16 червня 2016 року № 51295343, реєстраційний номер обтяження 15072757.

В судовому засіданні законний представник неповнолітнього позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - начальник Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 позов не визнала, та пояснила, що на виконанні у відділі перебуває три виконавчі провадження: 1) з примусового виконання постанови судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 6800 гривень; 2) з примусового виконання постанови судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судового збору в розмірі 275 гривень 60 копійок; 3) з примусового виконання постанови старшого інспектора ДПП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 16 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 1020 гривень. Виконавчі провадження відкриті, відповідно 02 червня 2016 року, 02 червня 2016 року та 13 травня 2016 року. Вказані виконавчі провадження у зведене виконавче провадження не об'єднані. В рамках одного виконавчого провадження, про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 6800 гривень, державним виконавцем 16 червня 2016 року було винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника, але лише в межах суми боргу. Про смерть боржника ОСОБА_4 державному виконавцю стало відомо також 16 червня 2016 року, але вже після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна. З посиланням на статтю 1219 ЦК України, яка встановлює перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини, серед яких відсутній обов'язок по сплаті штрафу, вважає, що такий обов'язок допускає правонаступництво. Проте державний виконавець позбавлений можливості самостійно звернутися до суду із заявою про заміну строни виконавчого провадження його правонаступником. Також представник відповідача пояснила, що Новомиколаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не може бути відповідачем у справах про зняття арешту з майна, відповідачами у яких повинні виступати сторони виконавчого провадження, а відділ державної виконавчої служби може бути третьою особою. У зв'язку із вказаним просила в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників неповнолітнього позивача та відповідача, а також вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення в повному обсязі.

Так судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 7,83 га., кадастровий номер 2323685900:06:007:0002, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 листопада 2016 року.

10 червня 2010 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким вказану земельну ділянку заповідав ОСОБА_7, а якщо на момент його смерті останнього не буде в живих, або якщо останній відмовиться від прийняття спадщини, то право на спадкування земельної ділянки переходить до ОСОБА_3 Заповіт посвідчено 10 червня 2010 року приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу ОСОБА_8

25 березня 2016 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується актовим записом про смерть від 28 березня 2016 року № 09.

У встановлений законом строк ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини за вищевказаним заповітом (заява від 14 червня 2016 року), а ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, прийняв спадщину (заява від 14 червня 2016 року).

Також матеріалами справи встановлено, що на виконанні у Новомиколаївському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває три виконавчі провадження: 1) з примусового виконання постанови судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 6800 гривень; 2) з примусового виконання постанови судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судового збору в розмірі 275 гривень 60 копійок; 3) з примусового виконання постанови старшого інспектора ДПП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 16 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 1020 гривень.

Виконавчі провадження відкриті, відповідно, 02 червня 2016 року, 02 червня 2016 року та 13 травня 2016 року, тобто вже після смерті ОСОБА_4

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції закону, яка діяла на час вчинення дій державним виконавцем) боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи - це здатність мати цивільні права та обов'язки. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином 25 березня 2016 року цивільні права і обов'язки ОСОБА_4 припинилися, внаслідок чого він не може бути стороною виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 51295343, з примусового виконання постанови судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 6800 гривень, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу ОСОБА_4 02 червня 2016 року, але не була вручена адресату з причини, як вбачається із відмітки поштового відділення на поштовому конверті, його смерті.

Частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Разом з тим, направлення державним виконавцем постанови особі, яка померла понад два місяці потому, не може вважати належним повідомленням цієї особи про відкриття виконавчого провадження.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець лише у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, на наступний день після закінчення відповідних строків, розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином дії державного виконавця з примусового виконання рішення, зокрема накладення 16 червня 2016 року арешту на його майно, у зв'язку із ненаданням боржником документального підтвердження повного виконання рішення через його смерть, не можуть вважатися такими, що відповідають діючому законодавству.

Крім того, як витікає із статті 25 ЦК України, та кореспондується із положеннями частини п'ятої статті 1268 ЦК України, яка передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, з дати смерті ОСОБА_4 - з 25 березня 2016 року вказана в позові земельна ділянка не належить ОСОБА_6, а належить ОСОБА_3, як особі, яка прийняла спадщину.

Крім того суд погоджується із доводами представника неповнолітнього позивача ОСОБА_1 щодо не допущення правонаступництва у справах про стягнення адміністративного штрафу, оскільки законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає поняття правонаступництва, а адміністративний штраф, відповідно до статті 24 КУпАП, є одним із видів адміністративного стягнення, поряд з громадськими та виправними роботами та адміністративним арештом.

Посилання в даному випадку представника відповідача на норми статті 1219 ЦК України, щодо обов'язків, які не входять до складу спадщини, на думку суду є неправомірним, оскільки цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).

Надходження інформації про смерть боржника ОСОБА_4 до державного виконавця лише 16 червня 2016 року, після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна, викликає в суду сумніви, оскільки, як вбачається з аналізу всіх вхідних документів у виконавчому провадженні № 51295343, лише на одній довідці органу державної реєстрації актів цивільного стану, якою повідомлялося про смерть ОСОБА_4, відсутній вхідний штамп про отримання вказаного документу, а мається приписка з номером до дати вихідного документу органу державної реєстрації актів цивільного стану, яка, до речі, є 15 червня 2016 року, тобто на передодні дня накладення арешту на майно ОСОБА_4

Крім того, навіть відсутність у державного виконавця інформації про смерть боржника під час вчинення виконавчих дій, не надає таким діям статусу законності.

Що стосується пояснень представника відповідача в частині того, що Новомиколаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не може бути відповідачем у справах про зняття арешту з майна, відповідачами повинні виступати сторони виконавчого провадження, а відділ державної виконавчої служби може бути третьою особою, то суд не погоджується з цим виходячи з того, що неповнолітнім позивачем не вирішується питання про належності йому, а не боржникові майна, на яке накладено арешт , як це роз'яснено в пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07 лютого 2014 року № 6, а ним оскаржуються взагалі дії державного виконавця про накладення арешту на майно, у зв'язку з порушенням порядку накладення арешту, передбаченого цивільним законодавством та законодавством про виконавче провадження.

Також суд зазначає, що неповнолітній позивач, у зв'язку з тим, що він не являється стороною виконавчого провадження, позбавлений можливості оскаржити дії державного виконавця в порядку, встановленому статтею 383 ЦПК України. Враховуючи, що накладення арешту на майно, яке після смерті боржника, перейшло до іншої особи, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження - в даному випадку неповнолітнього позивача), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову, а не скарги на дії державного виконавця.

У зв'язку з вищевказаним суд доходить висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, понесені представником неповнолітнього позивача, у вигляді судового збору в сумі 640 гривень, відповідно до положень статті 88 ЦПК України, підлягають присудженню з відповідача.

Керуючись ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Зняти арешт із земельної ділянки, площею 7,83 га., кадастровий номер 2323685900:06:007:0002, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, права власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4, накладений постановою державного виконавця Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 16 червня 2016 року № 51295343, реєстраційний номер обтяження 15072757.

Стягнути з Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 640 гривень понесених нею судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Б.Шиш